Провадження №1-кп/748/178/16
Єдиний унікальний № 748/1399/16-к
22 липня 2016 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014270320000023 від 21 серпня 2014 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Інженерне, Пологівського району, Запоріжської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407, ч. 1 ст. 408 КК України,
Сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 18 від 29 травня 2014 року, прапорщика ОСОБА_3 відряджено до військової частини НОМЕР_1 , а у подальшому на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 26 від 26 червня 2014, прапорщика ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначено на посаду інструктора І навчального взводу 2 навчальної роти 3 навчального батальйону цієї ж частини.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включає в себе військову службу за призовом під час мобілізації.
Військовослужбовець за призовом під час мобілізації прапорщик ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, будучи зобов'язаним бездоганно і неухильно дотримуватися порядку несення військової служби, упродовж встановленого законом строку, виконувати службові обов'язки, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов'язок, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з особистих мотивів, з прямим умислом направленим на нез'явлення вчасно на службу до військової частини та місця служби без поважних причин тривалістю понад 10 діб, але не більше місяця, 02 липня 2014 року незаконно припинив виконувати свій конституційним обов'язком по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_3 . 28 липня 2014 року прапорщик ОСОБА_3 , відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 № 50 повернувся у розташування військової частини в АДРЕСА_2 та приступив до виконання обов'язків військової служби.
Продовжуючи свою злочинну діяльність обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 26 від 26 червня 2014 року, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду інструктора І навчального взводу 2 навчальної роти 3 навчального батальйону цієї ж частини вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення вказаної військової частини з метою ухилитися від військової служби.
В свою чергу, військовослужбовець за призовом під час мобілізації прапорщик ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, будучи зобов'язаним бездоганно і неухильно дотримуватися порядку несення військової служби, упродовж встановленого законом строку, виконувати службові обов'язки, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов'язок, 26 серпня 2014 року, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладається на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України являється справою всього українського народу і обов'язком кожного громадянина України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу під час мобілізації у війсковій частині А НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), діючи з особистих мотивів, з прямим умислом, направленим на залишення військової частини, з метою ухилитися від проходження військової служби, без наміру повертатись до виконання обов'язків військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому військову частину НОМЕР_1 було розформовано, а прапорщика ОСОБА_3 зараховано в розпорядження військової частини польова пошта В НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ).
23 червня 2016 року прапорщик ОСОБА_3 , відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 № 144 повернувся до розташування військової частини та звільнений з військової служби в запас.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 свої службові обов'язки з 26 серпня 2014 року по 22 червня 2016 року не виконував, час проводив на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_3 , будь-яких заходів щодо повернення на службу до військової частини польова пошта НОМЕР_4 та продовження несення відповідних обов'язків не вживав, наміру повертатися не мав.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, своїми показами повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Щиро розкаявся у вчиненому.
Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Дії обвинуваченого, що виразились у нез'явленні вчасно на службу військовослужбовця з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад десять днів, але не більше одного місяця, органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 407 КК України, його дії, що виразились у вчиненні дезертирства, тобто у самовільному залишенні військової частини з метою ухилення від військової служби вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 408 КК України,
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, повне визнання вини, молодий вік, обставини, за яких обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, суд вважає, що покарання йому слід призначити в межах санкції статей за інкриміновані йому кримінальні правопорушення у вигляді позбавлення волі. Остаточне покарання обвинуваченому слід призначити за правилами за ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Враховуючи тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченог, повне визнання вини, щире розкаяння у вчиненому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання і покарання йому можливо призначити з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 407, ч. 1 ст. 408 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік,
за ч. 1 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки, передбачені ст. 76 КК України: повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Головуюча ОСОБА_1