"20" липня 2016 р. справа №192/2232/16-а (2-а/192/15/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі №192/2232/16-а за позовом ОСОБА_2 до Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач 07.016.2016 року звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправним та скасування рішення № 13 ві 06.04.2016 року Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр..ОСОБА_3 площею 0,0980 га для сінокосіння та передачі ділянки в оренду. Разом з позовом було подано клопотання про застосування запобіжних заходів забезпечення позову.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про застосування запобіжних заходів забезпечення позову.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в кому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Клопотанням про застосування запобіжних заходів забезпечення позову позивач просив суд заборонити Військовій сільській раді Солонянського району Дніпропетровської області передавати в оренду гр.ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0980 га з цільовим призначенням для сінокосіння, розташовану вздовж р.Дніпро в створі земельних ділянок НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 по АДРЕСА_1; заборонити гр.ОСОБА_3 користуватися даною земельною ділянкою; заборонити Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та суб'єктам державної реєстрації прав, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав в Україні вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0980 га з цільовим призначенням для сінокосіння, розташовану вздовж р.Дніпро в створі земельних ділянок НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 по АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, зазначив, що враховуючи обставини, на які посилається ОСОБА_2, немає підстав вважати, що в реальному часі існує очевидна небезпека заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, жодних доказів, які свідчили б про протилежне судом не встановлено, а клопотання про забезпечення позову взагалі не мотивоване.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3, ч.4 ст.117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, або шляхом заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Згідно з абз. 2 п.17 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що заявник повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази у відповідності до вимог ст.69 КАС України наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову, з чим погоджується колегія суддів.
Проте, з тексту клопотання позивача про застосування запобіжних заходів забезпечення позову вбачається лише посилання на існування очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, будь-яких визначень: в чому виражається ця небезпека, та доказів про її очевидну наявність, позивачем в клопотанні не зазначено та в матеріалах справи, в тому числі і в апеляційній скарзі, такі докази відсутні (а.с 26-27).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі №192/2232/16-а залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі №192/2232/16-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак