Справа № 682/203/16-к
Провадження № 1-кп/682/16/2016
20.07.2016 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальне провадження № 12015240210000741 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
21 серпня 2001 року Славутським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 142, ст. 44 КК України (в редакції 1960 року) до двох років позбавлення волі з конфіскацією майна;
17 лютого 2004 року Славутським районним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років двох місяців позбавлення волі;
15 березня 2007 року Шепетівським міськрайонний судом Хмельницької області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до чотирьох років позбавлення волі;
26 січня 2012 року Славутським міськрайонний судом Хмельницької області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту;
28 травня 2012 року Славутським міськрайонний судом Хмельницької області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі. 28 травня 2014 року звільненого умовно-достроково з невідбутим терміном 11 місяців 12 днів;
21 листопада 2015 року близько 21 години обвинувачений ОСОБА_5 , маючи непогашені судимості, повторно, з корисливих мотивів, в селі Цвітоха Славутського району Хмельницької області, шляхом відкриття дверей ( без застосування засобів для подолання перешкод), відставивши дерев'яний кийок, яким були заблоковані двері, проник в приміщення хліва (будівлю господарського призначення), розташованого на подвір'ї домогосподарства АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав велосипед марки «Україна», вартістю 487,36 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_5 за викладеним епізодом вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винними себе визнав частково, щиро кається в скоєному.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 дав показання, що дійсно 21 листопада 2015 року, пройшовши на територію домогосподарства потерпілого в селі Цвітоха, здійснив крадіжку велосипеда, який стояв в сараї. Крім того, зазначив, що не мав умислу на крадіжку саме велосипеда, однак, мотивував вчинення злочину необхідністю повернення велосипеда для своєї матері, через втрату такого, що сталася з його вини. Фактично, обвинувачений у судовому засіданні не оспорює вчинення кримінального правопорушення при обставинах, встановлених в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Такі показання обвинуваченого ОСОБА_5 не спростовують умислу на вчинення крадіжки з проникненням.
Намагаючись уникнути відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 наполягає, що проникаючи у хлів він сподівався застати там власника, з яким у нього дружні стосунки та з яким він сподівався на розпивання спиртних напоїв.
Такі показання обвинуваченого повністю спростовані фактично вчиненими діями та показаннями потерпілого ОСОБА_4 .
Потерпілий ОСОБА_4 у суді послідовно стверджував, що ніяких стосунків, зокрема, розпивання спиртних напоїв, з обвинуваченим ОСОБА_5 ніколи не мав і не міг мати, оскільки спосіб життя обвинуваченого є неприйнятним для нього. Саме приміщення хліва на подвір'ї потерпілого запиралося дерев'яним кийком через несправність вхідних дверей (відсиріли і не закривалися через набухання деревини). З показань потерпілого витікає, що йдучи на роботу, потерпілий замкнув двері у хлів на дерев'яний кийок. У самому хліві зберігався його велосипед з пробитим колесом. Сам обвинувачений неодноразово проходив поблизу будинковолодіння до своїх знайомих по сусідству, і знаючи про відсутність у будівлі господарів, зайшов на подвір'я, розблокував замкнені на кийок двері, таємно проник у хлів саме з метою викрадення велосипеда, оскільки іншого цінного майна там не було. Саму крадіжку велосипеда потерпілий виявив 22 листопада 2015 року, коли, повернувшись з роботи, побачив розблоковані двері до хліва..
Крім показань обвинуваченого та потерпілого, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Даними протоколу огляду місця події від 24 листопада 2015 року та фото таблиць до нього, з яких слідує, що місцем вчинення злочину є приміщення сараю, який розташований по АДРЕСА_1 , де було виявлено відсутність велосипеда.
Даними протоколу огляду та добровільної видачі від 24 листопада 2015 року та фото таблиць до нього, з яких слідує факт добровільної видачі свідком ОСОБА_7 комплектуючих до велосипеда марки «Україна», який на територію його домогосподарства привів обвинувачений ОСОБА_5 , вказавши, що являється власником даного велосипеда.
Даними протоколу слідчого експерименту з фото таблицями до нього від 23 грудня 2015 року, згідно яких обвинувачений ОСОБА_5 детально вказав на обставини вчинення ним крадіжки велосипеда з приміщення сараю та переведення на територію домогосподарства свідка ОСОБА_7 .
За даними висновку експерта № 1064т від 08 грудня 2015 року слідує, що станом на листопад 2015 року ринкова вартість комплектуючих до велосипеда марки «Україна» з врахуванням відсотку носу, могла становити: рами - 213,75 гривень, керма - 49,88 гривень, сидіння - 88,35 гривень, переднього колеса в зборі - 135,38 гривень.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину є доведеною, його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, має не зняті та непогашені судимості, на обліку у лікарів психіатра та невропатолога не перебуває і раніше не перебував, з 2006 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом РППВВ алкоголю, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні неповнолітню дитину.
За даними висновку судово-психіатричної експертизи № 14, обвинувачений ОСОБА_5 на момент скоєння злочину будь-якою душевною хворобою, психічними розладами не страждав, в стані фізіологічного афекту, значної емоційної напруги, сильного душевного хвилювання не знаходився, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Призначення покарання має за мету не тільки виправлення винної у вчиненні злочинів особи, а й попередження нових злочинів.
Приймаючи до уваги підвищену суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, систематичність вчинення кримінально-караних діянь, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів обвинуваченому ОСОБА_5 обґрунтованим є покарання у виді позбавлення волі, що буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Суд, виходячи із явної анти суспільної спрямованості поведінки обвинуваченого, його характеристики, не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що є підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Питання судових витрат підлягає вирішенню в порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15 липня 2016 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 245,52 гривень.
Речові докази по справі повернути потерпілому ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів після його проголошення через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1