01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
"12" липня 2016 р. К/800/4377/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.
за участю секретаряТитенко М.П.
та представників сторін: від позивача від відповідача не з'явився Сірик Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015
у справі № 826/16228/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метан»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними дій ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метан» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по витребуванню від ТОВ «Метан» код ЄДРПОУ 31434314 письмової інформації та її документального підтвердження по господарським відносинам ТОВ «Метан» за періоди червень 2013 року та листопад 2012 року, а також письмові довідки у довільній формі щодо переліку виробничих засобів, замовлення будівельних робіт, інформацію щодо постачальників товару, відповідальних осіб, реєстрації в органах державної влади, повноти формування статутного фонду, дані про засновників підприємства та чи є позивач засновником інших підприємств, види господарської діяльності, чисельність працюючих, наявність офісних та складських приміщень згідно письмового запиту від 13.10.2014 за вих. №21808/10/26-53-15-01-11-1 «Про надання інформації та її документального підтвердження».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У судовому засіданні касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пп.1 абз.3 п.73.3, пп.3 абз.3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем направлено на адресу позивача запит №21808/10/26-53-1501-11-1 від 13.10.2014 щодо надання інформації та документального підтвердження результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Лідергаз» в червні 2013 року, з ТОВ «Українська компанія «Модус», ДП «Укрметртестстандарт» в листопаді 2012 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача по витребуванню письмової інформації та її документального підтвердження згідно вказаного запиту від 13.10.2014, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.
Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач при направленні запиту вчинив дії не у спосіб, що передбачений законом України, оскільки такий запит не містить жодної з підстав для його надсилання, передбачених п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та п.10 Порядку №1245.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
За змістом п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Отже, законом передбачено можливість звільнення платника податків від обов'язку на надання відповіді на запит, який складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 названого Кодексу.
Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по направленню письмового запиту про подання інформації прямо передбачено в його повноваженнях.
Визнаючи протиправними дії податкового органу щодо витребування від ТОВ «Метан» письмової інформації та її документального підтвердження, судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.
Однак, розглядаючи заявлені позовні вимоги та задовольняючи позов повністю, судами не було встановлено, чи є оспорювані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Окрім цього, судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.
3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний