01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
"12" липня 2016 р. К/800/7877/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014
у справі № 804/12391/13-а
за позовомДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
доКомунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 19» Дніпропетровської міської ради
пронадання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків,-
Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство №19» Дніпропетровської міської про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство №19» Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 324395331) на остаточну балансову вартість на суму 18 945,50 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- 18.06.2005 відповідачем отримана перша податкова вимога форми «Ю1» від 26.05.2005 №1/646 на суму 12 542,40 грн.;
- 30.07.2005 відповідачем направлена друга податкова вимога форми «Ю2» від 18.07.2005 №2/787 на суму 14650,08 грн.;
- відповідачем надано позивачу перелік основних засобів для опису в податкову заставу станом на 01.08.2012 із зазначенням загальної вартості на суму 18 945,40 грн.;
- актом опису майна №14/32495331 від 27.08.2012 у податкову заставу було проведено опис майна відповідача із зазначенням кількості одиниць та грошової оцінки майна на загальну суму 18 945,5 грн.;
- згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна №37566729 від 29.08.2012 на майно платника податків застосовано податкову заставу згідно акту опису №14/32495331 від 23.08.2012 на підставі ст.88, 89 Податкового кодексу України;
- податковим органом на розрахункові рахунки боржника відповідача були виставлені інкасові доручення №998 від 22.10.2012, №999 від 22.10.2012, №997 від 22.10.2012, №1000 від 22.10.2012, №1001 від 22.10.2012, №1002 від 22.10.2012, які були повернуті із відмовою у виконанні відповідно до п.10.9, 12.11 Постанови правління НБУ «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» - кошти арештовані іншим виконавчим документом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не було дотримано вимог Податкового кодексу України, які передують зверненню податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, у зв'язку з чим підстави для задоволення такого позову відсутні.
Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та вимоги заявленого позову, суд касаційної інстанції зазначає, що предметом дослідження у даній справі, перш за все, мають бути обставини, які свідчать про наявність у відповідача підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, в тому числі, факт наявності податкового боргу у платника податків та його дійсний розмір.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.175 Податкового кодексу України (чинного на момент звернення з позовом) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. ст.59 названого Кодексу).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. ст.59 названого Кодексу).
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.1 ст.59 названого Кодексу).
За змістом пп.6.3.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.
При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
При розгляді справи по суті, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального закону, не дослідили відповідних обставин та не встановили як факт наявності податкового боргу платника податків, так і його безперервність з моменту направлення другої податкової вимоги до часу звернення контролюючим органом до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу відповідача з рахунків платника податків, а саме, - наявності рішення суду, яке набрало законної сили, що знаходилося на виконанні у податковому органі, або доказів того, що відповідне рішення суду у такий спосіб не було виконано з причин недостатності коштів на рахунках боржника.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає що такий висновок є передчасним, зробленим без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, пункт 12.4 якої передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки фактичним обставинам справи щодо підстав оформлення позивачем інкасових доручень №998 від 22.10.2012, №999 від 22.10.2012, №997 від 22.10.2012, №1000 від 22.10.2012, №1001 від 22.10.2012, №1002 від 22.10.2012 (копії яких наявні у справі), а також не встановили, чи були виставлені позивачем інкасові доручення на всі рахунки відповідача.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.
Недотримання судами першої й апеляційної інстанцій вимог ст.138 КАС України призвело до неповного з'ясування обставин, які входять до предмету доказування як істотні, оскільки мають значення для правильного вирішення справи, що, з врахуванням повноважень суду касаційної інстанції, виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на неповноту встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний