"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/48845/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Швець В.В. , Пасічник С.С. , розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора взводу ДПС ВДАІ з обслуговування м.Кіровограда та Кіровоградського району Люльченко І.О. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Інспектора взводу ДПС ВДАІ з обслуговування м.Кіровограда та Кіровоградського району Люльченка І.О. з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2015р. адміністративний позов ОСОБА_2 до Інспектора взводу ДПС ВДАІ з обслуговування міста Кіровограда та Кіровоградського району залишено без руху через несплату судового збору при поданні позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та вказано на відсутність, зокрема, оплати судового збору при поданні апеляційної скарги.
Залишаючи без руху позовну заяву та апеляційну скаргу суди виходили з того, що посилання позивача на звільнення його від сплати судового збору при поданні адміністративного позову на підставі ст. 288 КУпАП та апеляційної скарги є безпідставним, оскільки вказана норма закону регулює звільнення осіб, що оскаржили постанову у справі про адміністративне правопорушення від державного мита, а ст. 106 КАС України вимагає сплати судового збору.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та направити справу для продовження розгляду. Вказує на те, що він, як особа, яка звертається зі скаргою на неправомірність притягнення до адміністративної відповідальності, звільняється від сплати судового збору на підставі статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з урахуванням наступного.
З матеріалів справи слідує, що у жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії інспектора взводу ДПС ВДАІ з обслуговування міста Кіровограда та Кіровоградського району УМВС України в Кіровоградській області старшого сержанта міліції Люльченка І.О., щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №190267 від 26.09.2015р. та визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС2 №190267 від 26.09.2015р. у справі про адміністративне правопорушення, стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2. ст. 122 КУпАП.
Оскаржуваними ухвалами позовну заяву та апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано позивачу сплатити судовий збір у розмірах і порядку, передбаченому Законом України "Про судовий збір".
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначаються статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За правилами частини четвертої вказаної статті особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Виходячи з положень зазначеної норми, у випадку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної іншим органом (посадовою особою), окрім суду, особа, яка оскаржує таке рішення, звільняється від сплати державного мита.
Не дивлячись на те, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір", переважному застосуванню підлягає спеціальна норма, що регулює порядок оскарження у відповідних правовідносинах, тобто норма, передбачена КУпАП, а не загальна.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 оскаржує дії інспектора взводу ДПС ВДАІ з обслуговування міста Кіровограда та Кіровоградського району УМВС України в Кіровоградській області старшого сержанта міліції Люльченка І.О. щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №190267 від 26.09.2015р. та постанову серії ПС2 №190267 від 26.09.2015р. у справі про адміністративне правопорушення стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2. ст. 122 КУпАП.
Разом з тим відповідно до ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України cторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що оскаржувана ОСОБА_2 ухвала Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2015р. про залишення адміністративного позову без руху не переглянута в апеляційному порядку, така ухвала не може бути переглянута судом касаційної інстанції та касаційне провадження в цій частині слід закрити.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, ухвала апеляційного суду, підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин оскаржуване рішення апеляційного суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого апеляційного розгляду, оскільки зазначені недоліки призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Закрити касаційне провадження щодо ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2015р. про залишення адміністративного позову без руху, оскільки вона не переглянута в апеляційному порядку.
Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015р.
Справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Швець В.В.
Пасічник С.С.