Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
21 липня 2016 р. № 820/3431/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченка А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Ньян до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування висновку, -
Позивач, ОСОБА_1 Ньян, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, в якому просить суд скасувати висновок від 09.10.2009 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1 Ньян, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнятий Управлінням громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний висновок відповідача є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, до судового засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно наданих до суду заперечень пояснив, заява на отримання посвідки була подана після закінчення терміну дії абзацу 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", що є підставою для скасування справи та вилучення посвідки на постійне проживання, а тому дії УГІРФО ГУМВС України в Харківській області є законними та обґрунтованими.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 Ньян, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин СРВ, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2005 року, на підставі висновку УГІРФО УМВС України в Харківський області від 27.01.2005 року видано позивачу посвідку на постійне місце проживання серії ХР №12442, стром дії безстроково, в якій відображено місце реєстрації позивача.
Висновком УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 09.10.2009 року скасовано посвідку на постійне проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_1 Ньян, ІНФОРМАЦІЯ_1
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що у справі про залишення на постійне проживання в Україні відносно громадянина СРВ ОСОБА_1 Ньян документи, що підтверджують право громадянина СРВ на постійне проживання в Україні були подані лише 19.07.2002 року, тобто після закінчення шести місяців з дня набрання чинності Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року.
Про оскаржуваний висновок УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 09.10.2009 року позивачу стало відомо лише у 2015 році. Доказів направлення оскаржуваного висновку позивачу відповідачем не надано.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 року вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_2 Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.
Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-22 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.
Отже, наведені вище вимоги Закону №2491-ІІІ і положення Порядку покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.
Суд зазначає, що визначеного Порядком подання до суду не надано.
Тобто, визначених Положенням підстав для проведення перевірки правомірності оформлення іноземному громадянину посвідки на постійне проживання в України не доведено.
Відповідно, перевірка була проведена за відсутності підстави визначеної п. 22 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 Ньян, УГІРФО ГУМВС України в Харківській області керувалось п. 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Відповідно проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 Ньян.
Судом не встановлено, що з дати видання посвідки виникли обставини, передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію", які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію.
Доказів того, що посвідка на постійне проживання громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам Во Зуй Куан серія ХР 13262 від 17.05.2005 року, видана УГІРФО ГУМВС України в Харківській області отримана позивачем у не передбаченому законом порядку, відповідачами не надано.
Між тим, доказів притягнення до відповідальності посадової особи, яка складала, затверджувала та видала посвідку на постійне проживання серії ХР 13262 від 17.05.2005 року за прийняття безпідставного рішення не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів правомірності висновку УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 09.10.2009 року.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 69- 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 Ньян до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування висновку - задовольнити.
Скасувати висновок Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області від 09.10.2009 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину СРВ ОСОБА_1 Ньян, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя А.В. Зінченко