Справа № 686/22410/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
13 липня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району та Давидковецького сільського голови Хмельницького району ОСОБА_3 про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання провести перерахунок населення,
В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3, сільського голови с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області, в якому просив: скасувати розпорядження №77-р від 07.10.2015 року сільського голови села Давидківці Хмельницького району Хмельницької області ОСОБА_3 про його незаконне п'яте звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ОСОБА_5 сільської ради за ст.40 п.1 КЗпП України; зобов'язати ОСОБА_5 сільську раду і сільського голову ОСОБА_3 прийняти на черговій сесії рішення про поновлення його, ОСОБА_2, на посаді заступника сільського голови з питань виконавчого органу ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час його вимушеного прогулу у зв'язку із його незаконним звільненням; стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 гривень за порушення його законних прав, що призвело його до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків і що вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя; зобов'язати ОСОБА_5 сільську раду та сільського голову села Давидківці Хмельницького району Хмельницької області ОСОБА_3 в 15-ти денний термін створити комісію та провести перерахунок населення що проживає на території ОСОБА_5 сільської ради відповідно до вимоги Хмельницької районної ради указаної в листі вих.№271/01-07 від 16.06.2014 року.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року позов задоволено частково: розпорядження Давидковецького сільського голови Хмельницького району ОСОБА_3 №77-р від 7 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Давидковецького сільського голови Хмельницького району з питань діяльності виконавчого органу ради на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України скасовано, поновивши його на займаній посаді; зобов'язано ОСОБА_5 сільську раду Хмельницького району нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнуто з ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_5 сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Крім того, не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року скасувати в частині відмови у позові, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року визнано явку ОСОБА_2 в судове засідання обов'язковою.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, а відносно апеляційної скарги відповідача заперечив.
Відповідач та представник відповідача підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 сільської ради та просили її задовольнити та заперечили стосовно апеляційної скарги позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням 28 сесії ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 5-го скликання №18 від 26.07.2010 року "Про внесення змін до штатного розпису сільської ради, і затвердження кандидатури заступника сільського голови ОСОБА_5 сільської ради" ОСОБА_6 затверджено заступником сільського голови з питань діяльності виконавчого органу.
Рішенням першої сесії ОСОБА_5 сільської ради шостого скликання №5 від 19.11.2010 року "Про утворення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради", утворено виконавчий комітет ОСОБА_5 сільської ради в кількості 9 чоловік, ОСОБА_6 введений до складу виконкому.
На посаду заступника сільського голови позивача обрано відповідно до статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 10 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №494 від 23.05.2009 року "Про типові штати апарату сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів", в силу положень яких, посада заступника сільського голови вводиться тоді, коли чисельність населення на території сільської ради становить більше 2000 чоловік.
Рішенням дев'ятнадцятої чергової сесії ОСОБА_5 сільської ради шостого скликання № 3 від 08 лютого 2013 року "Про внесення змін до штатного розпису сільської ради, зняття з посади заступника сільського голови ОСОБА_6, та скорочення посади заступника сільського голови ОСОБА_5 сільської ради", внесено зміни до штатного розпису ОСОБА_5 сільської ради та скорочено посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради ОСОБА_5 сільської ради.
Відповідно, розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 №97-р від 18 травня 2013 року "Про звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради» позивача звільнено з вказаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатів або чисельності працівників).
Однак, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року скасовано розпорядження сільського голови ОСОБА_3 №97-р від 18 травня 2013 року "Про звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради» - ОСОБА_6 та поновлено останнього на посаді з 18 травня 2013 року.
В подальшому сільським головою ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району ОСОБА_3 листом від 7 травня 2014 року повідомлено ОСОБА_6 про наступне звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, а також повідомлено про необхідність відпрацювати згідно ст. 49-2 КЗпП України.
Розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 №99-р від 20 червня 2014 року ОСОБА_6 звільнено з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради за ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 №125-р від 20 серпня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради за ст. 40 п.1 КЗпП України про що внесено запис до трудової книжки позивача
В той же час, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року скасовано розпорядження сільського голови села Давидківці Хмельницького району Хмельницької області ОСОБА_3 №99-р від 20 червня 2014 року та розпорядження №125-р від 20 серпня 2014 року та поновлено позивача на роботі з 20.06.2014 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 №77-р від 07 жовтня 2015 року "Про звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради» позивача звільнено з вказаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатів або чисельності працівників).
ОСОБА_2, вважаючи звільнення протиправним та незаконним, звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження сільського голови села Давидківці Хмельницького району Хмельницької області ОСОБА_3 №77-р від 07 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради за ст. 40 п.1 КЗпП України прийняте з порушенням законодавства, з чим погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
За приписами ст. 40 п. п. 1 та 5 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
Згідно вимог ст. 49-2 ч. 1 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2015 року ОСОБА_2 попереджено про наступне скорочення посади заступника голови сільської ради з питань виконавчого органу ради (ст.40 п.1 КЗпП) і його вивільнення по закінченню 2-х місяців з моменту вручення цього попередження (ст. 49 КЗпП), відмічено, що запропонувати іншу посаду по ОСОБА_5 сільській раді немає можливості, в зв'язку з її відсутністю.
У послідуючому, Розпорядженням Давидковецького сільського голови Хмельницького району ОСОБА_3 №77-р від 7 жовтня 2015 року позивача звільнено із займаної посади на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на лікарняному з 4 серпня 2015 року по 11 серпня 2015 року, з 31 серпня 2015 року по 18 вересня 2015 року та з 28 вересня 2015 року по 16 жовтня 2015 року, що підтверджено листками непрацездатності.
Крім того, розпорядженням Давидковецького сільського голови Хмельницького району ОСОБА_3 №62-р від 17 серпня 2015 року позивачу надано чергову відпустку строком на 30 календарних днів з 18 серпня 2015 року, яку продовжено з 21 вересня 2015 року по 7 жовтня 2015 року строком на 17 календарних днів відповідно до розпорядження цього ж сільського голови №71-р від 21 вересня 2015 року.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції , з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення та його звільненням (з врахуванням перебування на лікарняному та у відпустці) минуло менше двох місяців.
Крім того, звільнення ОСОБА_2 07.10.2014 року відбулось в момент перебування останнього на лікарняному.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності скасування розпорядження Давидковецького сільського голови Хмельницького району ОСОБА_3 №77-р від 7 жовтня 2015 року про звільнення позивача з посади заступника Давидковецького сільського голови Хмельницького району з питань діяльності виконавчого органу ради на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України, поновивши його на займаній посаді, та зобов'язання ОСОБА_5 сільську раду Хмельницького району нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем порушено порядок звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.
Крім того, відповідно до вимог ст. 237-1 ч. 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., зважаючи на те, що незаконне звільнення позивача призвело до втрати життєвого комфорту та нормальної життєдіяльності останнього.
Крім того, за приписами ст. 3 Закону України "Про Всеукраїнський перепис населення" метою проведення Перепису населення є отримання достовірних, об'єктивних та цілісних даних щодо різноманітних характеристик населення країни в цілому та по кожній адміністративно-територіальній одиниці для інформаційного забезпечення управління та прогнозування соціально-економічного розвитку, а також розроблення та реалізації виваженої державної політики з питань народонаселення. Підставою для проведення Перепису населення є рішення Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за 3 роки до його початку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 року №1349 «Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування» передбачено, що щодо дотримання типових штатів згідно з додатками №1 - 5 під час підготовки пропозицій щодо структури виконавчого апарату обласних, районних, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад (крім міст Києва та Севастополя), загальної чисельності апарату рад та їх виконавчих комітетів носить рекомендаційний характер.
Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позову вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновків, що апелянтами не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог або винесення судом першої інстанції необгрунтованого рішення, а доводи апеляційних скарг не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Крім того, колегія суддів зауважує, що винесення розпорядження сільським головою №38-р від 10.06.2016 року, яке надано суду апеляційної інстанції, не було предметом розгляду в суді першої інстанції та не впливає на незаконність винесення розпорядження №77-р від 07.10.2015 року
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сільської ради Хмельницького району залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 18 липня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8