Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 липня 2016 р. Справа № 805/197/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 14-05
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Волгіної Н.П.,
суддів - Крилової М.М.,
- ОСОБА_1,
при секретарі судового засідання - Маковецькій О.О.,
за участю - представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Кабінету Міністрів України;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, Верховна ОСОБА_4 України,
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Кабінету Міністрів України; Держави Україна в особі Президента України; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, Верховна ОСОБА_4 України, в якому просив суд: визнати незаконною бездіяльність Держави України в особі Президента України та бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання обов'язків з відновлення заощаджень, розміщених в період до 21 січня 1992 року в установах Ощадбанку СРСР, та з проведення компенсацій цих заощаджень, а також просить суд зобов'язати відповідачів вчинити дії, скеровані на виконання зазначених вище обов'язків.
Ухвалою суду від 15 квітня 2016 року позивачу повернуто позовну заяву в частині позовних вимог, звернених до Держави Україна в особі Президента України.
В межах даної справи розглядаються позовні вимоги, скеровані до Кабінету Міністрів України, в яких позивач просить суд:
1) визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо:
- невиконання обов'язків, покладених на Кабінет Міністрів України Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”;
- невизначення порядку проведення компенсації заощаджень згідно зі ст. 6 Закону України від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”;
- непередбачення в Державному бюджеті в період з 1997 року по 2016 рік видатків (коштів) на компенсацію заощаджень;
- непроведення компенсації заощаджень в період з 1997 року по теперішній час;
2) зобов'язати Кабінет Міністрів України як власника Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”:
- провести компенсацію заощаджень на ощадних книжках Ощадного банку СРСР рахунок № 91551015817, № НОМЕР_1 на ім'я позивача згідно з Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”;
- провести компенсацію 3 882,75 руб на ощадній книжці Ощадного банку СРСР рахунку № 9179 на ім'я ОСОБА_5 згідно з Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”;
- нарахувати та виплатити позивачу дохід у вигляді відсотків на банківські вклади на рахунках № 91551015817, № НОМЕР_1 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” на ім'я позивача у розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 1992 року по теперішній час;
- видати позивачу грошові кошти з закритих банківських рахунків № 91551015817, № НОМЕР_1 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з урахуванням компенсації та доходу у вигляді відсотків.
Позовні вимоги мотивовані тим (з урахуванням додаткових пояснень), що позивач є спадкоємцем своїх батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в тому числі спадкоємцем грошових коштів у сумі 3 882,75 руб, що містяться на ощадному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_7 № 9179, та ощадному рахунку, відкритому на ім'я його батька - ОСОБА_8 в сумі 4 866,25 руб. Позивач зазначає, що у 2004 році йому була видана у відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України» замість ощадної книжки батька ощадна книжка з рахунком № 91551015817 в сумі 4 866,25 руб, а замість ощадної книжки матері № 9179 - ощадна книжка № НОМЕР_1 , в якій зазначено про залишок коштів в розмірі 111,30 руб.
Позивач вказує, що компенсація вкладів не здійснюється, ОСОБА_3 не може отримати вказані заощадження та не отримує дохід від вкладів у вигляді процентів.
Позивач вважає, що відповідачем порушуються його права власника щодо володіння, користування та розпорядження своїми коштами - вкладами у банку, так як Кабінет Міністрів України не виконує свої обов'язки, покладені на нього Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”: не визначає порядку проведення компенсації заощаджень згідно зі ст. 6 Закону України цього Закону, не передбачив в Державному бюджеті у період з 1997 року по 2016 рік видатків (коштів) на компенсацію заощаджень; не проводить компенсацію заощаджень у період з 1997 року по теперішній час, у зв'язку із чим позивач звернувся із даним позовом до суду (а.с. 3-8, 31-33).
Позивач до суду не з'явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 56).
Представник відповідача до суду з'явився, проти позову заперечував, зазначивши наступне.
Відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР порядок проведення компенсаційних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, проект Закону про який на наступний рік не пізніше 15 вересня кожного року подає відповідач до Верховної ОСОБА_4 України, яка, у свою чергу, його затверджує та має право вносити до нього зміни. Тобто, до основних функцій відповідача відноситься розробка та контроль за виконанням Державного бюджету України. Як орган державної влади Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України. Діючим законодавством прямо не передбачений обов'язок Кабінету Міністрів України виділяти кошти в межах Державного бюджету для покриття витрат, пов'язаних із компенсацією заощаджень громадян України відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України". Зауважив, що Порядок проведення компенсаційних витрат Кабінету Міністрів України затверджувався відповідними Постановами протягом декількох років, остання з яких була прийнята відповідачем на 2012 рік. Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 (Справа № 1-23/2001) (конституційності) положень статей 7, 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" встановлено, що право власності може бути обмежено. Тобто, в даному випадку мова йде про те, що право власності має охоронятися державою, проте, держава вправі встановлювати деякі обмеження щодо можливості власника вільно розпоряджатись своїм майном з метою контролю за користуванням даним майном із врахуванням загальносуспільних інтересів. Також представник відповідача зазначив, що перерахунок коштів на покриття витрат за знеціненими грошовими заощадженнями здійснюється не Кабінетом Міністрів України, а Державним казначейством України згідно з розписом видатків державного бюджету та на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів України через установи Ощадбанку. Отже, безпосередньо розпорядником коштів виступає Міністерство Фінансів України. До цього ж, Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" не передбачено нарахування та виплату доходу у вигляді відсотків з заощаджень, компенсація яких була здійснена відповідно до цього Закону.
З огляду на зазначене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (а.с. 84-91, 102-109).
Представники третіх осіб до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи треті особи повідомлялись судом належним чином; причини неявки представника ВАТ “Державний ощадний банк України” суду не повідомлені; від представника Верховної ОСОБА_4 України надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 72).
У отриманих судом від Верховної ОСОБА_4 України письмових поясненнях зазначено, що управління об'єктами державної власності не належить до законотворення, а є виконавчо-розпорядчою дією, отже, не є в компетенції Верховної ОСОБА_4 України (а.с. 69-72).
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з ощадної книжки, виданої Ощадним банком СРСР, виданої на ім'я ОСОБА_3 за рахунком № 91551015817 (а.с. 7), вклад містив у собі 4 866,25 руб, після видачі у 2004 році вкладнику 50,00 руб - 4 816,25 руб.
Відповідно до ощадної книжки, виданої Ощадним банком СРСР, виданої на ім'я ОСОБА_3 за рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 7), вклад містив у собі 111,30 руб, після видачі у 2004 році вкладнику 50,00 руб - 61,30 руб.
В матеріалах справи також міститься копія з ощадної книжки, виданої Ощадним банком СРСР, на ім'я ОСОБА_5 за рахунком № 9179 (зворотній бік а.с. 10), залишок коштів - 3 882,75 руб. Як зазначив позивач, ОСОБА_5 є його померлою матір'ю, а він є її спадкоємцем.
Як зазначає позивач, ощадну книжку рахунку № НОМЕР_1 йому було видано після надання банку документів про право на спадщину ОСОБА_5, яку він свого часу прийняв.
Відповідно до матеріалів справи у квітні 2015 року позивач звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області із позовом, в якому просив суд зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк» укласти з позивачем договір банківського вкладу за грошовими коштами, що знаходяться на рахунку № 91551015817. Рішенням суду від 29 липня 2015 року (справа № 264/2419/15-ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1 жовтня 2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51950285) у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47631590, а.с. 61-66).
Вказаним судовим рішення, крім іншого, встановлено, що грошові кошти, які були поміщені державою на рахунок відповідача (№ 91551015817) та успадковані ним від свого батька, є компенсаційними нарахуваннями, стосовно яких застосовується спеціальний порядок розпорядження та вчинення інших операцій із ними. Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку.
22 та 24 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» по пр. Металургів, 43 у м. Маріуполя (отримані відділенням банку 27 серпня 2015 року, а.с. 11) із заявами, в яких просив: нарахувати компенсацію по рахунку № 9179 (на суму 3 882 руб) на рахунок № НОМЕР_1, нарахувати проценти с 1997 року по теперішній час на суму компенсації (а.с. 13); розірвати з Ощадбанком України договір банківського рахунку № НОМЕР_1, нарахувати компенсацію по рахунку № 9179 (на суму 3 882 руб) на рахунок № НОМЕР_1, поверну ти увесь вклад, компенсацію та проценти на них (зв. бік а.с. 11); розірвати з Ощадбанком України договір банківського рахунку № 91551015817, нарахувати проценти по вкладу, повернути увесь вклад, компенсацію та проценти на них (а.с. 12).
У відповідь на заяви ВАТ «Державний ощадний банк України» повідомив позивача листом від 7 вересня 2015 року № 1017/1 про необхідність позивачу надати банку паспорт, свідоцтво про право на спадщину померлої ОСОБА_5, на ім'я якої було відкрито рахунок № 9179, для отримання запитуваної інформації, оскільки остання є банківською таємницею (а.с. 59).
Не отримавши задовільної відповіді за результатом розгляду його заяви та, відповідно, коштів з вказаних вище рахунків, ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні справи по суті суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР (далі - Закон № 537/96-ВР) визначено, що на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.
Відповідно до ст. 2 Закону № 537/96-ВР держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.
Статтею 6 Закону № 537 визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року та в інших формах відповідно до чинного законодавства. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються у Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок проведення компенсаційних виплат, у тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.
У ст. 7 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" передбачено, що заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, для встановлення Кабінетом Міністрів України порядку проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень обсяг таких виплат має бути визначений у Державному бюджеті України на певний рік.
Позивач зазначає про незаконну бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання обов'язків, покладених на Кабінет Міністрів України Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, зокрема, невизначення порядку проведення компенсації заощаджень згідно зі ст. 6 Закону України від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, непередбачення в Державному бюджеті в період з 1997 року по 2016 рік видатків (коштів) на компенсацію заощаджень, непроведення компенсації заощаджень в період з 1997 року по теперішній час, - з чим суд не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
На врегулювання порядку, обсягів та черговості відновлення заощаджень громадян шляхом компенсаційної індексації в установах Ощадного банку України відповідачем були прийняті постанови: Постанова «Про виплату у 1998 році установами Ощадного банку України грошових заощаджень громадян відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 8 червня 1998 року № 825, "Про виплату у 2000 році установами відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та колишнього Укрдержстраху грошових заощаджень і страхових внесків громадян України" від 17 травня 2000 року № 817, "Про виплату у 2001 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху" від 26 березня 2001 року № 275, «Про виплату в 2002 році грошових заощаджень громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України від 5 квітня 2002 року № 471, «Про виплату в 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України» від 26 березня 2003 року № 382, «Про виплату в 2004 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року» від 11 березня 2004 року № 306, «Про виплату у 2005 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року" від 30 травня 2005 року № 409, Про виплату у 2006 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року і державних казначейських зобов'язань СРСР» від 3 серпня 2006 року № 1091, «Про виплату у 2007 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року і державних казначейських зобов'язань СРСР, придбаних на території Української РСР" від 1 березня 2007 року № 366, «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» від 9 січня 2008 року № 1, «Про виплату в 2009 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» від 20 травня 2009 року № 481, від 23 квітня 2012 року № 346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР».
Крім цього, як вже зазначалось судом, ст. 7 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" передбачено, що заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Відповідно до ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною ОСОБА_4 України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної ОСОБА_4 України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Згідно зі ст. 85 Конституції України саме до повноважень Верховної ОСОБА_4 України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Статтею 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України, крім іншого, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною ОСОБА_4 України Державного бюджету України, подає ОСОБА_4 України звіт про його виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Отже, Кабінет Міністрів України згідно з вимогами ст. 19 Конституції України як орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України № 13-рп/2001 від 10 жовтня 2001 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 7, 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", встановлено, що право власності може бути обмежено.
Право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном визначено і Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Кожна фізична або юридична особа, що зазначається в цьому документі, має право мирно володіти своїм майном. Проте держава має право "вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів…" (стаття 1).
Крім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціальних та економічних прав людини значною мірою залежить від становища держави, особливо фінансового.
У період з 1998 року по 2012 рік відповідачем розроблявся порядок проведення компенсаційних виплат, що знайшло своє відображення у наведених вище постановах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача про невиконання відповідачем обов'язків, покладених на нього Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”; невизначення Кабінетом Міністрів України порядку проведення компенсації заощаджень згідно зі ст. 6 Закону України від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”; непередбачення в Державному бюджеті в період з 1997 року по 2016 рік видатків (коштів) на компенсацію заощаджень - необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо непроведення компенсації заощаджень в період з 1997 року по теперішній час; зобов'язання Кабінету Міністрів України як власника Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”: провести компенсацію заощаджень на ощадних книжках Ощадного банку СРСР рахунок № 91551015817, № НОМЕР_1 на ім'я позивача згідно з Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”; провести компенсацію 3 882,75 руб на ощадній книжці Ощадного банку СРСР рахунку № 9179 на ім'я ОСОБА_5 згідно з Законом України від 21 листопада 1996 року № 537/96 “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”; нарахувати та виплатити позивачу дохід у вигляді відсотків на банківські вклади на рахунках № 91551015817, № НОМЕР_1 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” на ім'я позивача у розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 1992 року по теперішній час; видати позивачу грошові кошти з закритих банківських рахунків № 91551015817, № НОМЕР_1 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з урахуванням компенсації та доходу у вигляді відсотків, - суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 346 пунктом 2 затверджено, що для проведення зазначеної у п. 1 цієї постанови виплати Державна казначейська служба перераховує згідно з розписом видатків державного бюджету на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів, та необхідних документів, що подаються зазначеним Міністерством Державній казначейській службі, кошти у сумі 6152430 тис. гривень на рахунок Ощадбанку. Ощадбанк зараховує кошти, що надійшли на його рахунок, на рахунки громадян України, відомості про яких станом на 1 січня 2012 року внесено до Реєстру, та проводить виплату компенсації відповідно до порядку, що затверджується Ощадбанком за погодженням з Міністерством фінансів.
Тобто, перерахунок коштів на покриття витрат за знеціненими грошовими заощадженнями здійснюється Державним казначейством України згідно з розписом видатків державного бюджету та на підставі розподілу, проведеного Міністерством фінансів України через установи Ощадбанку. Таким чином, безпосереднім розпорядником коштів виступає Міністерство Фінансів України.
Аналіз наведеного дає можливості дійти висновку, що Кабінет Міністрів України не здійснює компенсацію заощаджень, нарахування та виплату позивачу доходу у вигляді відсотків на банківські вклади та виплату компенсаційних коштів за знеціненими грошовими заощадженнями.
З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню
Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, Верховна ОСОБА_4 України, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова складена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивні частини проголошені у судовому засіданні в присутності представника відповідача.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений та підписаний 18 липня 2016 року.
Головуючий суддя Волгіна Н.П.
Судді ОСОБА_1 ОСОБА_9