465/1020/16-ц
2/465/1495/16
Іменем України
11.07.2016 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Мартинишин М.О.
з участю секретаря Шоробура С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»,
треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3
про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, якому просить визнати недійсним кредитний договір №401608743від 25.04.2014р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді реституції та стягнути з відповідача 7105 грн. 00 коп., отриманих за недійсним правочином.
Свої вимоги мотивує тим, що 25.04.2014р. уклала Договір (індивідуальний номер замовлення №ВМ-580L) з ФОП ОСОБА_2 на виготовлення та передачу у власність віконних конструкцій. Відповідно до п. 2.1. Договору вартість виробів складає 14210,00 грн. Також, у цьому ж приміщенні разом з укладенням вказаного договору, нею було підписано кредитний договір №401608743 від 25.04.2014 року, зі змістом та умовами якого її не було ознайомлено, при цьому переконано, що це є документи по безвідсотковій розстрочці. Після ознайомлення з документами, примірники яких їй були надані, виявилося, що її введено в оману щодо правової природи договору, особи продавця товару, істотних умов договору (процентної ставки, значення подорожчання кредиту та інших умов). Пунктом 2.5 вказаного кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів згідно з переліком, що вказаний в специфікації №401608743від 25.04.2014 року або листі-гарантії до цього договору від 25.04.2014 року у загальній сумі 12789,00 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 № 26000053816473, у ПАТ КБ “Приватбанк” МФО 325321, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, проте таких додатків до договору вона не отримувала.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 06.10.2015 р. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України. Як вбачається з вказаного вироку, ОСОБА_2, маючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме за допомогою спеціалізованої системи ПАТ «Альфа-Банк», призначеної для реєстрації заявок, передачі інформації щодо прийнятого фінального рішення про надання чи відмову у наданні кредиту відповідному покупцеві та оформлення кредитних договорів, необхідних для видачі кредитів покупцям, здійснюючи підприємницьку діяльність в офісі, укладав договори на поставку та встановлення метало-пластикових конструкцій, однак наміру поставляти товар та виконувати роботу за договорами не мав, а отримані від потерпілих кошти привласнив. Отже, на момент укладення кредитного договору №401608743від 25.04.2014 року сторона не мала наміру створення реальних правових наслідків, а саме наміру надати кредит позичальнику для придбання ним послуг по виготовленню та встановленню вікон, а наміром було перерахувати кошти на рахунок третіх осіб для використання ними таких на власні потреби.
За вищевказаних обставин, вважає, укладений між сторонами кредитний договір №401608743від 25.04.2014 р. недійсним, оскільки такий не відповідає вимогам ч.ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України, вчинений під впливом обману та без наміру створення правових наслідків, тобто є фіктивним.
Крім цього, оскільки позивач на виконання умов оспорюваного кредитного договору №401608743від 25.04.2014 р сплатила на користь відповідача грошові кошти у розмірі 7105 грн. 00 коп., то у відповідності до вимог ст.216 ЦК України просить стягнути такі з відповідача. Просить позов задоволити
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить такий позов задовольнити.
Представник відповідача, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 25.04.2014р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір (індивідуальний номер замовлення № ВМ-580L) на виготовлення та передачу у власність віконних конструкцій.
Згідно з п.3.2. вказаного договору після оплати повної вартості виробів замовником, виконавець зобов'язався передати у власність замовника виготовлені вироби протягом 31 робочого дня з моменту укладення договору на виготовлення та передачу у власність віконних конструкцій.
Одночасно з укладенням вказаного договору, між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було підписано кредитний договір №401608743від 25.04.2014 року, відповідно до п.2.5 якого кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів згідно з переліком, що вказаний в специфікації №401608743від 25.04.2014 року або листі-гарантії до цього договору від 25.04.2014 року у загальній сумі 12789 грн. шляхом безготівкового перерахування готівкових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 № 26000053816473, у ПАТ КБ “Приватбанк” МФО 325321, код ЄДРПОУ НОМЕР_1.
