Справа № 2-692/11
Провадження № 2/500/419/16
18 липня 2016 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пепеляшкова С.М.,
при секретарі - Тюміній О.А., Бушняк О.В
за участю представника за позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
10 лютого 2010 року КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2052,61 грн., в тому числі 1953,05 грн. за послуги з централізованого опалення та 99,56 грн. за обслуговування внутрішньо будинкових мереж, оплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 гривень, а також про стягнення з відповідачки судових витрат в дохід держави у розмірі 51,00 грн., мотивуючим тим, що КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» надавало ОСОБА_2 послуги з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення. Згідно п.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця , що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Однак в порушенні зазначеного, відповідач оплачував послуги не в повному обсязі, в результаті чого станом на 01.01.2010 року, за ним рахується заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 1953,05 грн., яка творилась за період з 01.05.2008р. по 31.12.2009р. Крім цього, у відповідача існує заборгованість за обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення у розмірі 99,56 грн. Нездійснення відповідачем щомісячної оплати теплопостачальної організації за надання послуг з централізованого опалення є порушенням ст.19 ЗУ «Про теплопостачання». Згодом позовні вимоги постійно уточнювались, а саме:
15.06.2010р. позовні вимоги збільшено - за послуги з централізованого опалення в розмірі 2609,60 грн., за обслуговування внутрішньо будинкових мереж в розмірі 107,86 грн., за витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн., судовий збір у розмірі 51,00 грн.;
11.04.2012р. розмір позовних вимог збільшено - за послуги з централізованого опалення в розмірі 5749,69 грн., за обслуговування внутрішньо будинкових мереж в розмірі 144,39 грн., за витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн., судовий збір у розмірі 51,00 грн.;
24.07.2013р. розмір позовних вимог збільшено - за послуги з централізованого опалення в розмірі 7549,17 грн., за обслуговування внутрішньо будинкових мереж в розмірі 169,29 грн., за витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн., судовий збір у розмірі 51,00 грн.;
10.04.2015р. розмір позовних вимог зменшено - за послуги з централізованого опалення в розмірі 1549,17грн., за обслуговування внутрішньо будинкових мереж в розмірі 243,60 грн., за витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн., мотивуючи тим, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за послуги з централізованого опалення в березні 2015 року в сумі 6000 грн.;
18.02.2016р. розмір позовних вимог зменшено - за послуги з централізованого опалення в розмірі 1055,29 грн., за обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення в розмірі 169,29 грн., судовий збір у розмірі 243,60 грн., за витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн.;
04.04.2016р. розмір позовних вимог зменшено - за послуги з обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення - 169,29 грн., судовий збір у розмірі 243,60 грн., за витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав, та просив позов КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення в розмірі 169,90 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат по справі, а саме - судового збору в розмірі 243,60 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн., мотивуючи тим, що КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» фактично надає послуги з обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення в будинку № 3 по вул. Клушина в м. Ізмаїл, що підтверджується актами готовності будинку до опалювального сезону; КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» уповноважене органами місцевого самоврядування м. Ізмаїл здійснювати обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення, згідно рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 1555 від 25.11.2004 року; споживач зобов'язаний оплачувати фактично надані послуги у відповідності до затверджених тарифів; нарахування за послуги з обслуговуваня внутрішньо будинкових мереж опалення проводяться у відповідності до тарифів, затверджених для КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» в розрахунку на 1 кв.м. опалювальної площі.
Відповідачка ОСОБА_2 на протязі розгляду вищезазначеного позову неодноразово надавала заперечення на позовну заяву, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути судовий збір з позивача, мотивуючи тим, що вони є необґрунтованими з наступних причин: відсутній письмовий договір про надання послуг з позивачем, тому згідно п.8 ст.8 ЦПК України ніяких зобов'язань бути не може; розмір площі приміщення - основна складова розрахунків,- завищена, згідно технічного плану будинку і форми 6, площа блоку складає 33,8 кв.м., а нарахування проводяться на 38,54 кв.м. - тобто на 14% більше; виписка з особового рахунку надана з червня 2005 року - починається з боргу 661,75 грн. - невідома причина нарахування цього боргу; відсутність повних розрахунків нарахувань затрудняє аналіз, виписка з особового рахунку складається з сумнівних сум, що потребує перерахування за період з 01.05.2008 по 31.12.2009 рік, вказані позивачем нарахування збільшені на 450,00 грн.; позивач не надав відповідні документи в комісію з розгляду питань реструктуризації заборгованості. Згодом заперечення постійно доповнювались. Так, відповідачка мотивує свої заперечення тим, що в проведених записах існує безсистемність, відсутні розміри обмірних площ житлових блоків № 3,13,15,18,30,30а,34; є помилки в замірних розмірах приміщень її блоку - замість фактичних 3,59 - 3,8 - лише 21 см., але вони стали значною помилкою; нарахування в 2003, 2004, 2005 роках позивач проводив по більш як вдвічі завищеному тарифу в період дії одноставочного тарифу; позивачем не було доведено те, що послуги, за які вимагається оплата, було надано ним якісно у повному обсязі та вчасно, безпідставно посилаючись на ст. 526 ЦК України. Окрім цього відповідачка наголошує на тому, що подані 17.03.2014 року до справи докази, свідчать про те, що позивач визнає завищення розміру розрахункових площ, мотивуючи тим, що в виданій КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» 14.03.2016 року розрахунковій книжці вказується розмір загальної опалювальної площі 37,2 кв.м., в позові ж даної справи зазначається площа 38,54 кв.м., отже позивач показав завищення своїх нарахувань на 1,34 кв.м.; сплачено судовий збір лише 09.04.2015р., тоді як позовну заяву було подано 10.02.2010р., що унеможливлювало відкриття провадження у справі. Також було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, відповідно до якого відповідачка наголошує на порушенні позивачем строку позовної давності, мотивуючи тим, що 10.02.2010р.було подано первісний позов з вимогою оплати 1953,05 грн. та 99,56 грн. з розрахунку послуг на опалювану площу 38,54 кв.м.; 15.06.2010р. - уточнення до позовної заяви, з вимогою оплати 2717,46 грн. та 107,86 грн. на площу 38,54 кв.м., - збільшення вимог за рахунок збільшення позовного періоду до червня 2010 року; 11.04.2012р. - зава про збільшення позовних вимог -з вимогою оплати 5749,69 грн. та 144,39 грн. на площу 38,54 кв.м. - збільшення вимог за рахунок збільшення позовного періоду до березня 2012 року; 24.07.2013р. - зава про збільшення позовних вимог -з вимогою оплати 7549,17 грн. та 169,29 грн., на площу 38,54 кв.м., - збільшення вимог за рахунок збільшення позовного періоду до червня 2013 року включно - зазначений період відносно первісного позову збільшений на 3 роки і 4 місяці; 10.04.2015р. - заява про зменшення позовних вимог - з підтвердженням отримання опади у розмірі 6045,00 грн., та вимогою оплати 1549,17 грн. та 169,29 грн., на площу 37,20 кв.м. - зменшення вимог за рахунок отримання 6045,00 грн. за період до червня 2016 року, де відповідачка наголошує на тому, що зменшено площу, зазначену в виписках особового рахунку з 38,54 кв.м. на 37,20 кв.м., - різниця складає 1,34 кв.м., яка складає 3,48 % і логічно було б щоб нарахування теж були зменшені в такій ж пропорції, але вони залишись тими ж; 18.02.2016р.- заява про зменшення позовних вимог у зв'язку із надходженням коштів в якості субсидій та обов'язкових платежів вимогою оплати 1055,02 грн. та 169,29 грн. за період до січня 2016 року включно за площу 35,30 кв.м.; 04.04.2016р. заява про зменшення позовних вимог у зв'язку із надходженням коштів в якості субсидій та обов'язкових платежів вимогою оплати 1055,02 грн. та 169,29 грн. за період до січня 2016 року включно за площу 35,30 кв.м.;
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст. 25 вищезазначеного закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім, цього згідно статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
У відповідності п.18 Правил надання послуг по централізованому опаленню наданню холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених КМ України від 21.07.2005 року № 630 плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Відповідач в порушення п.18 Правил своєчасно не призводила оплату теплопостачання, в результаті чого за нею виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2010 року склала за послуги з централізованого опалення 1953,05 грн. та за обслуговування внутрішньо будинкових мереж в сумі 99,56 грн.
