23 червня 2016 р.Справа №804/12889/15
10 год. 25 хвил.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного нотаріуса ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу та повідомлення, -
24 серпня 2015 року ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, із урахуванням уточнень від 25.11.2015 року (а.с.82-90), про:
- визнання протиправним та скасування наказу №450 від 20.05.2015 року, винесеного начальником Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_6 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2015 року Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області;
- визнання протиправним та скасування повідомлення №188 від 20.05.2015 року, виписаного заступником начальника Дніпродзержинської ОДПІ ОСОБА_7 на підставі статті 77 Податкового кодексу України та наказу від 20.05.2015 року №450.
31 серпня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом поштовим зв'язком отримано адміністративний позов, та 2 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі (суддя Віхрова В.В.).
9 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням повноважень судді Віхрової В.В. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, справу передано та прийнято до провадження 10 грудня 2015 року суддею Озерянською С.І.
15 березня 2016 року у зв'язку із закінченням повноважень судді Озерянської С.І. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, справу передано та прийнято до провадження 16 березня 2016 року суддею Верба І.О.
В обґрунтування позову зазначено наступне:
- на момент винесення оскаржуваного наказу №450 від 20.05.2015 року діяли відповідні «Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання», затверджені наказом Державної податкової служби України 27.06.2012 року №553, якими керувався начальник Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_6 під час винесення такого наказу;
- відповідно до пункту 3.4. розділу «Порядок відбору до плану-графіка суб'єктів господарювання-фізичних осіб» до плану-графіка (додатки 4а та 4б) відбираються суб'єкти господарювання-фізичні особи, що ведуть фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та за реєстраційними даними мають ознаку стану платника «0» - «платник податків за основним місцем обліку»;
- до набрання чинності «Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» від 24.06.2015 року №751/27196, законодавчі підстави для проведення контролюючими органами документальних планових перевірок у самозайнятих осіб були взагалі відсутні;
- згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
- згідно статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності», та згідно до Указу Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату» №932/98 від 23.08.1998 року - вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку, тобто нотаріальна діяльність не пов'язана з виробництвом та реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та не спрямована на отримання доходу, тому і не підпадає під визначення Податковим кодексом терміну «господарська діяльність»;
- позивач, приватний нотаріус, як самозайнята особа, яка не є підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб, не може вважатися «суб'єктом господарювання» у розумінні ані Податкового ані Господарського кодексів України. Ілюстрацією того, що Податковий кодекс України взагалі розмежовує поняття «суб'єктів господарювання» та фізичних осіб, яка провадять незалежну професійну діяльність, є пункт 178.5. статті 178 «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність»;
- жоден план-графік проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання не може розповсюджувати свою дію на самозайняту особу - приватного нотаріуса;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - Постанова №236) Державна Фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом;
- у пункті 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) встановлений вичерпний перелік осіб, від яких контролюючі органи мають право отримувати інформацію, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом: від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Необхідно звернути увагу, що самозайнятих осіб у цьому переліку немає;
- приватна нотаріальна діяльність не є підприємницькою (господарською) діяльністю, а приватний нотаріус не є фізичною особою-підприємцем;
- отже, право органів доходів і зборів на проведення перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, що передбачене пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону № 2464 не розповсюджується на приватних нотаріусів;
- щодо розбіжностей у відображенні чистого оподатковуваного доходу від провадження мною нотаріальної діяльності за 2013 рік у податковій декларації про майновий стан і доходи та у звіті про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, позивач зазначила, що при обчисленні та нарахуванні податку на доходи фізичних осіб у самозайнятої особи - приватного нотаріуса застосовується звітній період в один календарний рік, та нотаріус вираховує за весь рік фактично лише три цифри: валовий прибуток, витрати, та чистий прибуток, який і є оподатковуваним;
- при обчисленні та нарахуванні ЄСВ у самозайнятої особи-приватного нотаріуса застосовується звітній період в один місяць, та нотаріус вираховує за кожен місяць окремо валовий прибуток, витрати, та чистий прибуток, який і є оподатковуваним (з урахуванням, звичайно, максимального розміру). Але, далеко не кожен місяць на протязі року буває «прибутковим», тобто коли різниця між валовим прибутком та витратами є з позначкою «плюс». Наприклад, січень місяць кожного року є «збитковим», тобто різниця між валовим прибутком та витратами є з позначкою «мінус», тому що практично уся перша половина місця є неробочою (свята та переноси робочих днів) - доходу немає, а витрати (заробітна плата найманим працівникам, оренда, та інше) не зменшуються. Така сама ситуація складається у той місяць, коли нотаріус йде у відпустку, або коли хворіє;
- але ж, під час подачі електронної звітності щодо ЄСВ технічно неможливо ввести дані з позначкою «мінус», програма не пропускає такої інформації. Тому, в Таблиці 3, такі місяця показані взагалі з «прочерком», які програма рахує, як «нуль», та підсумовує лише дані за ті місяця, в яких вказані дані з позначкою «плюс». Тобто, програма лише виконує функцію «додавання», але не виконую функцію «віднімання». Із чого зрозуміло, що виникає розбіжність у відображенні чистого оподатковуваного доходу в більшу сторону у звіті про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у порівнянні з податковою декларацією про майновий стан і доходи;
- так, у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік вказана сума чистого оподатковуваного доходу у розмірі 212561,46 грн., а у звіті про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік вказана сума чистого оподатковуваного доходу у розмірі 225866,07 грн.;
- сума у звіті про ЄСВ є більшою, тому що там не вказані (з технічних причин) у деяких місяцях суми з позначкою «мінус», на які потрібно було б зменшити загальну сума чистого оподатковуваного доходу. У такому разі було б повне співпадіння даних у податковій декларації про майновий стан і доходи та у звіті про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши наступне:
- позивач є платником податків, отже, за наявності підстав, територіальні органи ДФС готують лише проект плану-графіку, тоді як затвердження цього плану здійснює ДФС України;
- план-графік проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2015 року, затверджений головою ДФС України, був чинним на час прийняття Дніпродзержинською ОДПІ спірного наказу №450 від 20.05.2015 року та обов'язковим для виконання Дніпродзержинською ОДПІ. Дії ДФС України щодо включення до плану-графіку документальних перевірок на II квартал 2015 року позивач не оскаржував, позовних вимог до ДФС України не звертав, а відтак не може давати правову оцінку акту вказаного суб'єкта владних повноважень;
- контролюючий орган вправі проводити як перевірки сплати податків та обов'язкових платежів, а також сплату єдиного соціального внеску.
В судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.
Судом неодноразово зупинялось провадження з метою витребування додаткових доказів по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 10 лютого 1998 року отримала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №2934 (т.1 а.с.38).
19 червня 1998 року приватному нотаріусу ОСОБА_5 видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №166 у Дніпродзержинському міському нотаріальному окрузі, адреса розташування робочого місця м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, буд 32-А (т.1 а.с.35).
Приватний нотаріус ОСОБА_5 з 19 червня 1998 року перебуває на обліку в Дніпродзержинській ОДПІ як самозайнята особа (т.1 а.с.239).
ОСОБА_5 була включена у план-графік проведення комплексних документальних перевірок СПД на 2 квартал 2015 року, направлений ДФС України для виконання відповідачу. Згідно даних плану-графіка раніше перевірки діяльності платника податків не проводились (т.1 а.с.215, 234-238).
Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 20.05.2015 року винесла оскаржуваний наказ «Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи-нотаріуса ОСОБА_5А.» №450, яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2015 року Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області, наказано:
- провести документальну планову перевірку самозайнятої особи-нотаріуса ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, тривалістю 10 робочих днів з 11.06.2015 року (т.1 а.с.11).
З метою проведення перевірки контролюючим органом на підставі статті 77 Податкового кодексу України виписано оскаржуване повідомлення №188 від 20.05.2015 року (т.1 а.с.12).
11 червня 2015 року при виході головного державного ревізор-інспектора ОСОБА_8 встановлено відсутність платника податків за місцем здійснення діяльності, і зв'язку із чим складено акт про неможливість пред'явлення направлення на перевірку та неможливість розпочати перевірку №13/04-03-17-01/НОМЕР_1 (т.1 а.с.57).
12 червня 2015 року у зв'язку із недопуском платником податків працівників контролюючого органу до перевірки з підстав адміністративного оскарження наказу складено акт №14/04-03-17-01/НОМЕР_1 (т.1 а.с.58-59).
Платник податків оскаржила наказ та повідомлення в адміністративному порядку, рішеннями Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.06.2015 року №5795/04-36-17-02-13 та ДФС України від 28.07.2015 року 37260/Д/99-99-17-01-01-14 в задоволенні скарг відмовлено з огляду на їх відповідність повноваженням контролюючого органу та те, що оскаржуваний наказ, як управлінське рішення, не підпадає під визначення рішень, які підлягають адміністративному оскарженню (т.1 а.с.13-30).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, функції та правові основи діяльності контролюючих органів врегульовані Податковим кодексом України.
Державна податкова справа - це сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються:
- фізичні особи (резиденти і нерезиденти України);
- юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Здійснення адміністрування податків, зборів, платежів віднесено до функцій контролюючих органів також статтею 19-1 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:
- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;
- отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді;
- під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.
Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю визначені статтею 62 Податкового кодексу України, згідно якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
З огляду на викладене, суд зазначає, що Податковим кодексом України встановлені повноваження податкового органу на проведення перевірок будь-яких платників податків, без виключень.
Згідно абзацу четвертого пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Відповідно до пункту 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Статтею 65 Податкового кодексу України врегульований порядок обліку самозайнятих осіб. Так, згідно із пунктом 65.1 вказаної норми:
- взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;
- приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання.
Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.
З системного аналізу статей 63, 65, 66, підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України вбачається, що законом до самозайнятих осіб віднесено:
- фізичних осіб-підприємців;
- фізичних осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно із статтею 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний.
Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Судом встановлено, сторонами по справі підтверджено, що платником податків у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік вказана сума чистого оподатковуваного доходу у розмірі 212561,46 грн., а у звіті про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік вказана сума чистого оподатковуваного доходу у розмірі 225866,07 грн.
Саме вказана розбіжність, як податкова інформація, і стала визначальним для встановлення ступеню ризику та включення платника податків до проекту плану-графіку, направленого відповідачем до ДФС України, і в подальшому затвердженому за переданому для виконання останнім відповідачу.
При цьому, суд зазначає, що призначена перевірка є першою з 1998 року, дати взяття позивача на облік як платника податків.
Доводи позивача щодо відсутності плану-графіку перевірки, до якого включений позивач, з огляду на ненадання його відповідачем суд не вважає достатньо обґрунтованими, оскільки відповідачем підтверджено отримання засобами телекомунікаційного зв'язку відповідної частини плану-графіку на 2 квартал 2015 року згідно із територіальної юрисдикцією відповідача, коли як на вказаний період ДФС України затверджувала національний план-графік проведення перевірок щодо всіх платників податків на території України.
З огляду на це, суд не може констатувати відсутність плану-графіку проведення перевірки.
Таким чином, відповідач, в особі керівника, прийняв рішення про проведення документальної планової перевірки, яке оформлено наказом, що повністю відповідає нормам Податкового кодексу України, зокрема, пункту 77.4 статті 77.
Щодо доводів відповідача про відсутність у «Методичних рекомендаціях щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання», затверджених наказом Державної податкової служби України 27.06.2012 року №553, самозайнятих осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю, як підставу для скасування оскаржуваного наказу, суд зазначає, про необхідність застосування до спірних правовідносин нормативного акту, що має вищу юридичну силу - Податкового кодексу України, отже й неможливість обмеження підзаконним нормативним актом кола повноважень, встановлених законом.
Поряд з цим, 20.05.2015 року контролюючий орган в оскаржуваному наказі на проведення перевірки визначив також предметом перевірки - правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року (т.1 а.с.11).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно Законом №2464 визначаються, зокрема, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність та порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за такими принципами, як прозорість та публічність діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захист прав та законних інтересів застрахованих осіб; державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Особливістю розглянутого спору є редакція статті 13 Закону №2464, що діяла станом на 20.05.2015 року, час винесення оскаржуваного наказу.
Так, саме статтею 13 Закону №2464 визначені права органів доходів і зборів, й встановлено, що вказані органи мають право:
1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;
2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.
3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
Таким чином, Законом №2464 були визначені права органів доходів і зборів контролювати облік, нарахування та сплату єдиного соціально внеску лише фізичних осіб-підприємців, до категорії яких не відносіться особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Спірні права органів доходів і зборів були встановлені в подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24.12.2015 року.
З 01.01.2016 року стаття 13 Закону №2464 передбачає відповідні права органів доходів і зборів щодо осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Так, з 01.01.2016 року органи доходів і зборів мають право:
1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;
2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.
3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині оскарження наказу на проведення перевірки що стосується її предмету -правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та задовольняє позов в цій частині.
Поряд з цим, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування повідомлення №188 від 20.05.2015 року (т.1 а.с.12), оскільки вказане повідомлення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд задовольняє адміністративний позов частково та присуджує позивачу судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов приватного нотаріуса ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу та повідомлення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20 травня 2015 року №450 «Про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи-нотаріуса ОСОБА_5А.» в частині призначення проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь приватного нотаріуса ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 18,27 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 4 липня 2016 року.
Суддя ОСОБА_1