18 липня 2016 року Справа № 803/858/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправним наказу в частині та повідомлення про нікчемність правочину,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-Банк» ОСОБА_3 (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду), в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправним наказ від 23.02.2016 року №57 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», а саме: преамбулу, розділ 1 та пункти 1.1 та 1.5 наказу, а також в додатку №2 до наказу позицію №75, в додатку №4 до наказу позицію №65, в додатку №6 до наказу позицію №41, які стосуються прав та інтересів ОСОБА_2, визнати протиправним повідомлення про нікчемність правочину від 25.02.2016 року №889/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Авант-Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1036-02432 на вимогу «Вільні збереження» (з щомісячною сплатою процентів). На рахунок №26205980025634, відкритий позивачу згідно даного договору, надійшли грошові кошти в сумі 6400 доларів США від фізичної особи ОСОБА_4
10.03.2016 року позивач отримав від уповноваженої особи Фонду лист-повідомлення від 25.02.2016 року №889/1 про нікчемність договору банківського вкладу згідно наказу від 23.02.2016 року №57. Позивач зазначає, що оскаржувані наказ та повідомлення не містять конкретних підстав нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та причин, з яких договір банківського вкладу між ПАТ «Авант-Банк» і позивачем має ознаки нікчемного правочину. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не враховано норми ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, згідно якої питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Додатково суду зазначив, що за ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 рахувалася заборгованість у сумі 6400 доларів США, тому ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості і вніс ці кошти на рахунок позивача.
В поданих суду запереченнях (а.с.46-50) уповноважена особа Фонду адміністративний позов не визнала та зазначила, що операція щодо перерахування частини банківського вкладу на загальну суму 6400 доларів США від ОСОБА_4 до позивача проведена 29 січня 2016 року в період дії Постанови Національного банку України від 10.12.2015 року №878/БТ «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», згідно з якою діяло обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, вказана операція проведена в день введення в ПАТ «Авант-Банк» тимчасової адміністрації та початку здійснення ліквідації банку. Відповідач вказує, що зазначені дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, а з метою отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та свідчать про нікчемність договору банківського вкладу та операцій по перерахуванню коштів. За таких обставин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В судове засідання відповідач свого представника не направив, однак подав суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати у його відсутності (а.с.70). За таких обставин судовий розгляд здійснювався у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 29.01.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Авант-Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1036-02432 на вимогу «Вільні збереження» (з щомісячною сплатою процентів), згідно якого банк приймає від вкладника вклад на вкладний (депозитний) рахунок на вимогу на наступних умовах, зокрема, строк депозиту є безстроковий, початкова сума вкладу 6400 доларів США, процентна ставка 2,8% річних. Пунктами 2.1 та.2.2 договору передбачено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №26205980025634; початкова сума вкладу зараховується на рахунок шляхом внесення вкладником готівкових коштів через касу банку або шляхом безготівкового перерахування коштів вкладником на рахунок з іншого власного вкладного або поточного рахунку (а.с.9-11).
Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №2 від 29.01.2016 року ОСОБА_4 було переказано кошти в іноземній валюті на рахунок позивача у сумі 6400 доларів США (а.с.8).
Як свідчать матеріали справи, постановою Правління Національного банку України від 10.12.2015 року №878/БГ віднесено ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку (а.с.53-56).
Постановою Правління Національного банку України від 29.01.2016 року №44 віднесено ПАТ «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.01.2016 року №96 у ПАТ «Авант-Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію з 29.01.2016 року до 28.02.2016 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-Банк» ОСОБА_3 (а.с.76).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.02.2016 року №262 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Авант-Банк» з 26.02.2016 року по 25.02.2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Авант-Банк» ОСОБА_3 на два роки з 26.01.2016 року по 25.02.2018 року (а.с.52).
Наказом відповідача від 23.02.2016 року №57 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з поточних рахунків юридичних та фізичних осіб на вкладні депозитні/поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, операції по перерахуванню коштів в сумі 6400 доларів США з рахунку ОСОБА_4 на депозитний рахунок ОСОБА_2, про що свідчать додатки №№2, 4 та 6 до наказу (а.с.42-45).
25.03.2016 року листом за вих.№889/1 уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_2 про нікчемність операції по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок №26205980025634, проведеної 29.01.2016 року на суму 6400 доларів США, та нікчемність договору банківського вкладу №Д-Ф/16/1036-02432 від 29.01.2016 року згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.6).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Частиною першою статті 26 Закону №4452-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавцем гарантовано вкладнику відшкодування коштів за його вкладом в межах гарантованої суми 200000 грн., однак за вийнятком випадків, передбачених Законом №4452-VI.
Відповідно до частин першої - третьої статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Отже, упоноважена особу Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема, перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. При цьому кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону.
Частиною другою статті 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За приписами частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону №4452-VI Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Водночас право уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, передбачено пунктом 4 частини другої статті 37 Закону №4452-VI.
Судом встановлено, що підставою для видачі оспорюваного наказу від 23.02.2016 року №57 стали виявлені комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Авант-Банк» операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з рахунків фізичних осіб на рахунки інших фізичних осіб - клієнтів банку, які проведені в період дії постанови Національного банку України №878/БТ від 10.12.2015 року та призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом.
Так, як свідчать витяг з додатку №2 до спірного наказу (а.с.43) та виписка по особовим рахункам з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року (а.с.58-60), 29.01.2016 року з рахунку фізичної особи ОСОБА_4 було внесено на депозитний рахунок ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 6400 доларів США.
Суд зазначає, що вказана операція була проведена в день введення в ПАТ «Авант-Банк» тимчасової адміністрації, а початкова сума вкладу всупереч вимог п.2.2 договору банківського вкладу №Д-Ф/16/1036-02432 від 29.01.2016 року перерахована не з власного рахунку позивача, а з рахунку іншої фізичної особи.
Крім того, як свідчить виписка по особовим рахункам з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року, з рахунку фізичної особи ОСОБА_4 29.01.2016 року також було внесено кошти в сумі 6683 доларів США на рахунок іншої фізичної особи ОСОБА_5
Отже, кошти на рахунок ОСОБА_2 надходили шляхом дроблення вкладу ОСОБА_4 з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.
На думку суду, вказані обставини свідчать про те, що банк уклав договір банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1036-02432 від 29.01.2016 року, умови якого передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством, та всупереч вимог п.2.2 договору провів операцію по перерахуванню коштів на рахунок ОСОБА_2 як початкової суми вкладу з рахунку іншої фізичної особи.
Наведене дає підстави дійти висновку, що відповідач правомірно у відповідності до вимог пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI визнав нікчемними операцію по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок №26205980025634, проведену 29.01.2016 року на суму 6400 доларів США, та договір банківського вкладу №Д-Ф/16/1036-02432 від 29.01.2016 року.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що в силу вимог цивільного законодавства України нікчемність договору повинна бути встановлена в судовому порядку.
Так, за приписами частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас частина друга статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, в силу вищевказаних норм Цивільного кодексу України визнання судом правочину нікчемним не вимагається.
При цьому, посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 заборгував позивачу суму 6400 грн., тому й вніс дані кошти на рахунок останнього, суд до уваги не бере, оскільки даний факт не спростовує встановлених судом обставин справи.
Таким чином, з наведених вище підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_6, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправним наказу в частині та повідомлення про нікчемність правочину відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_7Плахтій
Постанова в повному обсязі складена 22 липня 2016 року.