Справа №454/204/16-к
"17" травня 2016 р. Сокальський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокалі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015140410000719 від 25.12.2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городок Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ,українця, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) - начальник 1 відділення інспекторів прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 , що за адресою АДРЕСА_1 , майор, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.407 ч.4 КК України,
обвинувачений майор ОСОБА_6 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.08.2015 року №328-ос проходить службу на посаді начальника 1 відділення інспекторів прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
У відповідності до вимог ст.ст. 11, 16, 49, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, майор ОСОБА_6 під час проходження військової служби за контрактом повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
У порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, майор ОСОБА_6 з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, вчасно не з'явився на службу у військову частину НОМЕР_1 при наступних обставинах.
Так, 19.09.2015 року військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , в умовах особливого періоду, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби та провести час на власний розсуд, без поважних причин, не з'явився вчасно на місце служби у військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд за адресою АДРЕСА_2 .
20.10.2015 року майор ОСОБА_8 самостійно, добровільно прибув у військову частину НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що доповів своєму командуванню і приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Крім того, 17.11.2015 року військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , в умовах особливого періоду, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби та провести час на власний розсуд, без поважних причин, не з'явився вчасно на місце служби, у військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд за адресою АДРЕСА_1 .
10.12.2015 року майор ОСОБА_8 самостійно, добровільно прибув по місцю служби про що доповів своєму командуванню і приступив до виконання своїх службових обов'язків.
У вказаний період майор ОСОБА_6 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами вказаної військової частини приховував. Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином, майор ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, за контрактом, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. І, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період з 19.09.2015 по 20.10.2015 та з 17.11.2015 по 10.12.2015, в умовах особливого періоду, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби та провести час на власний розсуд, без поважних причин, не з'явився вчасно на місце служби, у військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив нез'явлення вчасно на службу, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 частково визнав свою вину та підтвердив факт вчинення ним нез'явлення вчасно на службу, однак він незгідний з тим, що таке було без поважних причин, а також вчинене ним в умовах особливого періоду. Крім цього, додатково пояснив, що він в цей період змушений був поїхати до дому, оскільки в нього помер батько і він після цього пережив сильний стрес та захворів . Йому дали у військовій частині відпустку за власний рахунок терміном 10 днів і він мав повернутися 13 вересня 2015 року у військову частину. 11 вересня 2015 року .Він викликав додому в м.Городок Хмельницької області швидку допомогу і лікарі надавали йому вдома медичну допомогу. Офіційно він в лікарні амбулаторно чи стаціонарно не лікувався і представити суду певні докази цього він не може. В нього лікарі константували гіпертонічний криз , він мав сильні головні болі , втрачав свідомість . Щодо другого епізоду , то він після лікування в військовому госпіталі, отримав на 5 днів звільнення від служби. Він поїхав до мами , де йому знову стало погано і він лікувався вдома . До нього додому приїзджали люди і його лікували, а він в лікувальні заклади не звертався. Наміру ухилитися від військової служби він не мав . На його думку на даний час в країні відсутні умови особливого періоду, а тому в нього є сумніви , щодо правильності кваліфікації його дій. Щиро розкаявся у вчиненому, завіривши, що подібного більше не повториться, просить суворо не карати, надати йому можливість надалі проходити військову службу, врахувати його участь в АТО та наявність державної нагороди, його негативний стан здоров'я..
Крім часткового визнання вини у скоєнні кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина у скоєнні даного кримінального правопорушення підтверджується показами свідків та іншими зібраними доказами по кримінальному провадженні під час досудового слідства.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він обіймає посаду начальника штабу військової частини НОМЕР_1 . Він є прямим начальником обвинуваченого. ОСОБА_6 перевівся до них 08.08.2015 року . Мали місце факти відсутності майора ОСОБА_6 протягом двох періодів протягом вересня- жовтня 2015 року та листопада - грудня 2015 року. Документів підтверджуючих поважність причин неприбуття у військову частину ( довідка про хворобу та лікування) він в обох випадках не представив . В обох випадках майора ОСОБА_6 не було більше десяти днів. Службові відносини з обвинуваченим склалися негативні, оскільки його підрозділ був без керівництва, обвинувачений показує поганий приклад підлеглим. Дані випадки обговорювалися ними на нарадах, було службове розслідування з приводу цих випадків.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він обіймає посаду заступника начальника кінологічного центру військової частини НОМЕР_1 . Майор ОСОБА_6 в них служив з середини серпня 2015 року приблизно. Протягом двох періодів обвинувачений був відсутній на службі без підтверджуючих документів. По першому випадку майор ОСОБА_6 вибув у відпустку в зв'язку із смертю батька та потім захворів та у військову частину вчасно не прибув. Щодо другого випадку , то майор ОСОБА_6 вибув на вихідні та захворів . Це була відсутність майора ОСОБА_6 у військовій частині більше 10 днів в кожному періоді. Обвинувачений через начальника застави повідомив їх , що захворів та привезе підтверджуючі документи, однак таких не надав. Ним подавалися відповідні доповідні , щодо відсутності обвинуваченого у військовій частині , та проведено відповідне службове розслідування. Вони також давали запити у відповідні санчастини , щодо перебування обвинуваченого на лікуванні, однак підтвердження перебування на лікуванні обвинуваченого не отримали і обвинувачений їм також не надав відповідних документів, що підтверджують його лікування в медичних закладах.
Відповідно до висновку службового розслідування від 02.12.2015 року щодо факту неприбуття 13.09.2015 року з відпустки майора ОСОБА_6 вбачається, що за наслідками службового розслідування прийнято рішення направити копії матеріалів службового розслідування до військової прокуратури Львівського гарнізону.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2015 року №174 - вв вбачається факт вибуття майора ОСОБА_6 у відпустку терміном на 10 днів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2015 року №184 - вв вбачається факт не прибуття майора ОСОБА_6 з відпустки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2015 року №215- вв вбачається факт вибуття майора ОСОБА_6 на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2015 року №228- вв вбачається факт неприбуття майора ОСОБА_6 з стаціонарного лікування з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Городоцької ЦРЛ Хмельницької області № 311 від 31.12.2015 року вбачається , що ОСОБА_6 лікувався амбулаторно ( гострий бронхіт) з 11.09.2015 року по 18.09.2015 року;
Відповідно до виписки з медичної карти хворого Клінічного госпіталю ДПС України м.Львів вбачається, що майор ОСОБА_6 лікувався в госпіталі стаціонарно з 29.10.2015 року по 17.11.2015 року.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він був хворий та лікувався від захворювання в період з 19.09.2015 року по 20.10.2015 року та з 17.11.2015 року по 10.12.2015 року , оскільки під час досудового розслідування щодо даних обставини тривалого лікування ОСОБА_6 не подав відповідних підтверджуючих документів з лікувальних закладів, а також не звертався за медичною допомогою до лікувального закладу, що фактично визнав сам обвинувачений і під час судового розгляду.
Також суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо від- сутності на даний час в країні особливого періоду та неправильність кваліфікації його дій на попередньому досудовому слідстві, оскільки такі є голослівні та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Зокрема Законами України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію ( крім цільової ) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до вимог абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» після офіційного опублікування Указу Президента «Про часткову мобілізацію « від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Особливий період буде завершено з оголошенням рішення Президента України про демобілізацію терміни і порядок якої , буде визначено відповідним Указом Президента України.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_6 нез'явлення вчасно на службу, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 407 КК України .
При призначенні покарання ОСОБА_6 ,суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчиненого ним кримінального правопорушення та його наслідки, які не є тяжкими, дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем роботи характеризується посередньо, на обліку в психіатра та нарколога не знаходиться , розлучений , на утриманні має неповнолітню дитину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин ( смерті батька), обвинувачений брав участь в АТО, має державну нагороду та статус учасника бойових дій.
Суд враховує такі обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема щире каяття, зізнання у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлені.
За сукупністю обставин скоєного кримінального правопорушення , його ступеня тяжкості , даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання і відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання про доцільність призначення покарання обвинуваченому в межах санкції статті за якою він судиться та виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому суд вважає можливим застосувати до нього положення ст.ст.75,76 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши при цьому на нього відповідні обов'язки. Саме таке покарання є необхіднім і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень .
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років .
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. Контроль за поведінкою ОСОБА_6 покласти на кримінально - виконавчу інспекцію за місцем його проживання.
Іспитовий строк ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку - 17 травня 2016 року.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги. У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Решті учасників судового провадження роз'яснити їх право на отримання в суді копії вироку.
Головуючий:ОСОБА_1