14 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/1099/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Поліщук Л.О.,
за участі секретаря Клименок А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, без фіксації судового засідання, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митницї Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
До Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" (далі - ПП "Семенівська мануфактура", позивач) до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі-Чернігівська митниці ДФС, відповідач), в якому просить суд скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000137/2 від 31 травня 2016 року; скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00131.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу, оскільки відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний характер та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване рішення та карта відмови підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, зазначивши, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару та проведенні аналізу поданих до митного оформлення за митною декларацією № 102110001/2016/201049 документів було встановлено, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що прайс-листи від 04.04.2016 № 90468 не містять інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюються дані цінові пропозиції, тому вони не можуть бути прийняті як додаткова цінова інформація для підтвердження задекларованого рівня митної вартості товару; калькуляція собівартості на товари від 22.04.2016 № BTCN2016168/01 дійсна на період з 18.01.2016 по 18.03.2016, в той час як відвантаження товару здійснено 12.04.2016 згідно інвойсу від 09.04.2016 № BTCN2016168, відвантаження товару здійснене не в період виробництва, а калькуляція не містить інформації про складські витрати на їх зберігання; звіт про оцінку майна від 31.05.2016 № 05-04/05/100 поданий не в повному обсязі та не дає можливість перевірити ціноутворення; згідно статті 3 „Умови поставки" контракту від 10.09.2014 № BASM10/09/14 та інвойсу від 09.04.2016 № BTCN2016168 умовами поставки згідно „Інкотермс - 2010" є CFR - UA ODESSA. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто на момент митного оформлення позивачем не виконані вимоги частини другої статті 53 МКУ, а саме - не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Враховуючи встановлені факти митний орган при коригуванні митної вартості товару за резервним методом - діяв на підставі вимог чинного законодавства України. Крім того зазначив, що посадовою особою митниці при здійсненні контролю заявленої декларантом митної вартості спірних товарів та коригуванні митної вартості застосовані саме орієнтовані (мінімальні) показники.
Дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2014 року між ПП "Національні традиції" та ПП "Семенівська мануфактура" було укладено договір № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, за яким ПП "Національні традиції" взяло на себе зобов'язання надати ПП "Семенівська мануфактура" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (а.с.52-54).
31.05.2016 ПП "Національні традиції" звернулося до Чернігівської митниці з митною декларацією №102110001/2016/201049 для митного оформлення (випуску) товарів (а.с.22-25), які поставлено згідно Контракту №BASM10/09/14 від 10 вересня 2014 року, укладеного між ПП "Семенівська мануфактура" та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" оплатити товар згідно з умовами даного Контракту (а.с.26-30).
Як встановлює ст. 3 контракту №BASM10/09/14 від 10 вересня 2014 року поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі.
Партія товару, яку було поставлено на виконання умов Контракту №BASM10/09/14 від 10 вересня 2014 року та за митним оформленням (випуском) якої ПП "Національні традиції" звернулася до Чернігівської митниці ДФС, поставлялася на умовах, визначених інвойсом № інвойсу від 09.04.2016 № BTCN2016168, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR - UA ODESSA (вартість і фрахт) "ІНКОТЕРМС-2010". Тобто CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.
Як вказує ст. 2 контракту №ВASM10/09/14 від 10 вересня 2014 року загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.
Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі та пакувальному листі до зазначеного інвойсу, партія товару, яка підлягає поставці складається з нетканних матеріалів, етикеток, паперових етикеток, пломб встановленої кількості та загальною вартістю 18039,20 доларів США.
Товар, визначений інвойсом, було передано перевізнику INTERFREIGHT LOGISTICS CO., LTD, що підтверджується коносаментом №582720463 від 12 КВІТНЯ 2016 року в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером PONU7783583, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.
Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною №0000002015168 від 08 квітня 2016 року, яка визначає, що на виконання Контракту контейнером PONU7783583 буде здійснено поставку товару, а саме нетканих, без покриття з синтетичного волокна, нашивок з текстильних матеріалів та етикеток з картону надрукованих встановленої кількості та загальною вартістю 18039,20 доларів США.
До порту призначення товари, які поставлено за Контрактом, прибули у травні 2016 року. Вказані товари у порту призначення було отримано ТОВ "ГОЛДЕН ГРУП ЛТД", яке відповідно до умов Договору №02/06-153 на транспортно - експедиторське обслуговування від 02 червня 2014 року, укладеного між Позивачем та ТОВ " ГОЛДЕН ГРУП ЛТД ", надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, та передано перевізнику ФОП ОСОБА_2 для доправлено їх до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 263 Митного кодексу України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
Як вбачається з інвойса відповідно до якого відбулася поставка товару, товари поставлялися за базисом поставки СFR UA ODESSA (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".
Поставка товару на умовах CFR Одеса (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом Постачальника №BTCN2016168/25 від 25 квітня 2016 року, в якому чітко визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у Інвойсі. Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчать і калькуляція №BTCN2016168/01 від 22 квітня 2116 року, надана Постачальником.
Оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) Інкотермс 2010» не передбачають обов'язку страхування товару, Постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням Постачальника №BTCN2016168/26 від 26 квітня 2016 року, яким позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за Інвойсом контейнером PONU7783583 страхування вантажу не здійснювалося. Позивач також не здійснював страхування товару, що підтверджується листом №11.001/27.04 від 27 квітня 2016 року.
Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості за МД №102110001/2016/201049 посадовою особою митниці використовувалася цінова інформація ЄАІС, а саме: митні декларації від 12.05.2016 № 100270001/2016/256773, від 25.08.2015 №110130000/2015/505885, від 12.09.2015 №205020006/2015/002751, від 06.05.2016 №807100000/2016/016143.
У відповідності до вимог частини п'ятої статті 55 та частини четвертої статті 57 МК України посадовою особою митниці проведена консультація з декларантом з метою визначення основи вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари. В ході проведення консультації декларант не надав цінової інформації щодо імпорту ідентичних та/або подібних товарів на митну територію України.
У зв'язку з тим, що позивачем цінова інформація не була надана, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення та винесене рішення №102000010/2016/000137/2 від 31 травня 2016 року (а.с.15-17).
Підставою для прийняття спірного рішення стало те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості вищевказаного товару та проведенні аналізу поданої до митного оформлення МД № 102110001/2016/201049 документів встановлено, що: прайс-листи від 04.04.2016 № 90468 не містять інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюються дані цінові пропозиції, тому вони не можуть бути прийняті як додаткова цінова інформація для підтвердження задекларованого рівня митної вартості товару; калькуляція собівартості на товари від 22.04.2016 № BTCN2016168/01 дійсна на період з 18.01.2016 по 18.03.2016, в той час як відвантаження товару здійснено 12.04.2016 згідно інвойсу від 09.04.2016 № BTCN2016168, відвантаження товару здійснене не в період виробництва, а калькуляція не містить інформації про складські витрати на їх зберігання; звіт про оцінку майна від 31.05.2016 № 05-04/05/100 поданий не в повному обсязі та не дає можливість перевірити ціноутворення.
Також, судом встановлено, що Чернігівською митницею було сформовано картку відмови № 102110001/2016/00131 в якій роз'яснені причини відмови (прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару) та вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації та митного оформлення спірного товару, а також порядок її оскарження. При цьому, у картці відмови вказано повний перелік документів, якими посадова особа митниці керувалась при їх прийнятті (а.с.18-21).
Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частинами 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною першою та другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, Чернігівською митницею не застосовано, оскільки декларантом (ПП "Семенівська мануфактура") документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості товару.
До такого висновку митний орган дійшов з огляду на те, що звіт про оцінку від 31 травня 2016 року №05-04/05/100 поданий ПП "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці у тому вигляді, в якому він надавався до митного оформлення, не містив інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України. Даний Звіт не містить інформації щодо використаних джерел інформації (як приклад, Інтернет ресурсів), вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар. Суттєвим є те, що зазначений висновок взяти до уваги при прийнятті рішення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо, оскільки перевірити достовірність цінової інформації у цьому Звіті не має можливості.
Таким чином, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості та прийнятті рішення про коригування митної вартості митницею використовується наявна цінова інформація у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (далі - ЄАІС) на подібні товари. При цьому, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58-59 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту Звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Стандарт), ч. 2 п. 1 якого визначають, що у разі проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, положення цього Стандарту застосовуються в частині, що не суперечить Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 року № 358 "Деякі питання реалізації положень Податкового кодексу України щодо оцінки майна" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оцінки для визначення оціночної вартості для передбачених Податковим кодексом України цілей (далі - оціночна вартість) є вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Оскільки, нарахування митних платежів проводиться на підставі норм Податкового кодексу України, то дія національних стандартів, а отже і Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" розповсюджуються і на дане експертне дослідження.
Дані нормативно-правові акти визначають вимоги до Звіту та підтверджують законність дій митниці по неврахуванню наданих Звітів, оскільки вони не відповідають вимогам нормативно-правових актів.
