8.1
Іменем України
15 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/494/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чиркіна С.М.
при секретарі судового засідання Михальченко Д.С.
за участю представників сторін
від позивача: Ткаченко С.О.,
від відповідача: Агурбаш О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій,-
18 травня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач, КП ЛЖЕК№8) про визнання протиправними дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП ЛЖЕК№8 перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Лисичанську. У зв'язку із закінченням договору №СДС 32507163 16.01.2016 між Позивачем та АЦКС ТОВ «Центром сертифікації «України» про посилені сертифікати електронного цифрового підпису та зміною керівництва КП ЛЖЕК№8, позивач новий договір не уклав, у зв'язку з невідповідністю даним з ЄДРПОУ. 20.04.2016 Позивач звернувся до Відповідач з листом про необхідність прийняття декларації ПДВ за березень 2016 року на паперових носіях, у зв'язку з відсутністю договору про визнання електронних документів з Відповідачем. 10.05.2016 КП ЛЖЕК№8 отримав повідомлення №3716 від 28.04.2016, згідно якого подана декларація за березень 2016 20.04.2016 вважається не прийнятою. На підставі викладеного, Позивач просив суд визнати протиправними дії Відповідача, які полягають у невизнанні податкової декларації від 20.04.2016 КП ЛЖЕК№8 з ПДВ за березень 2016 податковою декларацією.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.51-54), в яких зазначив, що 20.04.2016 Позивач надіслав до Відповідача лист №353 з доданою до листа декларацією за березень 2016 року. У відповідь на лист ДПІ у м.Лисичанську 22.04.2016 направило відповідь викладену у листі №3719 від 28.04.2016. Відповідач вважає, що Позивач подав декларацію за березень 2016 року у паперовому вигляді, чим порушив вимогу п.49.4 ст.49 ПК України. Відповідач посилається, що договір визнання електронних документів в односторонньому порядку ДПІ у м.Лисичанську не розривався, а обставини через які Позивач не може укласти новий договір від дій ДПІ у м.Лисичанську не залежать, таким чином законних підстав для подання податкової звітності у інший способи Позивач не має. На підставі викладеного, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
У зв'язку з відсутністю ключів Позивач звернувся до Відповідача з листом від 20.04.2016 про необхідність прийняття декларації з ПДВ за березень 2016 року на паперових носіях, однак Відповідач надіслав повідомлення про неможливість прийняття декларації на паперовому носії.
У судовому засіданні сторони визнали, що ключі діяли з 16.01.2015 до 15.01.2016. Позивач посилався на ч.3. ст.4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» згідно якого проведення реєстраційних дій, пов'язаних з зміною керівників юридичних осіб, місцезнаходження яких є територія АТО, на період її проведення забороняється, а тому виготовити ключі неможливо, оскільки строк дії сертифікату закінчився 15.01.2016 та не можливо було пролонгувати.
Відповідач визнав, що станом на момент подання декларації договір не діяв, вважає, що декларація Позивача не зареєстрована через порушення способу та порядку подання податкової звітності, встановленого п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України для усіх платників, що подають звітність з податку на додану вартість - така декларація не вважається прийнятою, про що Відповідач повідомив Позивача у листі №33719 від 28.04.2016.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8" (ідентифікаційний код 32507163, місцезнаходження: 93108, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Жовтнева, будинок 311), зареєстроване як юридична особа 22.08.2003 за №13811200000000098, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичний та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 15-19, 20, 21, 63).
КП ЛЖЕК№8 перебуває на обліку у ДПІ у Лисичанську як платник податків з 29.08.2003 за №759, що підтверджується довідкою від 04.03.2016 №1612091400161 про взяття на облік платника податків (а.с.6).
Наказом міського голови від 31.12.2015 №224-к звільнено ОСОБА_3, начальника комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8» 31.12.2015 по ст.38 КзпП України (а. с. 7).
Розпорядженням міського голови від 24.12.2015 №261-к виконання обов'язків КП ЛЖЕК№8 тимчасово покладено на головного інженера комунального підприємства ОСОБА_4 (а.с.8).
Розпорядженням міського голови від 14.01.2016 №19 виконання обов'язків начальника
ОСОБА_4 КП ЛЖЕК№8 покладено на ОСОБА_4 (а.с.9).
Між КП ЛЖЕК№8 та АЦКС ТОВ «Центром сертифікації «України» укладено договір №СДС 32507163 від 16.01.2015 про отримання сертифікатів електронного цифрового підпису, строк чинності якого сплинув 15.01.2016.
Протягом дії сертифікату електронного цифрового підпису КП ЛЖЕК№8 подавало до Відповідача податкові документи у електронній формі на підставі договору про визнання електронних документів між Позивачем і Відповідачем №52 від 21.10.2009, з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів (а.с.75-77).
Предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДПС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачене законом. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.
У зв'язку з тим, що 15.01.2016 закінчився строк дії договору №СДС 32507163 від 16.01.2015 про отримання сертифікатів електронного цифрового підпису, а новий договір для формування і виготовлення посилених сертифікатів відкритих ключів не укладений, відповідно до пункту 6 ч.3 договору №52 зазначений договір припинив дію.
КП ЛЖЕК№8 листом №353 від 20.04.2016 до повідомило ДПІ у м.Лисичанську про направлення декларації ПДВ за березень 2016 року на паперових носіях, у зв'язку з відсутністю договору про визнання електронних документів (а.с.24).
ДПІ у м. Лисичанську надіслала до КП ЛЖЕК№8 повідомлення від 28.04.2016 №3716, що податкова декларація 22.04.2016 вх.№6725/3 з податку на додану вартість за березень 2016 року (а.с.38-39) вважається не прийнятою, оскільки податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначено законодавством. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником значиться ОСОБА_3 надана підприємством декларація підписана керівником ОСОБА_4 що не відповідає даним ЄДР (а. с. 23).
Між ДПІ у м. Лисичанську та платником податків КП ЛЖЕК№8 укладено договір №210620166 від 21.06.2016 про визнання електронних документів (а.с.120-122). Предметом договору є визнання податкових документів поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачене законом. Відповідно до п.6 ч.3 зазначеного договору договір діє до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.
КП ЛЖЕК№8 було направлено лист №316 від 08.04.2016 до Директора Приватного підприємства «Компьютерна студія «ДІОС» ОСОБА_5 про надання аргументованої відповідні на відмову на оформлення договору в обробці даних та видачі сертифікату відкритого ключа ЕЦП керівника на ім'я в.о. Начальника КП ЛЖЕК№8 ОСОБА_4 (а.с.22).
Таким чином Відповідач був обізнаний про закінчення дії договору №52 від 21.10.2009 та електронних ключів №СДС 32507163 від 16.01.2015 до прийняття повідомлення від 28.04.2016 №3716 про неприйняття декларації Позивача за березень 2016 року.
Листом від 30.05.2016 №289/10/12-32-08-08 Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області повідомило Позивача, що проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції неможливо укласти договір про визнання електронних документів (а.с.80).
Вирішуючи питання щодо визнання протиправними дій Відповідача та визнання податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року такою, що подана 20.04.2016 року, суд виходить з такого.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 46 ПК України, зокрема, встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з п. 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
На підставі п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 49.11 ст. 49 ПК України передбачені причини відмови у прийнятті податкової декларації. Так, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Тобто, посадова особа інспекції не може відмовити у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених ст. 49 Кодексу.
Так, у своєму повідомленні від 28.04.2016 №3716 податковий орган посилався на те, що позивачем було направлено вказану звітність на паперових носіях, що суперечить п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України, в якій, зокрема, зазначається, що податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотримання умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, для надіслання до органів ДФС податкових документів у електронному вигляді необхідно використовувати особистий ключ, відповідно якому посилений сертифікат відкритого ключа надано платником податків до органу ДФС разом із договором.
Оскільки позивач відноситься до середніх підприємств тому подає податкову звітність з податку на додану вартість тільки в електронній формі за умови дотримання реєстрації електронного підпису звітних осіб.
В судовому засіданні встановлено, що договір №СДС 32507163 ВІД 16.01.2015 про отримання сертифікатів електронного цифрового підпису сплинув 15.01.2016, що не заперечується сторонами.
Спірним питанням є правомірність подання податкової декларації за березень 2016 року в паперовій формі.
Згідно із п. 49.4 у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.
Відповідно до ч.6 п.5 орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасований або в разі зміни Платником податку місця реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року подана позивачем у паперовій формі 20.04.2016 року та містить усі обов'язкові реквізити, що передбачені п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України (а.с. 38-39).
Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Пунктом 48.4 ст. 48 ПК України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Позивач повідомив Відповідача про направлення декларації ПДВ за березень 2016 року на паперових носіях, у зв'язку з відсутністю договору про визнання електронних документів.
Пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Як свідчить зміст повідомлення Відповідача від 28.04.2016 №3716 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб керівником значиться ОСОБА_3, надана підприємством декларація підписана керівником ОСОБА_4, що не відповідає даним ЄДР.
У податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року у графі керівник зазначена ОСОБА_4, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.06.2016 є керівником юридичної особи (а.с.66).
Отже, на момент подачі звітної декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року керівником на підприємстві була ОСОБА_4, що також підтверджується розпорядженням Лисичанської міської ради від 14.01.2016 №19 (а.с.9).
Згідно з п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 20.04.2016 року.
В позовній заяві Позивач посилається на ст.4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо проведення реєстраційних дій, пов'язаних зі зміною керівників юридичних осіб, місце знаходження яких є територія АТО, на період її проведення забороняється.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» для осіб, які зареєстровані та переселилися з території проведення антитерористичної операції в період її проведення, реєстрація фізичної особи - підприємця здійснюється державними реєстраторами за адресою тимчасового проживання без вимоги державних реєстраторів реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві наявності реєстрації про місця проживання за місцем проведення реєстраційних дій.
Установити, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.
Проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, на період її проведення забороняється.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вчиняючи дії щодо неприйняття податкової декларації Позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року, Відповідач, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8".
З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8" у сумі 1 378,00 грн.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 липня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій задовольнити повністю.
Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області стосовно невизнання податкової декларації від 20.04.2016 року Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8" з ПДВ за березень 2016 року податковою декларацією.
Визнати податкову декларацію Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8" з ПДВ за березень 2016 року поданою 20.04.2016 року із відображенням цих даних в особовій картці платника податків.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області на користь Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8" (код ЄДРПОУ 32507163) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 20 липня 2016 року.
Суддя С.М. Чиркін