Справа № 739/58/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/614/2016
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
15 липня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2016 року, постановлену щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, відбуваючого покарання в Новгород-Сіверській УВП № 31, м. Новгород-Сіверський, вул. Миколаївська, 31, засудженого за п.п. «а», «г», «з», «і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 215-3 КК України (1960 р.), ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 345 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника засудженого ОСОБА_8 ,
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
Цією ухвалою частково задоволено клопотання ОСОБА_6 та зараховано у строк відбутого ним за вироком апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2002 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув'язнення у період з 31 січня 2000 року по 29 травня 2003 року відповідно до співвідношення один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У задоволенні решти клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою районного суду, засуджений подав апеляційну скаргу в якій просить зарахувати строк з розрахунку один день за два весь період тримання його у слідчих ізоляторах, в тому числі і після набрання вироком законної сили.
Як встановив доведеним суд 1-ї інстанції, ОСОБА_6 засуджений вироком апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2002 року до довічного позбавлення волі, яке на даний час відбуває в Новгород-Сіверській УВП №31. Цим же вироком визначено обраховувати строк відбування покарання з 31 січня 2000 року. Вирок апеляційного суду набув чинності 29 травня 2003 року. До набрання вироком законної сили в рамках цього кримінального провадження у період з 31 січня 2000 року по 29 травня 2003 року ОСОБА_6 утримувався під вартою в місцях попереднього ув'язнення. Також з моменту набрання вироком законної сили 29 травня 2003 року засудженого продовжували утримувати в слідчих ізоляторах.
Заслухавши доповідача, прохання засудженого та його захисника задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення її без задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Згідно ст. 1 Закону України Про попереднє ув'язнення, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України ( 4651-17 ).
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства, здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
У відповідності до ст. 87 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України), особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Згідно чинного законодавства цей час необхідний для адміністрації СІЗО для проведення засідання регіональної комісії для розподілу засуджених до установи з необхідним рівнем безпеки, підготовку відповідних документів, які є обов'язковими для відправки засудженого та забезпечення належних умов його слідування до місця відбування покарання.
Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Адміністрація слідчого ізолятора зобов'язана сповістити сім'ю засудженого про місце, куди він буде направлений відбувати покарання, його поштову адресу. Направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Як видно із наданих суду матеріалів, вирок щодо ОСОБА_6 набув чинності 29 травня 2003 року. Але, не дивлячись на викладені вище положення чинного законодавства, ОСОБА_6 лише 08 листопада 2004 року був поміщений до місця відбуття покарання.
Також апеляційному суду було надано належним чином завірену копію рішення Європейського суду з прав людини (П'ята секція) від 15/12/2014 у справі „Буглов проти України”.
Згідно цього рішення, оголошено „скарги ОСОБА_6 щодо жорстокого поводження працівників міліції із ним, умов його тримання під вартою, тривалості досудового тримання його під вартою та втручання адміністрацій установ тримання під вартою у його листування прийнятними...”.
Суд також постановив, що було порушення статті 3 Конвенції щодо жорстокого поводження із ОСОБА_6 та щодо умов тримання його під вартою у Донецькому СІЗО.
Дійсно, ст. 1 Закону України Про попереднє ув'язнення дає визначення поняття попереднього ув'язнення, як про це зазначив прокурор в апеляційному суді.
Але апеляційному суду не надано доказів, що з набранням вироком чинності умови тримання ОСОБА_6 змінилися на кращі.
Також не надано прокурором даних про об'єктивні причини порушення адміністрацією СІЗО ст. 87 КВК України.
З огляду на викладене та рішення Європейського суду з прав людини (П'ята секція) від 15/12/2014 у справі „Буглов проти України”, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 72 Кримінального Кодексу України,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити, а ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2016 року щодо нього - змінити.
Зарахувати засудженому ОСОБА_6 у строк відбутого за вироком апеляційного суду Донецької області від 16.12.2002 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув'язнення та перебування у СІЗО у рамках даного провадження у період з 31.01.2000 року по 08.11.2004 року відповідно до співвідношення 1 день перебування в СІЗО за 2 дні позбавлення волі.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4