Справа № 608/676/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Й.
Провадження № 22-ц/789/968/16 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія - 51
19 липня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Коваль О.І.
та сторін - апелянта ОСОБА_1 та його
представника ОСОБА_2; представників відповідача
ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду від 16 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до навчального закладу Об'єднання громадян “Чортківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України” про стягнення середнього заробітку за час перебування у щорічних відпустках, колегія суддів,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до навчального закладу Об'єднання громадян “Чортківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України” про стягнення середнього заробітку за час перебування у щорічних відпустках за період 1968-1971 роки в розмірі 5 512 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 13.03.1968 року по 20.10.1971 року працював в Чортківському РК Товариства сприяння обороні України (ДТСААФ), на день звільнення і по даний час відповідачем, який є правонаступником Чортківського РК Товариства сприяння обороні України (ДТСААФ), йому не виплачено середнього заробітку за час перебування у щорічних відпустках в період за листопад 1968 року, жовтень 1969 року, грудень 1970 року, лютий 1971 року. Як вбачається із вказаної Довідки, періоди надання йому щорічних відпусток позначений нулем або прочерком. Вказані відпустки були надані без збереження середнього заробітку. У відповідь на неодноразові звернення до Тернопільської обласної ради професійних спілок, Управління Держпраці в Тернопільській області, Міністерства соціальної політики України йому рекомендовано звернутись за захистом порушених прав до суду.
24.05.2016 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог в якій вказав, що звільнений з роботи з Чортківського РК Товариства сприяння обороні України (ДТСААФ) 20.10.1971 року і був прийнятий на роботу в Гусятинський побуткомбінат 05.11.1971 pоку, через 14 днів після попереднього звільнення. Просить стягнути з Навчального закладу Об'єднання громадян “Чортківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України” в його користь середній заробіток за час перебування в щорічних відпустках з 1968р. по 1971 р. в сумі 5512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. та додатково стягнути 622,30 грн.
Рішенням Чортківського районного суду від 16 червня 2016 року в позові ОСОБА_1 до навчального закладу Об'єднання громадян “Чортківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України” про стягнення середнього заробітку за час перебування у щорічних відпустках - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представники відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим., оскільки з позивачем повністю проведені всі розрахунки на час звільнення та виплачені середній заробіток за час перебування у відпустках.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не довів, що йому не було виплачено середній заробіток за час перебування у щорічних відпустках з 1968 по 1971 роки та що діями відповідача порушені його трудові права.
З таким висновком суду погоджується і колегія.
Судом встановлено, що з 13.03.1968 року по 20.10.1971 року ОСОБА_1 працював в Чортківському РК Товариства сприяння обороні України (ДТСААФ), що підтверджується довідкою, виданою НЗ Об'єднання громадян “Чортківський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України” від 16.02.2015 року №17.
Згідно наказу №30 начальника Чортківського СТК від 03.06.1969 року надано чергову профспілкову відпустку за 1968 рік інструктору ОСОБА_1 на 24 робочих дня з 03.06.1969 року по 30.06.1969 року.
Як вбачається із наказу №18 начальника Чортківського СТК від 04.04.1971 року надано чергову профспілкову відпустку за 1970 рік інструктору ОСОБА_1 з 05.04.1971 року по 24.04.1971 року із розрахунку 18 робочих днів.
Наказом №21 начальника Чортківського СТК від 25.04.1971 року надано відпустку на 40 календарних днів з збереженням заробітної плати із розрахунку середньомісячної зарплати з 26.04.1971 року по 04.06.1971 року інструктору ОСОБА_1 в зв'язку з виїздом на сесію в лісотехнічний технікум.
Згідно з вимогами ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КзПП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч.1 ст.117 Кодексу Законів про працю України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Посилання ОСОБА_1 на довідку №17 від 16.02.2015 року (а.с.3) в якій періоди надання йому щорічних відпусток позначені нулем або прочерком і те, що на день його звільнення і по даний час відповідачем, який є правонаступником Чортківського РК Товариства сприяння обороні України (ДТСААФ), йому не виплачено середнього заробітку за час перебування у щорічних відпустках в період за листопад 1968 року, жовтень 1969 року, грудень 1970 року, лютий 1971 року, не заслуговують на увагу і спростовуються доказами по справі, а саме : півставленням даних в наказах про відпустки та в довідці вказує на те, що ОСОБА_1М надавались відпустки в інші місяці, ніж в довідці щодо місяців, навпроти яких проставлені прочерки.
Крім того, представники відповідачів підтвердили про виплату позивачу, як відпускних, так і розрахункових під час звільнення, що стверджувалось оглянутою в судовому засіданні книгою особового рахунку, що сторонами не заперечувалось, із якої вбачалось, що ОСОБА_1 у роки праці у відповідача отримував заробітну плату, відпускні та розрахункові. Отже, відсутня заборгованість по неоплаті відпускних ОСОБА_1 за вказані роки.
Департамент стратегічного планування та аналізу Міністерства соціальної політики України своїм листом №122/10/137-16 від 04.03.2016 року щодо індексації заробітної плати за 1969-1971 роки повідомив ОСОБА_5 про те, що Закон УРСР від 03.07.1991 № 1282-ХП “Про індексацію грошових доходів населення” введено в дію постановою Верховної Ради УРСР від 03.07.1991 № 1283-ХП “Про порядок введення в дію Закону Української PCP "Про індексацію грошових доходів населення". Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 09.12.1992 №7-92 “Пpo тимчасове припинення індексації грошових доходів населення” дію цього Закону було зупинено з грудня 1992 року. Законом України від 25.04.1997 №234/97-ВР “Пpo індексацію грошових доходів населення”, який введено в дію з 06.01.1998 року було відновлено індексацію грошових доходів населення, зупинену Декретом Кабінету Міністрів України в грудні 1992 року. У даний час діє Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” (в редакції від 06.02.2003 №491-IV). Виходячи з положень вказаного Закону, заробітна плата за 1968 - 1971 роки індексації не підлягає.
Крім того, ОСОБА_5 провів розрахунок не виплати йому відпускних, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка передбачена Законом України “Про державний бюджет на 2016 рік”, пред'являючи позовні вимоги за 1968-1971 роки з посиланням на норми трудового законодавства, які діють на даний час.
Проаналізувавши норми матеріального права та докази, які знаходяться в матеріалах справи,суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено порушення його трудових прав зі сторони відповідача по невиплаті середнього заробітку за час перебування у щорічних відпустках за 1968-1971 роки.
Доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Чортківського районного суду від 16 червня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого ОСОБА_2 України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6