12 липня 2016 р. Справа № 642/1698/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 15.04.2016р. по справі № 642/1698/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про відмову йому в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки про заробітну плату станом на 01.12.2015р., яка видана прокуратурою Харківської області 11.02.2016р. за № 18-89;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова здійснити йому перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату станом на 01.12.2015р. від 11.02.2016р. за № 18-89, виходячи з 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.12.2015р.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.04.2016р. зазначений позов задоволено.
Визнано неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату виходячи з 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.12.2015 року.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював в органах Прокуратури України, що підтверджується записами в його трудовій книжці, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» з 16.03.2005р.
16.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова з заявою про перерахування розміру пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру в редакції від 2005 року з урахуванням вимог ч. 2 ст.22 та ст. 58 Конституції України, виходячи з розміру 90% від середнього заробітку та провести відповідні виплати на підставі довідки.
16.02.2016 року рішенням (протокол №27) Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова відмовило ОСОБА_3 в перерахуванні та виплаті пенсії за його заявою у зв'язку з тим, що з 01.06.2015 року відповідно до п.5 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення деяких осіб у тому числі тих, яким пенсія призначена, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності своїх дій щодо відмови позивачу в перерахунку його пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що пенсію за вислугу років позивачу призначено 16.03.2005р.(а.с. 9) за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг отриманих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.
Таким чином, враховуючи, що позивачу 16.03.2005р. призначено пенсію у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, її розмір у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати відповідної категорії осіб, що працюють в органах прокуратури не може бути зменшено.
На момент призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., а саме ст. 50-1, яка надавала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Також за приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., чинними на час призначення пенсії ОСОБА_1 граничний розмір пенсії обмежено не було, що визначено ст. 50-1 вказаного Закону.
Таким чином, на час призначення позивачу пенсії, його пенсійне забезпечення включало наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру пенсії та право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Отже, оскільки на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. було встановлено його право на отримання пенсії у розмірі 90 % за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію без обмеження граничного розміру та на перерахунок пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена норма зберігає юридичну силу, як для позивача,так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 16.02.2016р., що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14, яка в силу положень ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судами загальної юрисдикції.
Щодо доводів апеляційної скарги про обґрунтовану відмову у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку із скасуванням з 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.
Натомість з 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р., яким врегульовано питання пенсійного забезпечення та перерахунку пенсій працівників прокуратури, а саме статтею 86.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. не могли бути скасовані пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки норми Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури набрали чинності 15.07.2015р., тобто після 01.06.2015р.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» є неправомірною.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.12.2015р. з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено з матеріалів справи, із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки від 11.02.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова 16.02.2016р.
Таким чином, перерахунок його пенсії за зазначеною довідкою необхідно провести з 01.03.2016р.
Між тим, суд першої не врахував зазначених приписів норм матеріального права, що призвело до необґрунтованого зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01 грудня 2015 року.
Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.12.2015р. по 29.02.2016р. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Також колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 551,21 грн., оскільки за приписами ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, між тим рішенням суду першої інстанції судовий збір стягнуто з суб'єкта владних повноважень, а не за рахунок його бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Законом України “Про судовий збір”, в редакції після 1 вересня 2015 року органи Пенсійного фонду України не звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.04.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, задоволена частково, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова частини судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі.
Також враховуючи, що позов ОСОБА_3 рішенням суду апеляційної інстанції задоволено частково, а рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача частини сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 15.04.2016р. по справі № 642/1698/16-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату від 11 лютого 2016р., виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01 березня 2016 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (61033, м. Харків, майд. Свободи, б.5, Держпром, 2 п-д, 4 поверх, код ЄДРПОУ 22682106) судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок на користь ОСОБА_1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 303 (триста три) гривні 32 копійки до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови виготовлений 18.07.2016 р.