Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2016 р. Справа №805/1690/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,
за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали»
до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання незаконним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16 червня 2016 року № 343
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов.
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за дов.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 червня 2016 року № 343 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали».
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що твердження контролюючого органу про те, що платником податку не було надано письмових пояснень та їх документального підтвердження, що стало підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, не відповідає дійсності. Крім того, позивач посилається на дію мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наявність підстав для проведення перевірки. Обґрунтовуючи тим, що на запити відповідача не надано відповідних пояснень та документів, які б надали можливість зробити висновок про реальність здійснення господарських відносин підприємства з контрагентами-постачальниками та підтвердити достовірність даних податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень-грудень 2015 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39715368, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30 травня 2016 року, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Реєстру платників податку на додану вартість № 1605224500229.
Судом встановлено, що 16 червня 2016 року відповідачем був прийнятий наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача № 343. Підставою для прийняття даного наказу було виявлення недостовірності даних, що містяться у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень - грудень 2015 року в частині даних безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану на вартість з контрагентами-постачальниками, а саме: приватним підприємством «КОМІР ГРУП» з 1 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОТЛІБ ЛТД» з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛАРТІС» з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року. У зв'язку з чим, відповідачем були направлені запити до позивача для надання інформації та її документального підтвердження, на які, як зазначає відповідач у спірному наказі, позивач не надав відповідних пояснень та документів.
На виконання прийнятого наказу 16 червня 2016 року № 343 податковим органом 16 червня 2016 року видано направлення на перевірку № 089210 та № 088399 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача тривалістю 5 робочих днів з 16 червня 2016 року.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Згідно з правовою позицією, визначеною Верховним Судом України в постанові від 24 грудня 2010 року, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Так, в своїх висновках Верховний Суд України зазначив: аналізованими нормами Податкового кодексу, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Судом встановлено, що 16 червня 2016 року позивачем був отриманий наказ від 16 червня 2016 року № 343, що підтверджується розпискою, наявної в матеріалах справи. Суд також встановив, що у поясненнях до розписки позивач зазначив, що після ознайомлення з вищевказаним наказом, керуючись нормами Податкового кодексу України, було прийнято рішення не допустити головного інспектора відділу перевірки ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відмовляючи у допуску до перевірки, позивач мотивував це тим, що службове посвідчення ОСОБА_3 серії УДО № 001271 станом на 16 червня 2016 року є дійсним лише до 1 січня 2016 року. Посвідчення у ОСОБА_4 взагалі не було, натомість вона пред'явила довідку. Другою підставою відмови допуску відповідача до перевірки, позивач зазначив, що твердження контролюючого органу про те, що платником податку не було надано письмових пояснень та їх документального підтвердження, що стало підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, не відповідає дійсності. Контролюючий орган зазначив, що позивачем не було надано відповідних пояснень на письмові запити від 25 листопада 2015 року 3 8733/10/05-22-15-01-13-3, від 28 березня 2016 року № 5435/10/05-22-14-02-13-3, від 19 квітня 2016 року № 6865/10/05-22-14-02-13-3, від 2 червня 2016 року № 9525/10/05-22-02-13-3. При цьому посадові особи відповідача відмовилися складати акт не допуску до проведення перевірки. Суд зазначає, що дані фактичні обставини підтвердилися поясненнями представників сторін під час судового розгляду справи. Суд не приймає посилання відповідача на те, що він був допущений до перевірки, тому і не складав акт відмови у допуску, оскільки таке твердження спростовується поясненнями представника відповідача під час судового засідання та вищенаведеною розпискою, в якій позивач чітко зазначив про недопуск до перевірки, про що повідомив і усно працівників податкового органу, що також підтвердив представник відповідача.
Суд встановив, що в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують надання позивачем відповідачу письмових пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити, а саме: на письмовий запит від 25 листопада 2015 року 3 8733/10/05-22-15-01-13-3 було надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження 7 грудня 2015 року № 05/198-1 від 1 грудня 2015 року, що підтверджується штампом податкового органу про отримання, на запит від 28 березня 2016 року № 5435/10/05-22-14-02-13-3 надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження 5 квітня 2016 року № 05/116 від 5 квітня 2016 року, що підтверджується штампом податкового органу про отримання, на запит 19 квітня 2016 року № 6865/10/05-22-14-02-13-3 надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження 26 квітня 2016 року № 05/158 від 24 квітня 2016 року, що підтверджується штампом податкового органу про отримання. Дані обставини також підтверджені представниками відповідача під час судового засідання, однак зазначено, що на запити у червні 2016 року позивач не надав документальне підтвердження, що і стало підставою для прийняття спірного наказу. Жодних обґрунтованих пояснень з посиланням на вимоги діючого законодавства з приводу неприйняття відповідачем раніше поданих протягом тривалого часу (2015-2016 роки) первинних документів позивачем з боку відповідача суд не отримав. Як вбачається з листа позивача від 8 червня 2016 року на запит відповідача від 2 червня 2016 року № 9525/10/05-22-02-13-3, позивач повідомив відповідача про неможливість надання витребуваних первинних документів з огляду на те, що у підприємства були вилучені документи фінансово-господарської діяльності під час проведення обшуку 11 травня 2016 року Слідчим відділом УСБУ в Донецькій області на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області. Дана обставина підтверджується ухвалою суду від 6 травня 2016 року та протоколом обшуку від 11 травня 2016 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи з пояснень представників відповідача, запит до Слідчого відділу УСБУ в Донецькій області для надання вилучених 11 травня 2016 року під час обшуку первинних документів позивача для перевірки, здійснений не був, замість цього, продовжуючи порушувати вищенаведену норму, відповідач здійснював і надалі запити про витребування документів у відповідача, складаючи акти про відмову в отриманні запитів та наданні документів.
Ухвалою суду від 22 червня 2016 року суд за клопотанням позивача вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу відповідача від 16 червня 2016 року № 343. Дана ухвала отримана відповідачем 29 червня 2016 року та відповідно до статті 118 КАС України її виконання мало бути здійснене негайно та її оскарження не зупиняє її виконання. Незважаючи на ухвалу суду, відсутність факту витребування документів у правоохоронного органу та обов'язок відповідача щодо перенесення строку проведення перевірки до отримання цих документів, недопущення позивачем посадових осіб відповідача до перевірки, відповідачем 2 липня 2016 року складений акт документальної позапланової виїзної перевірки позивача № 2522/12-01-39715368, який був надісланий позивачу поштою та станом на день розгляду справи ним отриманий не був. Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не була надана копія протоколу обшуку, з огляду на те, що у позивач у листі чітко зазначив, коли і ким були вилучені документи, і відсутність самої копії протоколу ніяким чином не перешкоджала відповідачу здійснити необхідний запит до правоохоронного органу відповідно до вищенаведених норм Податкового кодексу України.
Щодо службового посвідчення ОСОБА_3 серії УДО № 001271, яке є простроченим на день року за № /проведення перевірки, та відсутності службового посвідчення у ОСОБА_4, які були направлені для проведення перевірки, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 342.7 статті 342 Податкового кодексу України посадовим особам і працівникам контролюючих органів видається службове посвідчення, зразок якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року № 207 «Про службові посвідчення працівників органів ДФС» затверджено зразки службових посвідчень та інструкцію щодо порядку їх зберігань. Податковий кодекс України та наказ № 207 передбачає, що посадовим особам ДФС усіх рівнів видаються службові посвідчення. Видача довідок на заміну посвідчень не передбачено. Таким чином Податковий кодекс України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення перевірки за наявності підстав їх проведення та за умови пред'явлення службового посвідчення, що не було вчинено працівниками відповідача, які були направлені на перевірку. Отже, суд зазначає про неправомірність виходу посадових осіб відповідача на перевірку без дійсних службових посвідчень.
Одночасно, суд не приймає посилання позивача на дію мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V. Згідно зі статтю 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби. Таким чином, стаття 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на проведення перевірок не розповсюджується на здійснення контролю органами державної фіскальної служби, в тому числі й шляхом проведення виїзних документальних перевірок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач не довів правомірність спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16 червня 2016 року № 343в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір відповідно до квитанції від 17 червня 2016 року у розмірі 1378 грн.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16 червня 2016 року № 343 задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 червня 2016 року № 343 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали».
Стягнути зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 липня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 22 липня 2016 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.