Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №335/3500/15 Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.
Провадження № 22-ц/778/3243/16 Суддя-доповідач Дзярук М.П.
14 липня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Дзярука М.П.,
Суддів: Крилової О.В.
Трофимової Д.А.,
за участі секретаря: Бурак А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_3, зацікавлені особи Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про залучення правонаступника, видачі виконавчого документу, зміни способу виконання рішення, -
У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ДельтаБанк» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за банківським вкладом, стягнення моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2015 року позов ОСОБА_5 до ПАТ „Дельта Банк" про стягнення заборгованості задоволено частково, з ПАТ „Дельта Банк" на користь ОСОБА_5 стягнута сума вкладу за договором банківського вкладу у розмірі 150 000 грн.
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, зацікавлені особи Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_5, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про залучення правонаступника, видачі виконавчого документу, зміни способу виконання рішення.
В заяві зазначала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2015 року позов ОСОБА_5 до ПАТ „Дельта Банк" про стягнення заборгованості задоволено частково, з ПАТ „Дельта Банк" на користь ОСОБА_5 стягнута сума вкладу за договором банківського вкладу у розмірі 150 000 грн. 01.08.2015 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір відступлення права вимоги, на підставі якого ОСОБА_5 передала на користь ОСОБА_3 право вимоги за договором від 20.12.2014 р, який був укладений ПАТ „Дельта Банк" з ОСОБА_5 у зв'язку з чим заявник просить суд залучити до участі у цивільній справі № 335/3500/15-ц правонаступника, що діє на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.08.2015 р. зі змінами та доповненнями, ОСОБА_3, видати правонаступнику виконавчий лист, змінити спосіб виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.05.2015 року, а саме припинити зобов"язальні правовідношення між правонаступником у справі ОСОБА_3 та ПАТ „Дельта Банк" на суму 150 000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2016 року заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою залучити до участі у цій справі правонаступника ОСОБА_3.
Змінити спосіб виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2015 року, а саме: припинити зобов'язальні право відношення між правонаступником у справі ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» на суму 150 000 грн.
Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо видачі правонаступнику у справі ОСОБА_3 виконавчого документу.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.05.2015 року позов ОСОБА_5 до ПАТ „Дельта Банк" про стягнення заборгованості задоволено частково, з ПАТ „Дельта Банк" на користь ОСОБА_5 стягнута сума вкладу за договором банківського вкладу у розмірі 150 000 грн.
01.08.2015 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір відступлення права вимоги, на підставі якого ОСОБА_5 передала на користь ОСОБА_3 право вимоги за договором № 10004009612579 банківського вкладу (депозиту) від 20.12.2014 р, який був укладений ПАТ „Дельта Банк" з ОСОБА_5
21.10.2015 р. ОСОБА_5 звернулася з кредиторською вимогою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Дельта Банк" про визнання її кредитором АТ „Дельта Банк" за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між нею та АТ „Дельта Банк".
09.10.2015 р. ОСОБА_5 повідомила ПАТ „Дельта Банк" про набуття ОСОБА_3 права вимоги за договором банківського вкладу № 10004009612579 від 20.12.2014 р.
19.11.2015 р. ПАТ „Дельта Банк" повідомив ОСОБА_5 про невизнання Банком відступлення прав вимоги із-за відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_5
03.11.2015 р. ОСОБА_3 надала заяву уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про уступку прав вимоги за договором банківського вкладу від 20.12.2014 р.
20.11.2015 р. ПАТ „Дельта Банк" повідомив ОСОБА_3 про неможливість передання прав вимоги за договором банківського вкладу від 20.12.2014 р. з причин невідповідності договору відступлення права вимоги чинному законодавству України.
02.10.2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила розпочати процедуру ліквідації ПАТ „Дельта Банк" з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Судом встановлено, що на правовідносини, які виникли між сторонами розповсюджується дія Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі Закон), яким передбачено, що задоволення майнових вимог щодо повернення грошових коштів з банківського рахунку унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб та здійснюється виключно в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до п.8 розділу „Прикінцеві та Перехідні Положення" Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно вимог ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за завою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України та статтею 14 ЦПК України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України і виконується в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
За роз'ясненнями п. 10 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу і порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть.
П. 1 ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків та, виконання судових рішень. ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" ("Горнсбі проти Греції", рішення від 19.03.97, 1997-II, р. 510, § 40).
У рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.
Однак, при вирішенні питання про зміну способу виконання рішення судом не взято до уваги вимоги ст.1079 ЦК України де зазначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні ухвали було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, а тому оскаржувана ухвала за правилами п.3 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303,307,312-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2016 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: