м. Вінниця
18 липня 2016 р. Справа № 802/815/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Слободонюка М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.
представника позивача: Луньова Б.Л.
представника відповідача: Кашуби Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час проходження військової служби, вона звернулась до лікаря офтальмолога поліклініки Гайсинської ЦРЛ зі скаргами на болі в очах, звідки того ж дня була направлена на лікування до Вінницької обласної лікарні імені М.І. Пирогова. Наступного дня 23.06.2015 року її було направлено на лікування до Одеського інституту імені Філатова Національної Академії Медичних наук України де 07.06.2016 року їй проведено операцію на правому оці. В подальшому, 08.12.2015 року вона була оглянута Вінницькою обласною офтальмологічною МСЕК, і згідно довідки серії 12ААА №314402 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1829 від 08.12.2015 року визнана інвалідом третьої групи по зору. Разом із тим, відповідачем всупереч положень чинного законодавства не складено довідку про одержання нею каліцтва під час проходження служби та не направлено її на огляд до військово-лікарської комісії Вінницького гарнізону для визначення ступеня придатності до служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки вона позбавляє її можливості отримати документи необхідні для призначення пенсії та інших передбачених законом виплат для інвалідів.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним адміністративним позовом, у якому вона просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка виразилась у тому, що не було складено довідку про обставини одержання каліцтва військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 , яка 08.12.2015 року спеціалізованою офтальмологічною МСЕК Міністерства охорони здоров'я України, була визнана інвалідом 3 групи по зору у період проходження нею військової служби в лавах Збройних Сил України; не видано направлення на проходження огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби;
- зобов'язати військову частину-польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України скласти довідку про обставини одержання військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 , каліцтва у період проходження нею військової служби, подання якої є обов'язковим при направленні військовослужбовця на огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби;
- зобов'язати військову частину - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України направити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі за обставин, що викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на обставини, що викладені у наданих суду письмових запереченнях за вх. 14062 від 05.07.2016 року та вх. №14415 від 08.07.2016 року. Зазначив, що в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про наявність захворювання позивач не доповіла своєму безпосередньому начальнику, саме тому й не отримала направлення від лікаря військової частини. Крім того, вказав, що позивач протягом тривалого часу була відсутня на службі, будь якого повідомлення про місце перебування та причини відсутності не надала, тому на даний момент вважається такою, що самовільно залишила місце служби та виключена з усіх видів забезпечення. З огляду на викладене у задоволені даного позову просив відмовити. Окрім того зазначив, що для виправлення ситуації позивачу необхідно прийти у військову частину, відновитись у штаті, після того буде можливість отримання направлення на ВЛК.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 11.02.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на військову службу у Збройні Сили України за контрактом на посаду відповідального виконавця стройової частини військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
На підставі наказу т.в.о. командира частини полковника ОСОБА_2 № 16 від 11.02.2015 року позивача зараховано до списків військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України та присвоєно військове звання солдат. Згідно даних військового квитка серії НОМЕР_2 , військову присягу прийняла 08 квітня 2015 року.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 22.06.2015 року вона звернулась до лікаря офтальмолога поліклініки Гайсинської ЦРЛ зі скаргами на болі в очах, звідки того ж дня була направлена на лікування до Вінницької обласної лікарні імені М.І. Пирогова.
Наступного дня 23.06.2015 року позивача направлено на лікування до Одеського інституту імені Філатова Національної Академії Медичних наук України де 07.06.2016 року їй проведено операцію на правому оці - лікувальна ступенева наскрізна кератопластика з видаленням внутрішньозрачкової плівки, синехіотомією та базальною ірідектомією.
Згідно довідки (а.с. 58) від 27.07.2015 року №01-964 ОСОБА_1 з 24.06.2015 року по 28.07.2015 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, у період якого була непрацездатна.
28.07.2015 року ОСОБА_1 було виписано із інституту імені Філатова.
Встановлено, що подальше лікування позивача здійснювалось в Гайсинській ЦРЛ, що підтверджується листами непрацездатності серії АГЦ №270808 від 29.07.2015р. та згідно якого у зв'язку з продовженням хвороби видано наступний листок непрацездатності серії АГЦ №271167 від 04.09.2015р., а далі - серії АГУ №638303 від 07.10.2015р. та № 638583 від 13.11.2015р., який був закритий 08.12.2015р. Тобто в період з 24.06.2015р. по 08.12.2015р. позивач була непрацездатною, що документально підтверджується матеріалами справи.
