14 липня 2016 року м. Київ К/800/66183/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.10.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ Груп" до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013р. №100270000/2013/400074/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що помилково зазначив митну вартість товару не за ціною контракту, при цьому подані на розмитнення товару документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013р. №100270000/2013/400074/2, прийняте Київською міжрегіональною митницею.
На постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.10.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з дилерським контрактом від 21.06.2012 року №TL-01/06 (далі - Контракт), укладеного між компанією «JNBK Corporation PTE LTD» (Продавець) та ТОВ «ТЛ Груп» (Дилер), Продавець продає, а Дилер придбає товар (автозапчастини) у відповідності з додатками до вказаного контракту на умовах DAP до складу в Києві.
На виконання умов даного контракту Позивачу згідно додатку №1.4 від 01.06.2013 року до дилерського контракту було поставлено товар та до Митниці подано декларацію митної вартості від 18.07.2013 року №100270000/2013/226074 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару.
Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «ТЛ Груп» подані, зокрема, наступні документи: дилерський контракт №TL-01/06 від 21.06.2012 року з додатком №1.4 від 01.06.2013 року до нього; інвойс від 01.06.2013 року №J1306002; CMR від 09/07/2013 року №1078821/1; книжка МДП (Carnet TIR) від 15.07.2013 року №ХН68614879; пакувальний лист від 01.06.2013 року №PL1306002; сертифікат відповідності від 16.07.2013 року UA1.162.0153633-13; сертифікат про надходження товару №12538 від 13.06.2013 року. На виконання приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Позивачем було подано копію митної декларації країни відправлення №OD3J011296G від 27.10.2013 року, прайс-лист виробника товару від 01.09.2013 року.
За результатами розгляду поданих документів Відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; за умови якщо рахунок сплачений - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за умови здійснення страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013 року №100270000/2013/400074/2 з застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість: товару №1/1 скориговано з 2,40 доларів США за одиницю товару до 4,24 доларів США за одиницю товару; товару №2/1 скориговано з 2,50 доларів США за одиницю товару до 4,24 доларів США за одиницю товару.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення та картки відмови, суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод № 6 визначення митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення «коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МК України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності». У зв'язку з викладеним Відповідачем було зобов'язано ТОВ «ТЛ Груп» подати додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 МК України.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно було встановлено, що відповідач не зазначив, які саме були підстави для висновку про наявність розбіжностей чи неточностей у поданих документах.
У запереченнях проти позову відповідач послався на те, що до вантажної митної декларації було додано прайс-лист на умовах DAP KIEV, що суперечить суті прайс-листа, який адресований необмеженій кількості покупців. Проте зазначені доводи відповідача є необґрунтованими, адже згідно п. 5 контракту № TL-01/06 від 21.06.2012 року Продавець зобов'язується самостійно здійснити поставку товару. Відповідно, визначення місця поставки є істотною обставиною, яка впливає на ціну запропонованого товару. У зв'язку з цим слід дійти висновку, що зазначення у прайс-листі, адресованому потенційним покупцям з України місця поставки - м. Київ не суперечить суті прайс-листа.
Також митний орган послався на те, що згідно наданої позивачем декларації країни відправлення - країною постачання є Литва. Разом з тим, зазвичай під час доставки товару в Україну з використанням морського транспорту розвантаження товару здійснюється із використанням порту м. Одеса. Водночас, зі змісту умов поставки товару, визначених п. 5.3 контракту № TL-01/06 від 21.06.2012, вбачається, що за вказаним контрактом відправку товару міг здійснювати продавець із власного складу або його партнери і постачальники з їхніх складів. З наведеного вбачається, що продавець, як особа, що взяла на себе зобов'язання здійснити доставку товару покупцю, міг самостійно визначати маршрут та спосіб доставки. Відповідно, посилання Митниці на те, що доставка товару позивачу була здійснена через порт Литви, а не м. Одеса, не дають підстав для висновку про існування між продавцем та покупцем зв'язку, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.10.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: