14 липня 2016 р.Справа №804/2920/16
11 год. 30 хвил.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю представників: позивача відповідача третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені, -
24 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_6 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_6 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, яка виразилась у ненаданні Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по декларації за січень 2016 року в розмірі 45764694 грн. у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаданні Публічному акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2016 року шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року, в розмірі 762828,49 грн.
24 червня 2016 року Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» надано суду клопотання про зміну позовних вимог та викладення їх в наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилась у невидачі ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2016 року в розмірі 45764694 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за січень 2016 року, в розмірі 862131,61 грн. за період з 02.04.2016 року по 28.04.2016 року включно.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року допущено заміну первісного відповідача ОСОБА_6 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС належним відповідачем - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:
- позивачем подано до ОСОБА_6 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в якій задекларована сума бюджетного відшкодування на рахунок платника в розмірі 45764694 грн. та надано розрахунок бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування;
- в ході судового засідання представником СДПІ надані суду документи, з яких з'ясувалось, що висновок про суми відшкодування ПДВ за січень 2016 року був поданий податковою інспекцією до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 25.03.2016 року;
- враховуючи фактичний день отримання висновку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 25.03.2016 року, орган казначейської служби на виконання вимог статті 200 Податкового кодексу України мав видати позивачеві суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2016 року протягом п'яти операційних днів після отримання висновку СДПІ, тобто до 01.04.2016 року включно, проте фактична видача бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2016 року в розмірі 45764694 грн. відбулась лише 28.04.2016 року;
- позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги в частині розміру стягнення пені, виходячи із фактичного строку існування бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації за січень 20416 року протягом періоду з 02.04.2016 року по 28.04.2016 року до суми 862131,61 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення на позовну заяву, зазначаючи, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області щодо невиконання висновку є безпідставними, оскільки ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області має можливість тільки автоматично провести грошові кошти з рахунку на рахунок, а тільки з підтвердженням узгодженої інформації від Державної податкової служби України.
ОСОБА_6 державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС надані письмові заперечення на позовну заяву, у яких контролюючий орган просив залишити позовну заяву без задоволення, обґрунтовуючи тим, що висновок про відшкодування податку на додану вартість від 22.03.2016 року №439-20 на суму 45764694 грн. СДПІ у м. Дніпропетровську надано до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області листом від 25.03.2016 року №6194/10/28-01-20-03-36 з реєстром про суми відшкодування податку на додану вартість, переданих до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області від 23.03.2016 року №4. Отже, в діях третьої особи відсутня протиправна бездіяльність.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в межах уточнених позовних вимог, виходячи із наступного.
19 лютого 2016 року позивачем подано до СДПІ у м. Дніпропетровську податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, в рядку 20.2.1 якої визначено суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 45764694 грн.
До зазначеної податкової декларації ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» надано додаток №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та додаток №4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету».
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з підпункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримавачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
За змістом пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
СДПІ у м. Дніпропетровську відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку правомірності нарахувань за січень 2016 року.
На підставі проведеної перевірки складено довідку у формі висновку від 21.03.2016 року №86/28-01-47-00186520.
Зазначеною перевіркою встановлено, що при відображенні ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» у декларації за січень 2016 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 45764694 грн. (рядок 20.2 декларації) камеральною перевіркою порушень не встановлено.
За результатами перевірки СДПІ у м. Дніпропетровську складено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість від 22.03.2016 року №439-20, яким встановлено, що за декларацією від 19.02.2016 року №9021156535 за січень 2016 року підлягає відшкодуванню з бюджету 45764694 грн.
Зазначений висновок від 22.03.2016 року №439-20 передано на адресу ГУ ДКС України у Дніпропетровській області 25.03.2016 року, що підтверджується реєстром висновків від 23.03.2016 року №4.
Отже, судом встановлено, що висновок про суми відшкодування ПДВ за січень 2016 року був поданий СДПІ до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області в межах встановленого статтею 200 Податкового кодексу України строку.
Враховуючи фактичний день отримання висновку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 25.03.2016 року, орган казначейської служби на виконання вимог статті 200 Податкового кодексу України мав видати позивачеві суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2016 року протягом п'яти операційних днів після отримання висновку СДПІ, тобто до 01.04.2016 року включно.
Платіжним дорученням від 28.04.2016 року №61 підтверджується, що фактична видача бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2016 року в розмірі 45764694 грн. відбулась лише 28.04.2016 року, тобто з порушенням встановленого статтею 200 Податкового кодексу України строку.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, не забезпечивши своєчасне бюджетне відшкодування сум ПДВ, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.
Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).
Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку відповідачем була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.
Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-яка особа, перед тим, як вдатися до певних дій, мала змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).
З огляду на викладене, суд вважає правомірним задоволення позову у повному обсязі, оскільки протиправна бездіяльність ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області щодо несвоєчасної виплати суми бюджетного відшкодування є доведеною, відповідачем не надано жодних доказів на спростування вказаного висновку.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області в цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але відповідач не здійснив дій, покладених на нього відповідно до Податкового кодексу України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно розрахунку пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за січень 2016 року вбачається, що стягненню з Державного бюджету підлягає сума за період з 02.04.2016 року по 28.04.2016 року у розмірі 862131,61 грн., яка розрахована за наступною формулою:
- заявлена сума бюджетного відшкодування - 45764694 грн.;
- граничний термін проведення камеральної перевірки - 23.03.2016 року;
- фактична дата надання СДПІ висновку до ГУ ДКСУ - 25.03.2016 року;
- граничний термін надання бюджетного відшкодування - 01.04.2016 року;
- дата погашення бюджетної заборгованості - 28.04.2016 року;
- облікова ставка НБУ з 02.04.2016 року по 21.04.2016 року - 22%;
- облікова ставка НБУ з 22.04.2016 року по 28.04.2016 року - 19%.
Сума пені, нарахованої за період з 02.04.2016 року по 21.04.2016 року, складає:
45764 грн. х 22% х 120% / 365 днів х 20 днів = 662020,78 грн.
Сума пені, нарахованої за період з 22.04.2016 року по 28.04.2016 року, складає:
45764 грн. х 19% х 120% / 365 днів х 7 днів = 200110,83 грн.
З урахуванням задоволення позову у повному обсязі, та у відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14309,97 грн.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилась у невидачі Публічному акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2016 року в розмірі 45764694 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України, а саме, у строк до 1 квітня 2016 року включно.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року, в розмірі 862131,61 грн. за період з 2 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року включно.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» судовий збір у розмірі 14309,97 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 19 липня 2016 року.
Суддя ОСОБА_1