07.12.2015 року позивача направлено на обстеження до Вінницької спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, за результатами огляду якою ОСОБА_1 визнана інвалідом третьої групи по зору, що підтверджується довідкою серії 12ААА №314402 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1829 від 08.12.2015 року.
Позивачу також було розроблено індивідуальну програму реабілітації №1760 (а.с. 15,16) згідно якої ОСОБА_1 потребує профілактичних заходів, реконструктивної хірургії, медичного спостереження у офтальмолога та має протипоказання щодо праці пов'язаної з можливістю поранення очей на протязі року.
При цьому із пояснень представника позивача встановлено, що як ОСОБА_1 так і її родичі неодноразово в усному порядку повідомляли відповідача про захворювання позивача та її перебування на лікуванні у медичних закладах, проте жодної реакції з боку останнього не було.
Разом із тим, відповідачем незважаючи на захворювання ОСОБА_1 та визнання її інвалідом 3 групи, в період коли остання являлась військовослужбовцем, не складено довідку про одержання нею каліцтва під час проходження служби та не направлено її на огляд до військово-лікарської комісії Вінницького гарнізону для визначення ступеня придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби, що власне і зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Водночас положеннями п. "б" ч. 1 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно із п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Відповідно до п. 4.7 Положення "Про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Підпунктом "б" пункту 6.1 розділу 2 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
В свою чергу пунктом 6.2 цього Положення передбачено, що на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, також подається оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва)
Таким чином, із аналізу зазначених положень слідує, що законодавством чітко передбачена необхідність направлення військовослужбовця, в разі виявлення захворювання в період проходження ним військової служби, на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби. При цьому однією із умов проведення медичного огляду ВЛК військовослужбовців, які направленні на нього з приводу каліцтва, одержаного у період проходження ним військової служби, є наявність довідки про обставини його одержання.
В даному випадку із матеріалів справи вбачається, що в червні 2015 року в результаті загострення хвороби очей та госпіталізації позивача, остання втратила працездатність по грудень 2015 року. 08.12.2015 року за наслідками медичного огляду МСЕК позивача визнано інвалідом третьої групи по зору та встановлено обмеження в зайнятті трудовою діяльністю, пов'язаною з можливістю травмування очей. Крім того, з цього часу позивач продовжує періодичне лікування в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова.
Із зазначеного слідує, що отримання ОСОБА_1 захворювання в період проходження нею військової служби, яке призвело до визнання її інвалідом 3 групи, на переконання суду, дає достатні правові підстави для складання довідки про обставини отримання нею цього захворювання та направлення позивача на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказує на те, що про захворювання ОСОБА_1 йому взагалі не було відомо оскільки остання не доповіла про нього своєму безпосередньому начальнику. Також зазначає, що протягом тривалого часу від позивача не було жодного повідомлення про місце її перебування та причин відсутності на службі, саме тому ОСОБА_1 , згідно наказу командира частини №267 від 03.06.2015 року вважається такою, що самовільно залишила військову частину та з 01.06.2015 року знята з усіх видів забезпечення, в тому числі й грошового забезпечення, без виключення зі списків особового складу.
Такі доводи представника відповідача суд оцінює критично, оскільки із матеріалів справи слідує, що 25.09.2015 року, тобто у період коли позивач проходила лікування та вважалась такою, що самовільно залишила військову частину, ОСОБА_1 була видана довідка №2138 за підписом командира військової частини ОСОБА_3 про те, що вона дійсно проходить військову службу в військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 .
Поряд із цим, 10.12.2015 року, тобто знову ж таки у період проходження позивачем лікування, відповідачем була видана ще одна довідка ОСОБА_1 про те, що згідно наказу командира частини №267 від 03.06.2015 року вона вважається такою, що самовільно залишила військову частину та з 01.06.2015 року знята з усіх видів забезпечення, в тому числі й грошового забезпечення, без виключення зі списків особового складу.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2015 року позивачем цінним листом на адресу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 було надіслано довідку від 25.06.2015 року, довідку №01-964 від 28.07.2015 року, листи непрацездатності серії АГЦ №270808 та №271167, серії АГУ №638303 та №638583, виписку із амбулаторної картки хворого від 26.10.2015 року, довідку МСЕК від 08.12.2015 року, довідку від 15.12.2015 року, що підтверджується цінним листом із описом його вкладення (а.с. 65,66), оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні.
Однак вказаний лист повернувся ОСОБА_1 не врученим відповідачу, із відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, підставою не вручення вказаного листа із матеріалами, які підтверджували наявність у позивача загального захворювання, що спричинило визнання її інвалідом 3 групи, стала пасивна поведінка відповідача, яка полягала у не бажанні останнього його отримати, адже протягом встановленого терміну зберігання поштового відправлення відповідач не вчинив жодних дій за для отримання адресованого йому цінного листа від позивача.
Наведені вище обставини в своїй сукупності ставлять під сумнів обґрунтованість тверджень представника відповідача про те, що йому не було відомо про місце її перебування та причини відсутності позивача на службі.
Що ж до посилань представника відповідача на акт службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини, то суд зазначає, що останній складений лише на підставі рапорту т.в.о. начальника штаба майора ОСОБА_4 , без належного з'ясування всіх обставин та причин, що зумовили не явку позивача на службу та її пояснень. Крім того такий акт в більшій мірі стосується відповідальності позивача за невихід на службу, а не безпосереднього предмету судового розгляду у даній справі.
При цьому суд також звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), а тому виведення відповідача за штат, не є підставою для не направлення ОСОБА_1 , як військовослужбовця Збройних Сил України, на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Вирішуючи даний спір слід також враховувати, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Аналіз цієї норми Основного Закону України дає підстави стверджувати про встановлення у ній фундаментальних соціальних цінностей держави, таких як людина, її життя і здоров'я, а також про визначення змісту і спрямованості діяльності держави, які полягають в утвердженні прав і свобод людини та їх гарантій, встановленні відповідальності держави перед людиною за її діяльність із врахуванням її обов'язків.
Таким чином, життя та здоров'я людини є конституційно закріпленими, фундаментальними соціальними цінностями держави, забезпечення збереження яких є одним із основних напрямків її діяльності. Відтак, життя та здоров'я позивача не можна ставити в залежність до обставин проходження нею військової служби на які посилається відповідач, оскільки в даному випадку саме збереження здоров'я позивача має бути пріоритетом, а дії військової частини не повинні спричиняти ще більші негативні наслідки для життя та здоров'я позивача.
З огляду на усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач фактично на протязі року не вжив усіх належних заходів щодо встановлення причин відсутності позивача на службі та проявив небажання встановлювати ці обставин, про що свідчить його пасивна поведінка відносно отримання цінного листа із документами, які містили інформацію про хворобу позивача та визнання її інвалідом.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідач безпідставно не склав довідку про обставини захворювання та не направив ОСОБА_1 на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка виразилась у не складанні довідки про обставини одержання каліцтва військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 , яка 08.12.2015 року спеціалізованою офтальмологічною МСЕК Міністерства охорони здоров'я України, була визнана інвалідом 3 групи по зору у період проходження нею військової служби в лавах Збройних Сил України, та не видачі направлення на проходження огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби, підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, враховуючи, що бездіяльність відповідача позбавляє позивача ОСОБА_1 , яка в період проходження військової служби отримала інвалідність, в подальшому вирішити питання щодо її придатності для проходження військової служби, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення решти позовних вимог, а саме зобов'язання військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України скласти довідку про обставини одержання військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 , каліцтва у період проходження нею військової служби, та направити її на огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем у справі судових витрат, суд керується нормами ст. 94 КАС України.
В силу ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1653,60 грн. (за три вимоги немайнового характеру), тому понесені судові витрати позивача підлягають присудженню із відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка виразилась у:
- не складанні довідки про обставини одержання каліцтва військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 , яка 08.12.2015 року спеціалізованою офтальмологічною МСЕК Міністерства охорони здоров'я України була визнана інвалідом 3 групи по зору у період проходження нею військової служби в лавах Збройних Сил України;
- не видачі направлення на проходження огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Зобов'язати військову частину - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України скласти довідку про обставини одержання військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 каліцтва у період проходження нею військової служби, подання якої є обов'язковим при направленні військовослужбовця на огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Зобов'язати військову частину - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України направити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на огляд до військово-лікарської комісії для визначення ступеня її придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку каліцтва чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Стягнути із військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України, за рахунок бюджетних асигнувань, в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович