Справа № 802/166/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
14 липня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.
за участю:
секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,
Представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3М
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, визнання постанови протиправною та її скасування.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 25.12.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 802/1442/15-а від 07.12.2015, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі № 802/1442/15-а. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 08.12.2015 ( вхідна дата та номер реєстрації в Міністерстві юстиції України - 22.12.2015 №35565-0-33-15 ) про прийняття виконавчого листа № 802/1442/15-а від 07.12.2015 до виконання та вирішити питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання, відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції від 28.12.2015 ). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішення, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, та просила скасувати його в частині відмови у задоволенні адміністративного позову.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також оскаржив рішення суду І інстанції та просив скасувати постанову суду та в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з'явилась.
Представник Департаменту повністю підтримала доводи викладені в їх апеляційній скарзі та просила суд її задовольнити.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області заперечила проти апеляційної скарги ОСОБА_4, натомість підтримала апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не підлягає задоволенню, натомість, апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось в судовому засіданні, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказала на те, що в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, 08.12.2015 року вона звернулася до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою щодо прийняття виконавчого листа №802/1442/15-а від 07.11.2015 до виконання. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 10.12.2015 року уповноважена особа відповідача отримала вказану заяву разом із додатками. Проте, лише 21.01.2016 року позивач отримала від відповідача відповідь, викладену в листі від 25.12.2015 за № 35565-0-33-15-206/7, що свідчить про порушення встановлених ч. 2 ст. 25, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" строків розгляду відповідних заяв. Зокрема, вказаним листом від 25.12.2015 за № 35565-0-33-15-206/7 начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, керуючись ст.ст. 26, 31 Закону України “Про виконавче провадження”, повернув позивачці оригінал вказаного виконавчого листа, а також направив постанову головного державного виконавця цього ж відділу ОСОБА_5 від 25.12.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження. При цьому, приймаючи зазначену постанову державний виконавець керується вимогами п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України " Про виконавче провадження", зазначаючи про наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме незрозумілість резолютивної частини рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду в справі №802/1442/15-а.
А відтак, вважаючи зазначену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження необґрунтованою та незаконною, а дії посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними, позивач і звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судова колегія апеляційної інстанції частково погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-ХІУ ( надалі крім повної назви цього закону - Закон N 606- XIV).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами,прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зі змісту положень ч.2 ст. 25 та ч.2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 10.12.2015 року уповноважена особа саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, отримала вказану заяву ОСОБА_4 разом з додатками.
Як досліджено з матеріалів справи у листі заступника директора Департаменту-начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 за № 35565-0- 33-15-206/7 від 25.12.2015 року, яким направлено ОСОБА_4 оригінал вказаного виконавчого листа та постанову головного державного виконавця цього ж відділу ОСОБА_5 від 25.12.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, вказана та ж сама адреса на яку позивач направляла цей же виконавчий лист із заявою про його примусове виконання та додатками, а саме: (вул. ГородецькогоДЗ, м. Київ), а відтак, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду І інстанції щодо направлення вказаних документів за невірною адресою.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції критично ставиться до посилання апелянта (Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) на територіальну віддаленість розташування канцелярії Міністерства юстиції України, адреса якої, зазначена в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, та фактичним місцем знаходження Департаменту державної виконавчої служби МУЮ, оскільки дана обставина жодним чином не може слугувати законністю причин тривалого терміну, що минув з моменту надходження (10.12.2015) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяви позивачки від 08.12.2015 з додатками до моменту реєстрації вказаної заяви (22.12.2015) безпосередньо у відділі примусового виконання рішень.
Таким чином, постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.12.2015 року в порушення статті 30 Закону України " Про виконавче провадження"прийнята поза межами триденного строку, а відтак є протиправною.
Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець керувався вимогами п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України " Про виконавче провадження", зазначаючи про наявність обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Так, статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави відмови у відкритті виконавчого провадження.
За пунктом 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, державний виконавець при прийнятті рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, повинен у постанові зазначити, які саме передбачені законом інші обставини виключають здійснення виконавчого провадження, оскільки в розумінні законодавства дана норма Закону є відсилочною.
Між тим, в постанові, яка є предметом оскарження, такі обставини не вказані, в судовому засіданні апелянтом також не були наведенні, натомість вказано, що державному виконавцю не зрозуміло кого саме необхідно зобов'язати, а відтак, суд апеляційної інстанції визнає висновки суду І інстанції щодо протиправності постанови ДВС обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги вказані висновки суду не спростовують.
Що стосується посилання ОСОБА_4 на не задоволення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди , судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду І інстанції , оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок прийняття головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 постанови від 25.12.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №802/1442/15-а від 07.12.2015, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивачем не зазначено та не обгрунтовано характер, обсяг, глибину та тривалість її моральних страждань, в чому виразились зміни в її життєвих та виробничих стосунках, зниження ділової репутації, про які вона зазначає в позовній заяві. Також не наведено доводів щодо наявності причинного зв"язку між моральною шкодою та діями ( бездіяльністю) відповідача.
Також суд І інстанції дійшов вірного висновку про в частині позовних вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням постановленого рішення, оскільки згідно приписів ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, суд звертає увагу на те, що наведена норма є диспозитивною та закріплює право суду щодо ініціювання такої форми контролю, а не обов'язок.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права та до частково не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга ОСОБА_4 має бути задоволена частково, шляхом визнання бездіяльністі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправною щодо порушення строків статті 30 Закону України "Про виконавче провадження відносно вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, оскаржена постанова - скасована та ухвалена в цій частині нова постанова .
Що стосується апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати в частині відмови у визнанні бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправною щодо порушення строків статті 30 Закону України "Про виконавче провадження відносно вирішення питання про відкриття виконавчого провадження..
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправною щодо порушення строків статті 30 Закону України "Про виконавче провадження відносно вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.
В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8