"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/19478/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Голяшкіна О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційними скаргами Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_2
на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2015 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року
у справі № 296/8802/13-а
за позовом ОСОБА_3
до Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області,
треті особи: Житомирська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_2,
про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення 4 сесії 6 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 березня 2011 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» та рішення 7 сесії 6 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 14 вересня 2011 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0600 га ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні рішення.
Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач, третя особа звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких зазначають про порушення судами норм матеріального та процесуального права і просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову та закрити провадження у справі відповідно.
В запереченнях, що надійшло на адресу суду, позивач, його представник не погоджуються з касаційними скаргами, просять відмовити в їх задоволенні, рішення судів - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, зокрема, що рішенням 4 сесії 6 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області «Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 23 березня 2011 року, зокрема, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.
Рішенням 7 сесії 6 скликання Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0600 га гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 14 вересня 2011 року затверджено проект землеустрою вказаної земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_4
Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, вважаючи їх такими, що порушують право власності на належну йому земельну ділянку, звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Суди, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.
Прийняте міською радою спірне рішення, яким передано у власність земельну ділянку (як суб'єктом владних повноважень), є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди тощо), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми ст. 15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області задовольнити частково, касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, треті особи: Житомирська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: