12 липня 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/670/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника позивача - Чуфістової Ю.Г. ,
представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
10 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2016 року № 0001041400.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ "Укрпродснекгруп" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Посилався на те, що право позивача на податковий кредит та витрати підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких надано на перевірку та досліджено податковими ревізорами-інспекторами. Наголошував на індивідуальному характері юридичної відповідальності платника податків, у зв'язку з чим стверджував, що ТОВ "Укрпродснекгруп" не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства третіми особами.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрпродснекгруп" повністю. При цьому, посилався на відомості, встановлені документальною плановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.01.205, викладені у акті Полтавської ОДПІ від 07.04.2016 №75/16-24-22/36333544.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Полтавської ОДПІ.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "Укрпродснекгруп" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36333544, з 15.04.2009 перебуває на обліку в якості платника податків в Полтавській ОДПІ /том 1 а.с. 11/.
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) та є платником податку на прибуток на загальних підставах.
Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є інші види перероблення та консервування фруктів і овочів /том 1 а.с. 83/.
Фахівцями Полтавської ОДПІ у період з 25.03.2016 по 31.03.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрпродснекгруп" з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.
За результатами перевірки складено акт від 07.04.2016 №75/16-24-22/36333544 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу "і" пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в частині заниження сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 25205,00 грн /том 1 а.с. 24/.
На підставі даних висновків акта перевірки Полтавською ОДПІ 20.04.2016 року складено податкове повідомлення-рішення №0001041400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100" загалом в розмірі 37804,50 грн (в т.ч., основний платіж - 25202,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 12602,50 грн) /том 1 а.с. 16/;
У адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ "Укрпродснекгруп" не оскаржило.
Натомість, не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд встановив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали такі обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача.
За твердженням відповідача, перевіркою встановлено порушення щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту в частині господарських правовідносин з Приватним підприємством "Орім", що стосувались придбання маркетингових послуг. Так, відповідач переконаний, що придбання таких послуг не пов'язане з господарською діяльністю позивача та не призвело до отримання останнім позитивного результату, а саме - прибутку від придбання таких послуг.
Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу в їх сукупності, суд виходить з такого.
За змістом абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України/.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
До матеріалів справи залучено копію договору про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 № 149 з додатками /том 1 а.с. 26-29/, за умовами якого ПП "Орім" (виконавець) зобов'язувалось надавати ТОВ "Укрпродснекгруп" (замовник) послуги, перелік яких визначено у додатку № 1 до договору.
За змістом додатків до договору виконавець зобов'язувався надати замовнику такі послуги: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні /том 1 а.с. 30-32/ .
Із письмових пояснень позивача, судом встановлено, що вказаний договір направлено ТОВ "Укрпродснекгруп" на адресу ПП "Орім" рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто один примірник договору ПП "Орім" рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ТОВ "Укрпродснекгруп" / том 2 а.с. 76-77/.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ПП "Орім" протягом січня 2015 року надало позивачу послуги з маркетингового дослідження щодо здійснення продаж продукції ТОВ "Укрпродснекгруп" у торгівельній мережі супермаркетів ТОВ "АТБ-Маркет" вартістю 151230,00 грн, в т.ч. ПДВ - 25205,00 грн.
Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП "Орім" має право на здійснення зокрема такого виду господарської діяльності як Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки /том 1 а.с. 86/ та було платником податку на додану вартість у спірному періоді /том 1 а.с. 167/.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.
Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. /пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.
На підтвердження факту отримання від ПП "Орім" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних /том 1 а.с. 147-149/:
- від 19.01.2015 року № 225 на надання послуг з визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, обробки результатів маркетингового дослідження та надання звіту на загальну суму 38300,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 6383,33 грн;
- від 19.01.2015 року № 226 на надання послуг з проведення телефонного опитування респондентів та визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні на загальну суму 25230,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 4205,00 грн;
- від 26.01.2015 № 81 на надання послуг з обробки результатів маркетингового дослідження та надання звіту на загальну суму 87700,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 14616,67 грн.
Відповідач не заперечує, що на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 25205,00 грн, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ та додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".
Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.
Також, Полтавською ОДПІ не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.
Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Орім" послуг вартістю 151230,00 грн, в т.ч. ПДВ - 25205,00 грн, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.
За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.
Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.
Суд зазначає, що реальність здійснення господарських операцій між ПП "Орім" та ТОВ "Укрпродснекгруп" підтверджено залученими до матеріалів справи та дослідженими в судовому засіданні копіями актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.01.2015 № 004567 на проведення телефонного опитування респондентів, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, обробки результатів маркетингового дослідження та надання звіту; звітів про надані послуги /том 1 а.с. 33-35, 40-79/.
Дослідивши в судовому засіданні копії актів приймання наданих послуг, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704. А відтак, дані акти є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що із наданих до перевірки позивачем первинних документів не можливо встановити обґрунтування необхідності маркетингових досліджень, період їх проведення, територію, назву виду продукції, очікуваний результат з огляду на наступне.
Позивачем надано до суду письмові пояснення, в яких представник ТОВ "Укрпродснекгруп" пояснив, що з метою розширення ринку збуту продукції власного виробництва у травні 2014 року підприємство уклало договір поставки № 58944 від 01.05.2014 року з мережею супермаркетів ТОВ "АТБ - Маркет". Наголошував, що реалізація продукції через мережу супермаркетів ТОВ "АТБ - Маркет" не можлива без умови отримання маркетингових послуг (перелік яких зазначений у Актах про надання послуг) організацій, що спеціалізуються на наданні такого виду послуг.
Як видно із довідок № 226 та 228 від 25.05.2016 року /том 1 а.с. 145-146/ обсяг реалізації продукції позивача у торгових мережах ТОВ "АТБ-Маркет" саме після укладення у вересні 2014 року договору з ПП "Орім" зріс, зокрема й у січні 2015 року. А саме, у вересні 2014 року реалізовано продукції було на суму 1882968,00 грн, а вже у жовтні після одного місяця надання послуг ПП "Орім", обсяг проданої продукції склав 3554925,60 грн, тобто у два рази більше. У листопаді 2014 року було дійсно продано менше продукції, але у порівнянні тільки із попереднім жовтнем місяцем, а у порівнянні із місяцями з травня по серпень 2014 року, коли ПП "Орім" не надавались послуги - обсяг проданої продукції у листопаді був більшим в середньому приблизно на 1 млн. грн. І вже у січні 2015 року обсяг продажу склав 2628514,56 грн. Вищевказане підтверджується наданими до суду копіями видаткових накладних складеними ТОВ "Укрпродснекгруп" за період червень 2014, січень 2015 року /том 2 а.с. 10-73/.
Як пояснив представник позивача у письмових поясненнях, завдяки звітам ПП "Орім" була можливість здійснювати планування виробництва і продажів, діяти в напрямку освоєння випуску нових товарів і розширення виробництва, якщо передбачається зростання обсягу продажів, або приймати ряд екстрених заходів при зниженні попиту, відслідковувати зміну середньої ціни відвантаження товару при наявності різних бонусів або знижок партнерам, побачити динаміку продажів і порівняти з попереднім місяцем, що допоможе своєчасно виявити значущі відхилення в продажах для їх коригування, аналізувати динаміку продажів як індивідуально по кожному обраному магазину, так і групувати торговельні точки мережі по територіальній приналежності для оцінки динаміки продажів за територіальним одиницям.
Для можливості конкурування у ринковому середовищі товариство змушене значно більше звертати уваги до питань вивчення кон'юнктури ринку, дослідження переваг покупців, прогнозування обсягу продажу, дослідження ефективності рекламної діяльності.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу про необхідність проведення маркетингових досліджень від 01.01.2015 року № 01/01/15-1 у зв'язку із ростом конкуренції на ринку збуту, бажанням збільшити обсяги продажу продукції та якісної представленості продукції на ринку товарів, що виробляється підприємством ТОВ "Укрпродснекгруп" планувало укласти договори про надання маркетингових послуг. У додатках до договору № 149 від 01.01.2015 року зазначено, що термін надання послуг згідно даного додатку дорівнює звітному періоду і може бути автоматично продовжений на весь термін дії договору. Під звітним періодом в даному додатку мається на увазі січень 2015 року.
Залучені до матеріалів справи копії звітів про надані послуги у повній мірі розкривають зміст таких послуг. Вказані звіти містять інформацію про назву виду продукції, мету та задачі дослідження, очікуваний результат.
Позивач оплатив придбані у ПП "Орім" послуги у повному обсязі, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та реєстром платіжних документів /том 1, а.с. 154-157, том 2 а.с. 74-75/.
З приводу посилань представника відповідача на те, що придбання позивачем послуг у ПП "Орім" не призвело до збільшення доходів ТОВ "Укрпродснекгруп", суд звертає увагу на довідку позивача від 25.05.2016 року вих. № 228, зі змісту якої встановлено, що вартість реалізованої ТОВ "Укрпродснекгруп" продукції для продажу у мережі ТОВ "АТБ-Маркет" значно перевищує вартість наданих послуг /том 1, а.с. 145/.
Факт подальшої реалізації власної продукції (насіння соняшникового) в мережі ТОВ "АТБ-Маркет" позивач підтверджує наданими до суду копіями видаткових накладних за січень 2015 року та договору укладеного з ТОВ "АТБ-маркет" № 58944 від 01.05.2014 року /том 2 а.с. 41-73, 3-9/.
Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт оплати позивачем вартості придбаних послуг та сплати у їх ціні ПДВ в розмірі 25205,00 грн, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.
За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно сформував витрати та податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій щодо придбання маркетингових послуг у ПП "Орім".
Суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22012000000000061, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 статті 28, ч. 2 статті 205, ч. 2 статті 200 КК України стосовно ПП "Орім". Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників ПП "Орім" не встановлені.
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на отримання податкової інформації від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 року № 170/10-13-22-05/39355541 про встановлення фактів формування ПП "Орім" податкових зобов'язань по операціям з підміни товарів та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту, оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Орім" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Зазначені відповідачем обставини не є підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження реального здійснення господарської операції.
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України по господарських операціях з ПП "Орім" за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.04.2016 року № 0001041400 Полтавської ОДПІ винесене без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 20 квітня 2016 року № 0001041400.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (код ЄДРПОУ 36333544) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 18 липня 2016 року.
Суддя С.О. Удовіченко