Провадження номер 2/741/408/16
Єдиний унікальний номер 741/943/16
іменем України
20 липня 2016 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Дикого В.М.,
з участю секретаря с/з ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Рівчак-Степанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_2, представляючи на підставі довіреності інтереси ОСОБА_3, подала до Носівського районного суду Чернігівської області позовну заяву до Рівчак-Степанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно. Свої вимоги представник позивача обґрунтовувала тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Перемоги, 7, с. Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області, належав до типу колгоспного двору та згідно зі ст. 120 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) належав його учасникам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, які після ліквідації колгоспних дворів офіційно не зареєстрували своє право власності на вищевказаний будинок. 15 квітня 1995 року помер дід позивача ОСОБА_4. 09 липня 2013 року померла баба позивача ОСОБА_5. Позивач є їх спадкоємцем за заповітами, спадщину після померлих він прийняв. Коли він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, то отримав відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок. Також позивач звертався до державного реєстратора, щоб зареєструвати право власності на 1/3 частини житлового будинку, яка належить йому як учаснику ліквідованого колгоспного двору, але також отримав відмову у зв'язку з тим, що державний реєстратор не наділений правом визначення часток у праві власності на нерухоме майно, а саме: майно колгоспного двору, яке належало його учасникам на праві спільної сумісної власності. Саме тому представник позивача й звернулася до суду з позовом про визнання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок як спадкоємцем за заповітами після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також як учасником ліквідованого колгоспного двору.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала вимоги, викладені в позовній заяві, та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача, Рівчак-Степанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, у судове засідання не з'явився. Сільський голова направив до суду заяву, у якій не заперечував проти задоволення позову та просив справу розглянути без участі представника відповідача.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.
Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок № 7 по вул. Перемоги у с. Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Рівчак-Степанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області № 303 від 17 червня 2016 року (а. с. 12).
У п. 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум ВСУ роз'яснює, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Отже, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 належало по 1/3 частини житлового будинку № 7 по вул. Перемоги у с. Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області як членам колишнього колгоспного двору.
04 січня 2005 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 8).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 за життя склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів своєму внуку ОСОБА_3, що підтверджується копією заповіту (а. с. 9).
З копії спадкової справи № 644/2016 до майна померлого ОСОБА_4 убачається, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом, подавши заяву про прийняття спадщини. Також спадщину прийняла ОСОБА_5 як спадкоємець за законом. Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок видані не були (а. с. 50-55).
09 липня 2013 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 7).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 за життя склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла своєму внуку ОСОБА_3, що підтверджується копією заповіту (а. с. 10).
З копії спадкової справи № 350/2013 до майна померлої ОСОБА_5 убачається, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, подавши заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає (а. с. 39-43).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину вищезазначений житловий будинок, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1099/02-31 від 17 червня 2016 року (а. с. 30).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тому що державний реєстратор не наділений правом визначати частки у праві власності на нерухоме майно, у тому числі й майно колгоспного двору, яке належить його учасникам на праві спільної сумісної власності, що підтверджується повідомленням Носівської РДА Чернігівської області №02-21/2384 від 19.07.2016 р. (а. с. 57).
Матеріали справи підтверджують, що на будинок № 7 по вул. Перемоги у с. Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області виготовлена технічна документація (а. с. 15-17).
Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем за заповітами після смерті ОСОБА_4, який помер 04 січня 2005 року, та ОСОБА_5, яка померла 09 липня 2013 року, а також як учасником ліквідованого колгоспного двору право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований у с. Рівчак-Степанівка Носівського району Чернігівської області по вул. Перемоги, 7, який складається з власне жилого будинку «А», веранди «а», крильця «а1», сараю «Б», літньої кухні «В», погреба «П», криниці «К», огорожі №1-2, загальною площею 48,5 кв. м житловою площею 17,6 кв. м інвентаризаційною вартістю 120722 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М. Дикий