Провадження №1-кп/748/180/16
Єдиний унікальний № 748/1404/16-к
22 липня 2016 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270320000169 від 28 грудня 2015 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини польова пошта НОМЕР_1 , заступника командира НОМЕР_2 механізованої роти з озброєння механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
Сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включає в себе військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом під час мобілізації на особливий період, проходячи військову службу відповідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 132 від 23 червня 2014 року, старший лейтенант, поставлений на всі види забезпечення, грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, будучи зобов'язаним бездоганно і неухильно дотримуватися порядку несення військової служби, упродовж встановленого законом строку, виконувати службові обов'язки, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов'язок, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладається на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є справою всього українського народу і обов'язком кожного громадянина України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу під час мобілізації у війсковій частині А НОМЕР_3 польова пошта НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), діючи з прямим умислом, направленим на нез'явлення вчасно на службу в умовах особливого періоду до військової частини та місця служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та після проходження лікування не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини польова пошта, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , повернувшись у розташування військової частини польова пошта НОМЕР_1 08 червня 2016 року.
Так, ОСОБА_3 був відсутній у розташуванні військової частини НОМЕР_4 польова пошта НОМЕР_1 та не проходив військову службу у період з 27 листопада 2015 року по 07 червня 2016 року включно, перебуваючи в м. Баку Республіки Азербайджан, в м. Москва Російської Федерації, в м. Києві та м.Чернігові.
30 червня 2016 року між прокурором військової прокуратури Чернігівського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості, у якій ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України в обсязі підозри. Сторони дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин та узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту з відбуванням арешту на гауптвахті строком на 3 (три) місяці. Обвинувачений погодився на його призначення та усвідомив наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення угоди та затвердження даної угоди про визнання винуватості для обвинуваченого та прокурора є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України; для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.1 ст.474 КПК України.
Обвинувачений вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення укладеної угоди. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Виконавши вимоги ст.ст.342-348 КПК України, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості затвердження угоди, суд вважає, що угода підлягає затвердженню з ухваленням вироку і призначенням узгодженого сторонами покарання з наступних підстав.
Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди і правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися у не з'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду,за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 407 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Перед затвердженням угоди про визнання винуватості суд згідно з вимогами ч.5,6 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України з'ясував, що обвинувачений розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки укладення та затвердження угоди передбачені ст. 473 КПК України.
Судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором відповідає вимогам ст..471 Кримінального процесуального кодексу України, а також відсутні підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч.7 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України.
Також судом встановлено, що умови даної угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, а тому вона може бути затверджена. На умовах цієї угоди може бути ухвалено вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 зазначена вірно. Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено. Враховуючи особу обвинуваченого, щире каяття, молодий вік, визнання вини, участь у бойових діях, що значно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає що покарання обвинуваченому можливо призначити із застосуванням ст. 69 КК України, перейшовши до іншого більш м'якого покарання, не зазначено у санцї статі за інкримінований йому злочин, у виді арешту, як узгоджено з прокурором за участі захисника.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Цивільний позово не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 374, 474, 475 КПК України, суд - З А С У Д И В :
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Чернігівського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання узгоджене з прокурором із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці з відбуванням на гауптвахті.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Головуюча ОСОБА_1