Справа № 456/1150/16-ц
Провадження № 2/456/1064/2016
іменем України
07 липня 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Гулкевича О. В. ,
при секретарі Кулешник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення з квартири,
позивач в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки про усунення перешкод в користуванні його власною квартирою №9 по вул.Коссака,7 в м. Стрий та просив виселити її з вказаної квартири, стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову покликався на те, що він, відповідачка та їхня неповнолітня дочка ОСОБА_4 13.08.1999р. народження постійно зареєстровані та проживали в згаданій квартирі, яка є його особистою власністю. У них з відповідачкою на протязі тривалого часу з вини останньої існують вкрай неприязні стосунки; відповідачка створювала конфліктні ситуації, вчиняла фізичний, моральний та психологічний тиск на нього і дочку. Конфлікти, які виникали між ним та відповідачкою, були предметом перевірки органів міліції. Відповідачка провокувала та вчиняла конфлікти в присутності дитини, що негативно впливало на стан здоров'я та виховання дочки, та в присутності матері. Це призвело до того, що донька стала нервова, збуджена, плакала, просила матір не скандалити. Дочка не поважає відповідачку, намагається уникати її. Це стало причиною того, що близько трьох років тому дочка залишила відповідачку та перейшла проживати до його матері. Він також з метою уникнення подальших конфліктів з відповідачкою та бажання проживати з дочкою переселився до матері.
Він не бажає щоб відповідачка проживала у квартирі, яка є його власністю, тому неодноразово просив її звільнити квартиру та надати можливість проживати в ній йому з дочкою. Однак, остання відмовляється, заявляючи, що їй добре проживати у квартирі самій. Зміна місця проживання спричиняє йому та дочці значні незручності, зокрема, дочці набагато довше добиратись до школи. Відповідачка, проживаючи у належній йому квартирі, створила нестерпні умови для спільного проживання, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, позовні вимоги підтримала.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилась, подала заяву, в якій просила розгляд справи відкласти у зв'язку з виробничою необхідністю. Однак, не долучила до заяви жодного документу, який підтверджує зайнятість останньої у виробничому процесі.
Частина 3 ст.29 ЦПК визначає, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Заслухавши думку представника позивача, суд, з огляду на те, що відповідачка жодним доказом не підтвердила поважність причини своєї неявки на повторний виклик, визнав причину неявки останньої неповажною та вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.11,27,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
За статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
В силу вимог ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї, або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст.157 ЖКУ членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 01.03.1994р., виданого Стрийською районною та міста Стрия державною адміністрацією і зареєстрованого в Стрийському МБТІ 01.03.1994р. за №2415, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.08.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу і зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.9-10), є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1.
В квартирі, згідно з довідкою №998 від 14.04.2016р., зареєстровані власник - ОСОБА_1, його колишня дружина - відповідачка ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 Однак, проживає лише відповідачка ОСОБА_3
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ствердила, що позивач, який є її сином, перебував у шлюбі з відповідачкою, проживали вони у квартирі за адресою: вул.Коссака,7/9 в м. Стрий, одноосібним власником якої є позивач. Син та відповідачка працювали разом у ВПТУ №8 м. Стрий. Після того як відповідачка посіла вищу посаду, у сім'ї почалися конфлікти із-за того, що остання часто затримувалася на роботі, пояснюючи це службовою необхідністю, не виконувала свої хатні обов'язки, дитина була недоглянута, оскільки зранку до вечора одна сиділа вдома. Коли позивач робив відповідачці з приводу цього зауваження, остання погрожувала йому створення проблем на роботі, влаштовувала скандали, поводила себе агресивно; був випадок, коли відповідачка бігала із сокирою по хаті, рубала двері. Дитина цього не витримала і у 2014р. позивач разом з донькою перейшла на проживання до неї у квартиру на вул. Поштову в м. Стрий. Це ускладнило життя позивачу, оскільки вона та позивач з дочкою змушені проживати у двокімнатній квартирі; внучці, яка часто хворіє, далеко добиратися до школи. Натомість відповідачка сама проживає у чотирикімнатній квартирі і в добавок до цього не сплачує комунальні послуги, що призводить до виникнення значної заборгованості, яку змушений погашати син, незважаючи на те, що переніс складну операції і значні кошти витрачає на лікування. Відповідачка сплачувала лише за використану електроенергію. Позивач намагався повернутися на проживання у свою квартиру, але це завершується сварками та скандалами, які провокує відповідачка, після чого остання звертається у міліцію із заявами. Зі слів внучки їй відомо, що відповідачка забезпечена власним житлом, оскільки здійснила обмін земельної ділянки, яку придбав позивач, на квартиру, розташовану на вул. Базарній,17 в м. Стрий. Окрім цього відповідачка успадкувала після смерті батька половину будинку, розташованого у с. Подорожнє.
Постановою слідчою СВ Стрийського МВ ГУ МВС України ОСОБА_7 від 24.05.2014р. закрито провадження №12014140130000654, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, за заявою ОСОБА_1, який звинувачував ОСОБА_3 у викраденні його закордонного паспорта, за відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою встановлено, що 08.05.2014р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за зазначеної вище обставини виник конфлікт.
З постанови слідчою СВ Стрийського МВ ГУ МВС України ОСОБА_7 від 25.06.2014р., якою закрито провадження за заявою ОСОБА_1 по факту нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3, тобто за ознакою кримінального правопорушення передбаченого ст.125 КК України, вбачається що 08.04.2014р. о 19.00 год. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт, в ході якого остання, розлютившись, нігтями подряпала ОСОБА_1 обличчя.
Постановою слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України ОСОБА_8 від 15.05.2013р. закрито кримінальне провадження, розпочате за заявою ОСОБА_1 від 20.03.2013р. за фактом нанесення йому ударів ОСОБА_3, внаслідок чого він отримав легкі тілесні ушкодження.
Постановою прокурора Стрийської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9 від 15.07.2014р. скасовано постанову слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України ОСОБА_7 від 25.06.2014р. про закриття кримінального провадження №12014140130000952 від 21.05.2014р. за заявою ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та скеровано начальнику слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України для організації проведення подальшого досудового розслідування.
Враховуючи наведене, судом достовірно встановлено, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою, між сторонами склались правовідносини, які випливають із порушення прав власника і необхідності захисту його майнових інтересів шляхом усунення перешкод в користуванні квартирою та виселенням відповідачки з цієї квартири, тому позов підставний та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.10,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.319,391 ЦК України, суд
позов задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою №9 в будинку №7 по вул.Коссака в м. Стрий Львівської області.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий-суддя ОСОБА_10