Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 503/916/16-а
Провадження №2-а/503/19/16
11.07.2016 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Вдовиченко В.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі, Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до суб'єкта владних повноважень - Кодимської міської ради Одеської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не ініціювання в судовому порядку знесення самочинного будівництва та зобов'язання відповідача звернутись до суду з позовом про знесення самочинного будівництва - добудованих приміщень торгівельно-розважального комплексу, розташованого в м.Кодима по вул.Соборна, 89 Одеської області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити. По суті заявлених вимог пояснив, що є власником жилого будинку та земельної ділянки, які розташовані в м.Кодима по вул.Соборна, 87 Одеської області.
По сусідству з ним розташований торгівельно-розважальний комплекс, який належить ОСОБА_3.
Частина зазначено комплексу, а саме - піднавіс, побудований та експлуатується без будь-яких дозвільних документів, а тому є самочинним будівництвом.
У вказаному піднавісі розташоване кафе, експлуатація якого порушує його законні права та інтересі, зокрема гучна музика, яку лунає з кафе в денний та нічний час порушує його право на відпочинок.
Однак, Кодимська міська рада, як орган місцевого самоврядування, всупереч вимог ст.19 Конституції України, а також ч.3 ст.24 та ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належним чином не реагує на вказане самочинне будівництво.
На думку позивача, належним реагуванням Кодимської міської ради на зазначене самочинне будівництво мало б бути звернення до суду з позовом про його знесення.
У зв'язку з цим, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не ініціювання в судовому порядку знесення вказаного самочинного будівництва та зобов'язати відповідача звернутись до суду з позовом про знесення піднавісу торгівельно-розважального комплексу, розташованого в м.Кодима по вул.Соборна, 89 Одеської області.
Представник відповідача ОСОБА_2 (діє відповідно до довіреності) в судовому засіданні вказала, що Кодимська міська рада заявлений адміністративний позов не визнає, оскільки знесення самочинного будівництва є крайнім заходом. При цьому, існує передбачена ст.376 ЦК України можливість легалізації цього самочинного будівництва за умови відповідності його будівельним нормам і правилам, протипожежним, санітарним та іншим нормам, тощо.
Наразі Кодимська міська рада вважає передчасним знесення вказаного самочинного будівництво, а тому не подавала до суду відповідного позову.
Окрім цього, вважає, що за умови порушення прав, позивач може самостійно в судовому порядку ініціювати знесення самочинного будівництва.
Треті особи - Кодимська районна державна адміністрація, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не прибули.
Вислухавши пояснення сторін по справі та дослідивши надані ними письмові докази, які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність відмови у задоволенні його позову з наступних підстав.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 1 ст.17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів, окрім іншого, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 08 серпня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори, є власником житлового будинку №87, розташованого в м.Кодима по вул.Соборна Одеської області.
Він же відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №293879, виданого 02 червня 2006 року Кодимською міською радою Одеської області, є власником земельної ділянки, на якій розташований вказаний жилий будинок.
По сусідству з позивачем за адресою: м.Кодима вул.Соборна, буд.89 розташований єдиний комплекс будівель та споруд «Торгівельний центр», власником якого відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44831722 від 30 вересня 2015 року, є ОСОБА_3.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №06/2015 від 23 березня 2015 року, частина зазначеного комплексу, а саме піднавіс під цифрою в технічному паспорті «7» є самочинним будівництвом.
Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (частина третя статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Відповідно до частини 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети (ч.1 ст.11 цього Закону).
Відповідно до статті 25 Закону міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише у передбачених законом випадках. Ця ж стаття передбачає можливість легалізації самочинного будівництва.
Відтак, зобов'язання відповідача в судовому порядку ініціювати питання знесення самочинного будівництва може розцінюватись як втручання в діяльність органу місцевого самоврядування, що є недопустимим.
При цьому, за змістом статті 376 ЦК України правом ініціювання в судовому порядку питання знесення самочинного будівництва наділений і позивач (за наявності передбачених законом умов).
Так, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в пунктах 5 та 17 постанови №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», вказав, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості, окрім органів державної влади та місцевого самоврядування, мають власники чи користувачі суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 71, 99, 100, 158-163, 171-2 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання подати до суду позов про знесення самочинного будівництва - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя ОСОБА_5