Крім того, надана калькуляція собівартості на товари від 22.04.2016 № BTCN2016168/01 дійсна на період з 18.01.2016 по 18.03.2016, в той час як відвантаження товару здійснено 12.04.2016 згідно інвойсу від 09.04.2016 № BTCN2016168. Також, згідно ст. 5 Контракту від 10 вересня 2014 року № ВАSМ10/09/14 сторони домовились, що оплата товару здійснюється на наступних умовах: сума попередньої оплати згідно рахунку фактури про попередню оплату, сума, що залишилась від повної вартості партії оплачується протягом трьох місяців з фактичної дати поставки. Тільки факт надходження грошових коштів на рахунок Постачальника є підтвердженням оплати.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності).
Крім того, згідно ст. 3 Контракту від 10 вересня 2014 року № ВАSМ10/09/14, інвойсу 09.04.2016 № BTCN2016168 умовами поставки згідно "Інкотермс - 2010" є СFR - UA ODESSA. Термін СFR означає, що продавець виконав постачання товару, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Однак, ризик витрат чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна СFR на продавця покладається обов'язок щодо митного очищення товару для експорту.
Умови поставки СFR означають, що продавець доставить товар названому йому перевізнику. При цьому, продавець повинен оплатити витрати, пов'язані із транспортуванням товару до пункту відвантаження товару, а покупець приймає на себе всі ризики втрати та пошкодження товару, а також інші витрати після передачі товару перевізнику.
При цьому, страхування товару не є обов'язком продавця і він не повинен його здійснювати та не зацікавлений страхувати вантаж. В той же час після відвантаження товару всі ризики (в тому числі і страхування товару) переходять до покупця і саме покупець повинен був страхувати вантаж; продавець поніс витрати на транспортування товару до пункту відвантаження, які повинні бути документально підтверджені.
До митного оформлення позивач надав калькуляцію, але вона не містила інформації щодо періоду дії цін. Тому така калькуляція не могла бути прийнята як додаткова цінова інформація для підтвердження задекларованого рівня митної вартості товару.
Крім того, звіт про оцінку майна, наданий позивачем, не міг бути прийнятий митницею, оскільки не містив інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України, тому перевірити достовірність цінової інформації у ньому не було можливості.
З 24 вересня 2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів".
Вказаною постановою Державну фіскальну службу України зобов'язано щомісячно здійснювати моніторинг митної вартості на вже оформлені товари та коригувати мінімальні показники митної вартості.
Відповідно до статті 337 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуальна перевірка документів та відомостей, які подані до митного оформлення, в тому числі із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками (наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 597 "Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №882/21194).
Відповідно до частини першої статті 320 МК України на підставі результатів застосування системи управління ризиками митниця (митними постами) при митному оформленні обираються форми та обсяги контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України. Серед іншого, посадовою особою митниці здійснюється контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів (стаття 54 МКУ).
Під час здійснення митного контролю спірного товару системою управління ризиками встановлено обов'язкову форму митного контролю - перевірка заявленої митної вартості з орієнтовними показниками митної вартості товарів.
Орієнтовні показники - це мінімальний показник митної вартості на ідентичні та подібні товари, який міститься у ЄАІС, нижче якого митна вартість визначатися не може.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадовою особою митниці правомірно скоригована митна вартість задекларованого товару, оскільки встановлені під час розгляду справи обставини свідчить про те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Враховуючи, що частини четвертої статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між контролюючим органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в ході проведення таких консультацій ПП "Семенівська мануфактура" не надало цінової інформації щодо імпорту ідентичних та/або подібних товарів на митну території України.
Проведення консультацій підтверджується витягом ПІК «Інспектор» (а.с.135).
Матеріали справи свідчать про те, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів митним органом не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються за всіма ознаками ідентичних товарів, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за ознаками подібних (аналогічних) товарів: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна виробництва; виробник, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано, так як відсутня ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних товарів продавалася б на території України, метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовано, так як відсутня ціна за одиницю оцінюваних товарів в країні виробника.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини вбачається, що митним органом виконано всі умови передбачені законодавцем для визначення митної вартості товарів.
Водночас, подані позивачем до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Також позивачем не надано цінової інформації щодо імпорту ідентичних та/або подібних товарів на митну території України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано правомірність застосування резервного методу та прийнятого рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи із вимог статті 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Так, дослідивши оскаржувані рішення відповідача, суд приходить до висновку, що вони винесені з дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України.
А тому, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 160-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству "Семенівська мануфактура" - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Поліщук