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У відповідності до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від 25.11.2004 року з 01.12.2004 затверджено тариф на обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» в розмірі 0,043 гривні в т.ч. ПДВ за 1 м.2 загальної площі квартир.
У відповідності до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від 24.10.2006 р. № 1007 встановлено тарифи на теплову енергію та з 19.10.2006 р. для населення затверджено двоставковий тариф.
Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від 15.12.2008 р. № 1695 встановлено тарифи на теплову енергію починаючи з 16.01.2009 року, згідно якого двоставковий тариф для населення складається з двох частин: умовно-постійної та умовно-змінної (в опалювальний період).
Рішення щодо введення двоставкового тарифу не скасовані та є діючими.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації.
Як встановлено у судовому засіданні, з метою повідомлення абонентів КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» позивачем у друкованих засобах масової інформації, а саме в газеті «Собеседник Измаила» від 04.02.2006 року, № 21 від 20.02.2006 року, в газеті « Курьер недели» № 8 від 20.02.2010 року, опубліковано оголошення про затвердження нових тарифів на теплову енергію.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ч.2 ст. 31 ЦПК України, крім та обов'язків, визначених у ст. 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Відповідно до науково-практичного коментарю, предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно ст. 31 ЦПК України може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається.
Згідно ч. 1,2 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі не проводиться,- до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, не приймаються якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
В судовому засіданні було встановлено, що підстави позову неодноразово змінювались, в той час як змінювати позовні вимоги можливо лише до призначення справи до судового розгляду, але ніяких розрахунків проведено не було. Первісний позов було подано 10 лютого 2010 року, та змінювались позовні вимоги до 04 квітня 2016 року. Відповідачка ОСОБА_2, в березні 2015 року сплатила заборгованість у сумі 6000 грн., КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» сприйняло цю оплату як погашення заборгованості лише за послуги з надання централізованого опалення. Також встановлено, що договір на надання послуг централізованого опалення між сторонами не укладався, але теплова енергія у квартиру відповідачки надавалась належним чином, заяву про відключення від теплопостачання відповідачка не подавала, на ім'я відповідачки відкрито особовий рахунок № 4771, таким чином ОСОБА_2 знаходиться у фактичних договірних відносинах з КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго».
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у відповідачки ОСОБА_2 станом на 10 лютого 2010 року був борг за послуги з централізованого опалення та за обслуговування внутрішньо будинкових мереж за період з травня 2008р. по лютий 2010р., тобто в межах строкової давності, а тому позивач цей строк не пропустив. За тарифами, які діяли на період подання позову, позивач був звільнений від сплати судового збору, і хоча, письмового договору між сторонами не було укладено, відповідачці надавались послуги з централізованого опалення, і вона повинна була сплачувати за ці послуги.
Однак в позові необхідно відмовити, так як у справі з лютого 2010 року неодноразово проводились судові засідання, змінювались тарифи і з урахуванням цих змін змінювались суми заборгованості, тобто в порушення ч.2 ст. 31 ЦПК України, збільшувались та змінювались (підстави позову) позовні вимоги. Первісний позов був на суму 2052,61 грн., відповідачкою була погашена заборгованість у сумі 6000 грн., і таким чином, сума заборгованості за первісним позовом була повністю погашена.
Також в судовому засіданні суму заборгованості встановити не довелось можливим, так як позивачем сума заборгованості нараховувалась виходячи з опалювальної площі 38,54 кв.м., однак в розрахунковій книжці відповідачки від 14.01.2014 року, вказана опалювальна площа 37.2 кв.м., що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. 10, ч. 2 ст. 31, ст.ст. 60, 88, ч. 1,2 ст. 131, 209-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: ОСОБА_3