04 квітня 2007 р.
№ 2-26/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу
Апеляційного суду Миколаївської області від 18.11.2004
у справі
№2-26/04 Южноукраїнського міського суду Миколаївської області
за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4
до
1) Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області 2) СЗАТ “Зелена поляна»
про
визнання незаконними установчого договору, реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, розпорядження та свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю,
за участю представників сторін від:
позивачів: не з'явились
відповідачів: не з'явились
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.07.2004р. (суддя Бобровський І.Н.), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18.11.2004р. (судді Лисенко П.Ф. - головуючий, Данилова Е.А., Костюченко С.В.), відмовлено в позові про визнання незаконними установчого договору, реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, розпорядження та свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю.
В касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права. Скаргу мотивовано тим, що у відповідності з п.3 ст.5 та п.4 с.268 ЦК України строк позовної давності на позовні вимоги даної справи не розповсюджується.
У відзиві на касаційну скаргу СЗАТ “Зелена поляна» просить прийняті у справі рішення та ухвалу залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним право на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2000 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області зареєстровано Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство “Зелена поляна».
На підставі оригіналу протоколу установчих зборів, суди встановили, що про створення СЗАТ “Зелена поляна» було оголошено 12 січня 2000 року. Всі позивачі постійно проживають в АДРЕСА_1; позивачка ОСОБА_1 в січні 2000 року займала посаду начальника виробничо-фінансового відділу КСГП “Зелена поляна», а після його реорганізації в СЗАТ “Зелена поляна». Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також в даний період працювали в КСГП “Зелена поляна» та СЗАТ “Зелена поляна».
До суду з даною позовною заявою позивачі звернулися 11 лютого 2003р., тобто після спливу трьох років з моменту створення СЗАТ “Зелена поляна».
Згідно приписів ст.71 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивачів до суду, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст.76 ЦК УРСР).
При цьому суди дійшли висновку, що саме по собі отримання довідки голови Арбузинської райдержадміністрації про те, що установчий договір нотаріально не засвідчений і відсутні відомості про реєстрацію акцій, не є підставою вважати, що позивачі дізналися про порушення своїх прав лише 22.03.2002р. Будь-яких перешкод до перевірки процедури створення СЗАТ “Зелена поляна» не існувало.
Що стосується посилань скаржника на порушення судами п.3 ст.5 та п.4 с.268 ЦК України, колегія відзначає, що у судів попередніх інстанцій не було підстав для застосування вказаних норм Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003р., оскільки цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, а згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З огляду на викладене висновок судів про відмову в задоволенні позовних вимог є правомірним, порушення вимог ЦК УРСР судами не допущено, ухвалені по справі судові акти відповідають вимогам матеріального та процесуального права і не можуть бути скасованими з підстав, які наведені в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18.11.2004р. у справі №2-26/04 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Улыцький