Відповідно до ч 1.ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2016р. ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.190 КК України.
Як вбачається з копії вказаного вироку, ОСОБА_2, маючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме за допомогою спеціалізованої системи ПАТ «Альфа-Банк», призначеної для реєстрації заявок, передачі інформації щодо прийнятого фінального рішення про надання чи відмову у наданні кредиту відповідному покупцеві та оформлення кредитних договорів, необхідних для видачі кредитів покупцям, здійснюючи підприємницьку діяльність в офісі, укладав договори на поставку та встановлення метало-пластикових конструкцій, однак наміру поставляти товар та виконувати роботу за договорами не мав, а отримані від потерпілих кошти привласнив.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 під приводом організування роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій згідно з договором (індивідуальний номер замовлення № ВМ-580L) від 25.04.2014р. укладеного із ОСОБА_1, отримавши від останньої шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, грошові кошти у сумі 7105 грн., не виконав роботу передбачену договором, вказані кошти на вимогу ОСОБА_1 не повернув.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»та судової практики Верховного Суду України з зазначеної категорії справ, при вчиненні правочину під впливом обману, формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину заст. 230 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Зі змісту вказаних правочинів вбачається, що метою укладення договору про надання споживчого кредиту, позивачу була запропонована оплата матеріалів та послуг з виготовлення конструкцій ПВХ ФОП ОСОБА_2, а вигодонабувачем за цим договором являється інша фізична особа підприємець ОСОБА_3 Крім цього, в момент підписання договору споживчого кредиту ОСОБА_1 не усвідомлювала того факту, що укладає договір із банком, оскільки представник банку був відсутній, а сторона за договором побутового підряду її запевнила, що нею укладається договір по безвідсотковій розстрочці для оплати вартості виготовлення конструкцій ПВХ, а не отримання повної суми в кредит.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Враховуючи вищенаведене, оскільки внаслідок недобросовісних дій сторони за договором (індивідуальний номер замовлення ВМ - 580 L) від 25.04.2014 року, які полягали у тому, що не будучи представником ПАТ «Альфа-Банк», але володіючи без відповідних повноважень примірником кредитного договору №401608743, не було надано позивачу можливості ознайомитися з договором, одночасно надано неправдиву та неповну інформацію про правову природу правочину, зміст прав та обов'язків, що виникали у позивача після укладення такого правочину, і в такий спосіб, шляхом обману, у позивача було недобросовісно сформовано внутрішню волю до укладення оспорюваного правочину, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійним кредитного договору є підставними та підлягають до задоволення.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання вищевказаного кредитного договору №401608743 сплатила відповідачу 15.05.2014р. - 1421 грн., 13.06.2014р. - 1421 грн., 15.07.2014р. - 1421 грн., 14.08.2014р. - 1421 грн., 13.09.2014р. - 1421 грн. (а.с.12-16), а всього разом 7 105 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, оскільки кредитний договір №401608743від 25.04.2014 р. визнано недійсним, суд приходить до висновку, що одержані відповідачем на виконання цього договору грошові кошти в сумі 7105 грн. підлягають поверненню позивачу, тому в цій частині позовні вимоги також слід задовольнити.
Задовольняючи позовні вимоги у відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, такий у відповідності до вимог пп.1, 2 п.1 ч.2 ст.4, ст.6 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1102 грн. 40 коп. (по 551 грн. 20 коп. за звернення до суду із позовними вимогами майнового та немайнового характеру) слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 27, 30, 57-61,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230, 509, 526, 865 ЦК України, суд -
позов задовольнити.
Визнати недійсним кредитний договір №401608743 від 25.04.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк».
Застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді реституції щодо кредитного договору № 401608743 від 25.04.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код 23494714) на користь ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_2) отримані за недійсним правочином кошти в розмірі 7105 грн. (сім тисяч сто п'ять гривень).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код 23494714) в дохід держави 1102 грн. 40 коп. (одну тисячу сто дві гривні сорок копійок) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мартинишин М.О.