14 липня 2016 року м. Київ К/800/3857/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області, Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді, стягнення коштів,
за касаційною скаргою Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року,
встановив:
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (далі - Управління Держпраці у Сумській області), Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області (далі - Управління Держгіпромнагляду у Сумській області) про визнання протиправними дій відповідача при направленні листа від 06.08.2015 р. № 15-2798 на ім'я голови Держпраці України з автобіографічною довідкою позивача без її письмової згоди на оброблення персональних даних; визнання протиправним і скасування наказу від 25.09.2015 р. № 97-к «Про звільнення ОСОБА_4.»; поновлення на раніше займаній посаді завідувача сектору юридично-правової роботи, персоналу та запобігання корупції Управління Держгіпромнагляду у Сумській області; зобов'язання письмово попередити її за два місяці про наступне вивільнення та одночасно запропонувати всі вакантні посади; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди в сумі 30000,00 грн солідарно з відповідачів.
Вважала, що її звільнення відбулось з грубим порушенням норм трудового законодавства, без попередження про наступне вивільнення та без погодження з профспілкою, крім того, їй не було запропоновано всіх вакантних посад у новоутвореній організації.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держгіпромнагляду у Сумській області від 25.09.2015р. №97-к. Поновлено ОСОБА_4 на посаді завідувача сектору юридично-правої роботи, персоналу та запобігання корупції Управління Держгіпромнагляду у Сумській області. Стягнуто з Управління Держгіпромнагляду у Сумській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5394 грн, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2562,15 грн і 1000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позову відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Держгіпромнагляду у Сумській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що станом на лютий 2016 року передавальний акт між комісіями з реорганізації Управління Держпраці у Сумській області та Управління Держгіпромнагляду у Сумській області не підписаний, останній досі перебуває у стадії припинення, відтак реорганізації не відбулось. Крім того, ОСОБА_4 була членом профспілки, яка діє в Управління Держпраці у Сумській області, тоді як на час її звільнення в Управлінні Держгіпромнагляду у Сумській області зареєстрованих профспілок не було.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить її відхилити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 01.08.2014 р. обіймала посаду завідувача сектору юридично - правової роботи, персоналу та запобігання корупції у Управління Держгіпромнагляду у Сумській області.
Постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2014 р. N 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань праці, шляхом злиття Державної інспекції з питань праці і Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.
19.03.2015 р. наказом №15 утворено комісію з реорганізації Управління Держгіпромнагляду у Сумській області, 26.03.2015 р. розпочато процедуру реорганізації та затверджено склад ліквідаційної комісії, а позивача затверджено в якості заступника голови комісії з реорганізації.
Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що 27.03.2015 р. позивача попереджено про наступне вивільнення.
Наказом Держпраці України від 08.07.2015 р. затверджено штатний розпис новоутвореного Управління Держпраці у Сумській області на 2015 рік.
У подальшому, наказом Управління Держгіпромнагляду у Сумській області від 27.07.2015р. №82 внесено зміни до складу комісії з реорганізації та переведено позивача з посади заступника голови комісії з реорганізації на посаду члена комісії з реорганізації.
25.09.2015 р. працівниками Управління Держпраці у Сумській області складено акт, яким засвідчено факт відмови позивача від подальшого працевлаштування в Управлінні, а також відмови від підписання пропозицій, які пропонувалось позивачу: посаду головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг (тимчасово, на період соціальної відпустки основного працівника); головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативних актів; головного державного інспектора відділу з питань експертизи умов праці; головного державного інспектора сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму (тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника); головного спеціаліста сектору звернення громадян та доступу до публічної інформації; головного спеціаліста інформаційно-аналітичного забезпечення; головного спеціаліста взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв'язків з питань Євроінтеграції; головного спеціаліста з режимно-секретної роботи; головного спеціаліста з мобілізаційної роботи (тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника).
Наказом від 25.09.2015 р. №97-к ОСОБА_4 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади прийнятий з порушенням передбаченої КЗпП України процедури звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).
Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення ОСОБА_4 посади завідувача сектору юридично-правової роботи, персоналу та запобігання корупції у зв'язку з реорганізацією Управління Держгіпромнагляду у Сумській області, оскільки посада позивача у новому штатному розписі Управління Держпраці у Сумській області не передбачена.
Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За правилами статей 42, 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації враховуються інші чинники, зазначені в частині 2 статті 42 КЗпП. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Отже, попередження про наступне вивільнення і пропозиція іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації пов'язується з фактом змін в організації виробництва і праці, а в спірних правовідносинах - з реорганізацією.
Судом першої інстанції не встановлено наявності доказів попередження позивача про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, однак таке попередження, яке датоване 27.03.2015 р., відповідач надав до суду апеляційної інстанції.
Водночас, апеляційний суд не прийняв зазначений доказ як належний, оскільки згідно з даними звітності про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, направленої відповідачем до Сумського міського центру зайнятості, попередження про заплановане вивільнення 30.06.2015 р. вручено позивачу 26.03.2015 р., натомість, відповідно до попередження про наступне вивільнення, надане відповідачем до суду, позивача повідомлено про звільнення 27.03.2015 р.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що навіть у випадку якщо позивача дійсно було попереджено про наступне вивільнення 27.03.2015 р., то слід враховувати, що штатний розпис Управління Держпраці у Сумській області затверджено головою Держпраці України лише 08.07.2015 р.
У зв'язку з цим попередження ОСОБА_4 про її наступне вивільнення до затвердження штатного розпису новоутвореної установи не можна вважати належним, тобто таким, що відповідає статті 49-2 КЗпП.
Крім того, суди встановили, що інші вакантні посади пропонувались позивачу станом на день звільнення - 25.09.2015 р., тоді як згідно зі статтею 49-2 КЗпП інша робота пропонується в день попередження про звільнення, що свідчить про порушення процедури звільнення.
Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 р. у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Як встановили суди, станом на 25.09.2015 р. в наявності були 23 штатні посади, на які могла претендувати ОСОБА_4, у той час як в цей день позивачу пропонувалось лише 9 вакантних посад з цього числа. Доказів неможливості працевлаштування позивача на всі можливі посади станом на час затвердження штатного розпису Управління Держпраці у Сумській області відповідач не надав.
Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про незаконність оскаржуваного наказу та поновили ОСОБА_4 на раніше займаній посаді із стягненням на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди.
При цьому доводи касаційної скарги жодним чином не спростовують допущені відповідачем грубі порушення передбаченого законом порядку звільнення позивача за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.