79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" липня 2016 р. Справа № 909/188/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за № 13/1609 від 29.04.2016 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року
у справі № 909/188/16
за позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта», м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут», м.Івано-Франківськ
про стягнення коштів в сумі 338 464,99 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 12-16 від 26.01.2016 року
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 01-19/70 від 02.06.2016 року
Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» про стягнення 291 106,44 грн. основного боргу та 41 377,68 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року у справі № 909/188/16 (суддя Грица Ю.І.) в позові Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» подало апеляційну скаргу за № 13/1609 від 29.04.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 792 від 30.09.2015 року «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» не може бути підставою для невиконання відповідачем умов договору на прийняття послуг з прийняття платежів від 24.07.2015 року.
Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 07.06.2016 року, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2015 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (виконавець) та ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» (замовник) було укладено договір № 31/601 на надання послуг з приймання платежів (надалі договір). Згідно умов договору виконавець зобов'язався надавати послуги замовнику з приймання об'єктами поштового зв'язку платежів у національній валюті від платників для перерахування їх на користь замовника у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця у порядку визначеному цим договором.
В п.3.1. договору сторони погодили, що плата за послуги виконавця, які є предметом цього договору, становить 0,8 % суми платежу прийнятого у місті на 1% суми платежу, прийнятого у селищах та селах.
В п. 3.2. договору сторони погодили, що оплата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця суми плати, розрахованої згідно п. 3.1 договору.
Остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги у першому звітному місяці здійснюється замовником протягом 2-х робочих днів з дати підписання сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць.
Остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі Актів приймання-передачі.
30.09.2015 року між сторонами був підписаний Акт-приймання передачі наданих послуг, згідно договору, за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року на суму 162 385,17 грн.
30.09.2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий газ», яка набрала чинності 10.10.2015 року.
Зазначеною постановою був затверджений Порядок «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», відповідно до п. 9 якого, визначено розмір оплати послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку, який відрізняється від розміру оплати послуг визначений сторонами у договорі № 31/601 від 24.07.2015 року.
21.10.2015 року, з метою приведення договору у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 року, відповідачем був направлений на адресу позивача супровідний лист № 04-23/266 з двома примірниками додаткової угоди до договору № 31/601 від 24.07.2015 року,
Натомість позивач направив на адресу відповідача лист № 33/4866 від 12.11.2015 року, з яким повернув два примірника додаткової угоди до договору № 31/601 від 24.07.2015 року, без підписання. В даному листі позивачем вказано, що зазначений відповідачем розмір винагороди у додатковій угоді до договору № 31/601 від 24.07.2015 року не відповідає інтересам підприємства. З метою захисту інтересів підприємства та для уникнення надання збиткових послуг Івано-Франківською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» прийнято рішення розірвати договір № 31/601 від 24.07.2015 року на надання послуг з приймання платежів з 11.12.2015 року.
В листі № 01-13/360/11 від 01.12.2012 року (який був адресований виконуючому обов'язків директора Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта») ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» погодилось з рішенням Івано-Франківської дирекцією УДППЗ «Укрпошта» про дострокове розірвання договору № 31/601 від 24.07.2015 року на надання послуг з приймання платежів.
В подальшому позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 12/5339 від 18.12.2015 року та № 33/394 від 29.01.2016 року з Актами приймання-передачі наданих послуг за жовтень, листопад і грудень (з 01.12.2015 року по 10.12.2015 року). В зазначених листах позивач просив відповідача провести розрахунки за надані послуги. Проте, відповідач лише частково розрахувався перед позивачем за отримані послуги, згідно договору, а саме за жовтень та частину листопада.
Матеріали справи містять Акти приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2015 року щодо надання послуг (згідно договору) на суму 191 853,06 грн. за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року; від 30.11.2015 року щодо надання послуг (згідно договору) на суму 240 808,13 грн. за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року; від 11.12.2015 року щодо надання послуг (згідно договору) на суму 61 145,04 грн. за період з 01.12.2015 року по 08.12.2015 року. Зазначені акти місять лише підпис представника уповноваженої особи позивача.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із п.5 ст.180 Господарського кодексу України, ціна в господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що зміна вартості послуги можлива лише за згодою сторін шляхом укладення між сторонами додаткової угоди до договору або за рішенням суду, у разі, якщо сторони не дійшли згоди.
Судом встановлено, що після укладення між сторонами договору № 31/601 від 24.07.2015 року Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30 вересня 2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено "Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ" (надалі - Порядок) та "Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ". Дану постанову опубліковано у виданні "Урядовий кур'єр" №189 від 10 жовтня 2015 року.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), і оптовими продавцями природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з продажу природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці).
Згідно п.9. Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, здійснюється такими газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.
Оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.
Як вже зазначалось ТзОВ «Івано-Франківськгаз збуд» листом № 04-23/266 від 21.10.2015 року надало позивачеві додаткову угоду № 1 до договору, для підписання, з метою приведення договору до вимог постанови КМУ №792 від 30 вересня 2015 року .
Позивач листом № 33/4866 від 12.11.2015 року повідомив відповідача про не підписання додаткової угоди №1 до договору та про припинення дії договору з 11.12.2015 року.
ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» в листі № 01-13/360/11 від 01.12.2012 року (який був адресований виконуючому обов'язків директора Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта») погодилось з рішенням Івано-Франківської дирекцією УДППЗ «Укрпошта» про дострокове розірвання договору № 31/601 від 24.07.2015 року на надання послуг з приймання платежів.
Відповідно до п .7.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх грошових зобов'язань сторонами. Договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї зі сторін шляхом направлення відповідного повідомлення про дострокове розірвання договору іншій стороні не пізніше ніж за 30 днів до запланованої дати розірвання.
Отже договір № 31/601 від 24.07.2015 року на надання послуг з приймання платежів припинив свою дію достроково з 11.12.2015 року.
В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди щодо зміни вартості послуг за договором за згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п. 7.1. договору у разі дострокового розірвання договору сторони повинні виконати свої зобов'язання, які існують на день такого розірвання в повному обсязі.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 291 106,44 грн., яка виникла на підставі договору № 31/601 від 24.07.2015 року за період листопад - грудень (по 08.12.2015 року).
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3.2. сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі Актів приймання-передачі.
Позивачем на підставі реєстрів перерахованих коштів було нараховано відповідачу плату за послуги надані згідно договору в вересні 2015 року на суму 162 385,17 грн., в жовтні 2015 року на суму 191 853,06 грн., в листопаді 2015 року на суму 240 808,13 грн. та в грудні 2015 року на суму 61 145,04 грн. (за період з 01.12.2015 року по 08.12.2015 року). Також позивачем на адресу відповідача направлялись Акти приймання-передачі послуг, згідно договору, за зазначені відповідні періоди. Однак, відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі послуг лише за вересень 2015 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач частково розрахувався перед позивачем за отримані послуги, згідно договору, за вересень, жовтень і частково листопад 2015 року.
Враховуючи те, що відповідач не розрахувався перед позивачем в повному обсязі, згідно договору, відтак позовні вимоги про стягнення 291 106,44 грн. заборгованості за період листопад, грудень 2015 року підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що починаючи з 10 жовтня 2015 року розмір оплати послуг щодо приймання платежів не повинен перевищувати 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, без внесення відповідних змін до договору (з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №792 від 30 вересня 2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ") є не вірним, оскільки вказана постанова Кабінету Міністрів України є лише підставою для внесення змін до договору.
Щодо позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 41 377,68 грн. за період з 11.10.2015 року по 25.02.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 - 612 ЦК України).
У п. 5.3. договору сторони передбачили, що за порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг встановлених п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день такого прострочення.
В п. 3.2. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі Актів приймання-передачі.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач розрахував пеню в сумі:
- 3 458,9 грн. за період з 11.10.2015 року по 10.11.2015 року за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг згідно договору за вересень 2015 року;
- 37 918,78 грн. за період з 11.11.2015 року по 25.02.2016 року за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг згідно договору за жовтень, листопад, грудень 2015 року.
Враховуючи те, що між сторонами не були підписані Акти-приймання передачі згідно договору за жовтень, листопад і грудень 2015 року, відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 37 918,78 грн. (за період з 11.11.2015 року по 25.02.2016 року) не підлягають до задоволення.
Позовні вимоги в частині стягнення 3 458,9 грн. пені за період з 11.10.2015 року по 10.11.2015 року слід задоволити.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 291 106,44 грн. основного боргу та 3 458,9 грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 291 106,44 грн. основного боргу та 3 458,9 грн. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, код ЄДРПОУ 39595350) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (76018, м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 6, код ЄДРПОУ 22178632) 291 106,44 грн. основного боргу та 3 458,9 грн. пені. В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, код ЄДРПОУ 39595350) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (76018, м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 6, код ЄДРПОУ 22178632) 4508,35 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, код ЄДРПОУ 39595350) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (76018, м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 6, код ЄДРПОУ 22178632) 4959,19 грн. за перегляд рішення в апеляційному порядку.
5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Матущак О.І.