14 липня 2016 року м. Київ К/800/47808/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Шведа Е.Ю.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року
у справі №810/2220/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень , -
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості від 25.11.2014 року №№100260006/2014/000089/2 та 100260006/2014/000088/2, від 24.11.2014 року №100260006/2014/000086/2.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість товару за резервним методом.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2014 року з метою митного оформлення товару - свинячої печінки, продавець та виробник «Vion Sales West B.V.», Нідерланди, позивачем подано відповідачу наступні митні декларації: №100260006/2014/158042 (поставка №491.1_90); №100260006/2014/158045 (поставка №491.1_91); №100260006/2014/158036 (поставка №491.1_92).
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано контролюючому органу такі документи: до митної декларації №100260006/2014/158042 картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (d 1602); міжнародну автомобільну накладну (CMR) (2730); рахунок-фактуру на перевезення вантажу (3004); документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу (30078); інвойс (3105); страховий поліс (3530); договір страхування вантажів (9000); додаткову угоду № 1 до зовнішньоекономічного контракту (4103); зовнішньоекономічний контракт (4104); договір на перевезення вантажу (4301); ветеринарні свідоцтва форм Ф-1,Ф-2 (5053); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; резервну позицію; сертифікат про походження товару загальної форми; сертифікат якості.
До митної декларації №100260006/2014/158036 позивачем надано такий самий пакет документів та заяву про перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Контролюючий орган при прийнятті вказаних документів зазначив, що згідно пункту 1.1.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 року №101014611 вантаж вважається застрахованим згідно умов договору, якщо страхувальником на цей вантаж оформлено та надіслано за електронною поштою повідомлення - додаток №1, тобто є невід»ємним додатком до договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Додаток №1 декларантом надано без опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми.
Митний орган вказав, що позивачем не були надані зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності, а також додатки до договору про перевезення. У графі 44 митних декларацій зазначено, що документи не подаються одночасно з митною декларацією та зберігаються у декларанта.
З огляду на те, що декларантом не були надані документи, що підтверджують митну вартість товару згідно 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (додатки до договору про перевезення), відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів у підтвердження митної вартості товару.
24.11.2014 року відповідач направив електронні повідомлення про необхідність подачі однакового пакету додаткових документів по усім поставкам: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експортною організацією; за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
24.11.2014 року позивач надав наступний пакет документів: роздруківку станом на 24.11.2014 року з сайту http://www.alibaba.com/products/FQ/pork liver.html стосовно вартості печінки мороженої свинячої; прайс-листи; комерційні пропозиції; генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013р.; копії митних декларацій країни відправлення (тільки по поставкам № 491.1 90 і № 491.1_91, оскільки по поставці №441.1.-92 - на момент запиту така декларація була відсутня); документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки) від 24.11.2014р. №441.1.-90, №441.1.-91; №441.1.-92; страхові поліси по кожній поставці.
25.11.2014 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №100260006/2014/000089/2 (поставка №491.1_91); №100260006/2014/000088/2 (поставка №491.1 90) та від 24.11.2014 року №100260006/2014/000086/2 (поставка №491.1_92) із зазначення про ненадання позивачем витребовуваних документів.
Згідно вказаних рішень митна вартість товару визначена за резервним методом.
З метою випуску товару у вільний обіг позивачем подано митні декларації від 25.11.2014 року №100260006/2014/158051 (поставка №491.1_90), від 24.05.2015 року №100260006/2014/158052 (поставка №491.1_91) та від 24.05.2015 року №100260006/2014/158047 (поставка №№491.1_92) з урахуванням прийнятих рішень про коригування вартості товарів.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Згідно частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Статтею 58 Митного Кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Скаржник касаційну скаргу мотивував тим, що митна вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості та з огляду на суперечливий характер поданих декларантом документів, у митниці були всі підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. Товариством витребувані митним органом належні документи надано не було.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно рішень про коригування митної вартості товарів від 25.11.2014 року №100260006/2014/000089/2; від 25.11.2014 року №100260006/2014/000088/2; від 24.11.2014 року №100260006/2014/000086/2 митна вартість товару складає 6 336,00 євро за одиницю, що є вищою за вартість, заявлену позивачем. (а.с. 14-19 том 1)
Відповідач в оскаржуваних рішеннях вказав на неможливість застосування методів 2а та 2б у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, а неможливість застосування методів 2в та 2г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
У вказаних рішеннях митний орган вважає за необхідне застосувати резервний метод та зазначив, що митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Факти, які вплинули на коригування використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально.
Таким чином, оскаржувані рішення містять протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.
Вказані відповідачем в оскаржуваних рішеннях розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а тому не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.
Витребовуваючи додаткові документи, відповідач не конкретизує, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої товариством митної вартості.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
У рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач чітко не вказав, які відомості в наданих документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребовувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
У графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що процедура консультації між органом доходів і зборів та декларантом проведена шляхом надіслання електронного повідомлення, проте не зазначено причин, через які не можуть бути застосовані інші методи визначення митної вартості товарів, крім резервного. (а.с. 15, 17, 19 том 1)
Крім того, згідно пояснення особи, уповноваженої на роботу з митними органами Карпушиної Я.М. від 24.11.2014 року, до винесення рішення про коригування митної вартості товарів процедура консультацій митницею з товариством не проводилась. (а.с. 114 том 1)
З огляду на викладене, відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.
Крім того, відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості товарів.
Таким чином, відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.
Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі №810/2220/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді