Справа № 738/1116/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/744/2016
Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
21 липня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в режимі відеоконференції, в порядку апеляційного розгляду провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року, якою в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування Закону України „Про амністію у 2014 році” відмовлено
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_6
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» та просив скоротити йому наполовину невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року, згідно з яким він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке йому належить. Вважає, що він підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки вчинив злочин до набрання чинності вказаного закону, а відбувати покарання почав з 01 липня 2013 року , коли перебував під вартою згідно ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування Закону України „Про амністію у 2014 році”.
ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу районного суду скасувати та задовольнити його апеляційну скаргу про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» і скоротити йому наполовину невідбуту частину покарання. Свої вимоги мотивує тим, що він підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки вчинив злочин до набрання чинності вказаного закону, а покарання почав відбувати з 01 липня 2013 року, коли перебував під вартою згідно ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська і цей термін з 01 липня 2013 року по 09 липня 2013 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні йому було перераховано згідно ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2016 року, чим, на переконання засудженого, суд визнав даний строк строком відбування покарання. Вказує, що в судовому засіданні суду першої інстанції прокурор не заперечував проти застосування до нього ЗУ „Про амністію 2014 року”, тоді як суд в своїй ухвалі вказує протилежне, що, на переконання апелянта, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на ухвалу суду не подавали.
Заслухавши доповідача; засудженого, який підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених підстав; думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки вона обґрунтована, також прокурор зазначив, що прокурор в засіданні суду першої інстанції невірно трактував Закон України „Про амністію у 2014 році” і його думка була хибною, але суд прийняв законне та обґрунтоване рішення; вивчивши кримінальне провадження, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року ОСОБА_6 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком 7 років.
Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
Згідно ст. 9 Закону України "Про амністію в 2014 році" виконання цього Закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочин ОСОБА_6 вчинив 06 червня 2013 року.
Засуджено його за даний злочин було 24 грудня 2014 року вироком апеляційного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 7 років позбавленням волі з конфіскацією всього майна, яке йому належить.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 15 липня 2015 року, що підтверджується рапортом про затримання особи (а.с. 26).
Враховуючи, що на час набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», який почав діяти з 19 квітня 2014 року, ОСОБА_6 не був засуджений та не відбував покарання, а тому положення ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» про скорочення невідбутої частини покарання на нього не поширюються, так як дія ст. 6 розповсюджується на засуджених за вчинення злочинів будь-якої тяжкості, за винятком обмежень, передбачених ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та у ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», та які на день набрання чинності цим Законом відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки відсутні підстави для його застосування і на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році” ОСОБА_6 не відбував покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Будь-яких інших підстав, передбачених ЗУ «Про амністію у 2014 році» засуджений ОСОБА_6 не має.
Вказаний висновок, викладений в ухвалі суду першої інстанції, відповідає фактичним обставинам провадження та ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального законів, тому твердження апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, твердження засудженого про відбування ним покарання у строк з 01 липня 2013 року до 09 липня 2013 року є безпідставним, оскільки попереднє ув'язнення не є покаранням в силу ст. 51 КК України, так як особа відбуває його ще до вироку у справі. А тому лише зараховується у строк покарання, що призначається судом, зокрема за правилами, визначеними ст. 72 КК України, що і було постановлено ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2016 року, на яку посилається засуджений в своїй апеляційній скарзі.
Доводи засудженого про те, що прокурор в засіданні суду першої інстанції не заперечував проти застосування амністії, а тому з цих підстав рішення суду є незаконним, не заслуговують на уваги, оскільки така позиція прокурора в засіданні суду першої інстанції була хибною та безпідставною.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення під час його ухвалення, колегія суддів не вбачає, тому ухвала суду є законною та обґрунтованою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування Закону України „Про амністію у 2014 році” - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4