14 липня 2016 р. Справа № 820/10376/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 820/10376/15
за позовом Державного підприємства "Завод "Електроважмаш"
до Державної екологічної інспекції у Харківській області
про визнання протиправним та скасування припису,
Позивач, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (далі - ДП "Завод "Електроважмаш", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати припис №02-25/30 від 18.08.2015 року, винесений Державною екологічною інспекцією у Харківській області;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (код 00213121, рахунок п/р №260000134739 в АТ "Сбербанк Росії" м. Київ, МФО320627) 1218 грн. витрат на оплату судового збору.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 р. у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст.ст. 2, 7, 9, 10, 69, 70, 71, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 14.07.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги позивача, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на підставі направлення на проведення перевірки від 27.07.2015р. №92/01-04-/02-09 та наказу від 27.07.2015 року №92/01-04, виданих Державною екологічною інспекцією у Харківській області, старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_3, в період з 28.07.2015 року по 14.08.2015 року проведено планову перевірку ДП завод "Елктроважмаш" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводження із відходами та небезпечними хімічними речовинами.
Результати перевірки оформлені актом №92/01-04/02-09 (а.с. 16-34, 1 том), яким зафіксовано порушення: ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 26 Закону України "Про відходи", п.2.2.5 Правил технологічної експлуатації установки очистки газу, ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", КНД 211.2.3.06-98, ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ч.4 ст. 5, ч.12 ст. 4, ч.5 ст. 7 та абз. 3, 6 ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" № 877.
Позивач не погодився з висновками перевірки щодо виявлених порушень, у зв'язку з чим направив до Державної екологічної інспекції у Харківській області свої заперечення на акт №92/01-04/02-09 (т. 1 а.с.35-44).
Листом від 10.09.2015 року №3029/01-25/02-09 відповідач висновки акту перевірки залишив без змін (т. 1 а.с. 45-46).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем - Державною екологічною інспекцією в Харківській області, від 18.08.2015 року видано припис №02-25/30 (т. 1 а.с. 47-48).
Не погодившись з зазначеним приписом, ДП "Завод "Електроважмаш" звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за правилами, визначеними ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів перед судом правомірність та законність винесення припису №02-25/30 від 18.08.2015 року.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Щодо п. 1 припису №02-25/30 від 18.08.2015 року про розробку плану оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердження його відповідним наказом; надання копії наказу і плану до Держекоінспекції у Харківській області, колегія суддів зауважує на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову щодо скасування зазначеного пункту припису, зазначив про те, що позивач зобов'язаний виконати вказаний пункт припису, оскільки такий обов'язок визначено ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", тому в діях відповідача відсутня протиправність.
В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення пушень вимог законодавства.
Тобто, власне припис є тим інструментом, виконання якого є обов'язковим і невиконання якого тягне за собою передбачену чинним законодавством України відповідальність, а тому не потребує додаткового зобов'язання суб'єкта господарювання - порушника (керівника) здійснювати внутрішній контроль та прийняття суб'єктом господарювання будь-яких інших, в тому числі й розпорядчих, документів на виконання вимог щодо усунення виявлених порушень за наявності припису суб'єкта владних повноважень.
Крім того, ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не містять посилань на підстави та не закріплюють за відповідачем права вимагати від суб'єктів господарювання розробляти план оргтехзаходів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, його затвердженням відповідним наказом та надання копії наказу і плану Державній екологічній інспекції, а також надавати звіт про хід виконання припису.
Вказаними нормами передбачено право Держекоінспекції безоплатно одержувати інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених завдань.
Оскільки обов'язку у суб'єктів господарювання щодо здійснення всіх перелічених у пункті 1 оскаржуваного припису заходів чинним законодавством України не передбачено, їх нездійснення не є порушенням в розумінні Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а тому зазначений пункт припису має рекомендаційний, а не обов'язковий характер. У зв'язку з цим, його невиконання не може тягнути за собою застосування штрафних санкцій до такого суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що пункт 1 оскаржуваного припису є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо п. 2 припису №02-25/30 від 18.08.2015 року про оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідності з чинним законодавством, колегія суддів зауважує на таке.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з абз. 10 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
З матеріалів справи встановлено, що у позивача наявні рішення Харківської міської ради період 1946-1986 років про те, що Харківському заводу тепловозного електроустаткування, Харківському заводу важкого електромашинобудування "Електроважмаш", Харківському заводу важкого електромашинобудування "Електроважмаш" імені ОСОБА_4, Харківському заводу "Електроважмаш" імені ОСОБА_4, Заводу "Електроважмаш" імені ОСОБА_4, на теперішній час Державному заводу "Електроважмаш" надано земельні ділянки для постійного користування з метою забудови виробничими спорудами та устаткуванням, а також об'єктам соціальної сфери, житлового сектору.
Рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 року №756/12 ДП завод "Електроважмаш" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративні, виробничі та допоміжні будівлі і споруди) площею орієнтовно 66,0036 га по пр. Московському, 299.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №94 від 23.03.2014 року "Про реорганізацію Міністерства промислової політики" Міністерство промислової політики України приєднується до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
У зв'язку з тим, що ДП завод "Електроважмаш" був підпорядкований Міністерству промислової політики, а тепер Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, останнє повинно надати позивачу затверджений статут в новій редакції.
Отримання правових документів щодо земельної ділянки за адресою: м. Харків, пр. Московський, 229 потребує нової редакції статуту ДП завод "Електроважмаш" для зібрання відповідного пакету документів для подачі до органів місцевого самоврядування.
Відсутність відповідного рішення органів місцевого самоврядування, які свідчать про надання дозволу позивачу - ДП завод "Електроважмаш", користуватись земельною ділянкою за адресою: м. Харків, пр. Московський, 229, не спростована в ході розгляду справи.
Між іншим, відсутність державного акту на земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. Московський, 229 є триваючим порушенням з боку позивача положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки аналогічне порушення зафіксовано перевіряючими інспекції в 2013 році.
З огляду на відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу ДП завод "Електроважмаш" на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель площею орієнтовно 66,0036 га по пр. Московському, 299, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість вимог пункту 2 припису №02-25/30, а тому даний пункт припису №02-25/30 від 18.08.2015 року скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
Щодо п. 3 припису №02-25/30 від 18.08.2015 року про отримання та надання до Держекоінспекції матеріалів паспортизації та інвентаризації промислових відходів на відходи, на які відсутні матеріали паспортизації та інвентаризації промислових відходів, колегія суддів зауважує на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було взято до уваги, що твердження відповідача про відсутність матеріалів паспортизації на відходи, зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсності.
Так, звертаючись із позовом, позивач зазначив, що відходи, зазначені в акті (крім "медичних" відходів) наявні в Паспорті промислових відходів (з посиланням на конкретну сторінку Паспорту). Копію паспорту промислових відходів надано до суду в додатках до позову. Заперечуючи проти позову, відповідач жодним належним та допустимим доказом вказані доводи не спростував.
Стосовно "медичних відходів" відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні докази, що на підприємстві утворюються такі відходи. Тим більше, не зазначено вид медичних відходів.
Відповідно до п.п. 4.6, 4.11 та 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10 вересня 2008 року) при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана з впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів. Перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка. Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.
Натомість доказів того, що відповідачем документально встановлено, що у діяльності позивача утворюються "медичні відходи", матеріали справи не містять.
Також судом першої інстанції не враховано, що на сьогодні відсутня необхідна законодавча база для визначення класу небезпеки та кодів відходів для навколишнього природного середовища для проведення їх паспортизації (копії листувань з Міністерством екології та природних ресурсів України з даного питання), що унеможливлює розробку матеріалів паспортизації.
Окрім того, за приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.99р. №2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" об'єктом паспортизації відходів є відходи, для яких не знайдено належну технологію утилізації, при цьому позивачем укладені договори з іншими суб'єктами господарювання на утилізацію відходів (копії договорів надані до матеріалів справи).
Таким чином, на ДП Завод "Електроважмаш" передбачено технологію утилізації на всі категорії відходів, визначені в акті. Такі роз'яснення надані Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в Листі №6540/20/10-08 від 22.05.2008 та розміщені на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів України.
Також, в листі Міністерства екології та природних ресурсів України №7/943-16 від 04.04.2016р., наданим позивачем, крім іншого, зроблено наступний висновок "...паспорта відходів розробляються на відходи, для яких не знайдено оптимальні шляхи утилізації і вони постійно накопичуються у місцях видалення відходів. Щодо відходів, які приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію або знешкодження, або твердих побутових відходів, то шляхи поводження з ними вже визначені. ".
Вказаний лист підтверджує безпідставність п. 3 Припису, оскільки, як вже зазначено, на ДП "Завод "Електроважмаш" передбачено технологію утилізації на всі категорії відходів, визначені в акті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що пункт 3 оскаржуваного припису є незаконним та підлягає скасуванню.
Стосовно оскарження п. 4 припису про проведення коригування реєстрових карток утворення, оброблення та утилізації відходів та повідомлення про це Держекоінспекцію, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про відходи", з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.
Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Посилання позивача на те, що ним ще до винесення припису відкореговано реєстрові карти та направлені з запереченнями на акт, не приймаються до уваги, оскільки вказані заперечення позивача надійшли до відповідача лише 01.09.2015р., тобто після винесення припису №02-25/30 від 18.08.2015 року. Також не приймаються до уваги посилання позивача на те, що згідно з штампом поштового відділення Харків-22 на конверті оскаржуваний припис відправлено 02.09.2015р., тобто на наступний день після отримання заперечень, оскільки має значення дата винесення припису, а не його направлення підприємству.
Щодо п. 5 припису про забезпечення достовірності складання статистичної звітності за формою 1-відходи, колегія суддів зауважує на таке.
Відмовляючи в задоволенні позову про скасування вказаного пункту припису, судом першої інстанції зазначено, що під час перевірки відповідачем встановлено, що на підприємстві наявний журнал за формою 1-ВТ "Облік відходів, тари та пакувальних матеріалів", однак у ньому не в повному обсязі відображені відходи, які утворюються на підприємстві.
В свою чергу, дійшовши до таких висновків, суд першої інстанції взагалі не досліджував обсяг відображення відходів позивачем та не встановлював, чи дійсно на підприємстві утворюються відходи, не зазначені в журналі за формою 1-ВТ, які саме та якими доказами відповідач обґрунтовує вказане твердження.
Так, в акті перевірки зазначено, що на підприємстві також утворюються "медичні відходи" від діяльності власної санітарної частини, однак зазначені відходи не відображені в журналі обліку відходів за формою 1-ВТ та статистичній звітності за формою 1-відходи за 2014 рік.
В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що на підприємстві в ході господарської діяльності утворюються промислові та побутові відходи. На передачу всіх відходів, які утворюються, підприємством укладено договори із спеціалізованими підприємствами, які мають документи дозвільного характеру на поводження з даними видами відходів, на які визначено законні шляхи поводження з ними (утилізації, видалення, захоронення та ін.). Копії вказаних договорів наявні в матеріалах справи.
Так, в березні 2014 року підприємство уклало додаткову угоду до договору №254/2-14/13 від 23.09.2013 р. з ТОВ "Єдині екологічні системи", якою було введено позицію "Медичні відходи, в т.ч. відпрацьовані медичні голки та використані медичні гумові рукавички". Вказаною додатковою угодою переглядалися найменування позицій відходів (у відповідність до установчих та дозвільних документів виконавця) та вартість послуг. Перелік, введений даною додатковою угодою, містить 30 позицій, в той час, як господарські операції виконуються за 5-10 позиціями, оскільки утворення інших відходів має або нерегулярний характер або відсутнє взагалі.
Деякі позиції відходів, хоча і присутні в переліку (сторони договору зафіксували вартість їх утилізації), однак жодного разу не передавалися у зв'язку з їх відсутністю на підприємстві.
Так, з 2014 року (момент укладання угоди) до моменту перевірки (серпень 2015 року) медичні відходи не утворювалися та, відповідно, не передавалися на утилізацію.
Відповідно до п. 3.1 договору №254/2-14/13 від 23.09.2013 р. по завершенню надання послуг Виконавець та Замовник підписують Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), тобто будь-яка господарська операція, що здійснюється згідно з даним договором, оформлюється актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
У період березень 2014 - серпень 2015 року на підприємстві фактично не утворювалися медичні відходи, що підтверджується копіями актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) та актом звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що інші акти (ніж ті, що додаються) за період березень 2014 - серпень 2015 року між сторонами не укладались.
Відповідач, в порушення ст.ст. 69-71 КАС України, не надав жодного доказу наявності таких відходів.
З огляду на викладене, оскаржуваний п. 5 припису є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо п. 6 припису №02-25/30 від 18.08.2015 року про реєстрацію в Держекоінспекції паспортів на установки очистки газу, колегія суддів зауважує на таке.
Правила технічної експлуатації установки очистки газу розроблені відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря", затверджені Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06 лютого 2009 року за №52.
Вимоги вказаних Правил є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, експлуатують ГОУ. ГОУ також повинні бути обладнані отворами для встановлення контрольно - вимірювальних приладів, пробовідборного зонда та напірних трубок, місцями відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку на вході та виході з апарата (кожного ступеня очищення), розташованими та обладнаними згідно з чинним законодавством. Також реєстрація (перереєстрація) ГОУ здійснюється в органах Мінприроди. Для реєстрації діючих ГОУ подаються:
- письмове звернення (лист) від суб'єкта господарювання;
- паспорт ГОУ за відповідною формою;
- акт перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду та технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення).
В ході розгляду справи встановлено, що ДП "Електроважмаш" має 128 установок очистки газу, з них паспорти на 95 установок очистки газу не зареєстровані в Державній екологічній інспекції у Харківській області, що є порушенням п.2.2.5 Правил технічної експлуатації установки очистки газу.
Посилання позивача на лист Державної екологічної інспекції України від 11.01.2016р. за № 2/2-7-14, в якому повідомляється про внесення змін до Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009р. №52, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за № 327/16343, згідно з Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26.11.2015р. № 454 «Про внесення змін до правил технічної експлуатації установок очистки газу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.12.2015р. за №1552/27997 та який набрав законної сили з дня його офіційного опублікування, не приймаються до уваги, оскільки на час винесення оскаржуваного припису №02-25/30 від 18.08.2015 року зміни до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009р. №52 не вносилися.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування пунктів 7, 8, 9 припису №02-25/30 від 18.08.2015 року з огляду на таке.
Пунктом 9 припису №02-25/30 від 18.08.2015 року зобов'язано позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на лентоізоліровочні станки, столи окраски, камерні печі, піч сушильну та дільницю стержнем та пропитки.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 року №2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 року, анульовано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП заводу "Електроважмаш" від 20.10.2014 року за №6310138200-1466 терміном дії до 20.10.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки судовими рішеннями у справі за позовом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації вже встановлені обставини щодо обґрунтованості доводів Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції у Харківській області про встановлення факту надання ДП "Завод "Електроважмаш" недостовірної інформації щодо кількості джерел утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20.10.2014 року за № 6310138200-1466, що і стало підставою для анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно з ст. 4-1 п.7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", враховуючи положення ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у суду обґрунтованих та законних підстав для скасування пункту 9 припису №02-25/30, а враховуючи, що пункти 7, 8 припису №02-25/30 є похідними від пункту 9 даного припису, то вимоги про їх скасування також не підлягають задоволенню.
Так, щодо пункту 7 оскаржуваного припису колегія суддів зазначає, що Держекоінспекцією під час перевірки встановлено, що пунктом 3.1.4 умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20.10.2014 року за № 6310138200-1466 встановлено, що на ДП завод «Електроважмаш» установки вловлювання повинні забезпечити ступінь очищення викидів в діапазоні від 50 до 92%.
При перевірці встановлено, що ступень очищення викидів в атмосферне повітря на джерелі № 431 складає 30%, що є порушенням ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», якою передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних чинників та його стан зобов'язані здійснювати заходи щодо забезпечення виконання вимог передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Посилання позивача на те, що є акт перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду №431, відповідно до якого ефективність роботи установки в оптимальному режимі контрольній завантаженості технологічного обладнання становить за ступенями очищення: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок 54%, а акт з ступеням очищення викидів в атмосферне повітря на джерелі № 431 в 30% наданий був помилково, не приймаються до уваги, оскільки на момент перевірки та складання припису відповідачем враховувався акт з ступеням очищення викидів в атмосферне повітря на джерелі № 431 в 30%. Акт з ступеням очищення викидів в атмосферне повітря на джерелі № 431 в 54% датований 20.08.2015р. (а.с.191, 1 том), тобто вже після винесення припису від 18.08.2015р. за № 02-25/30.
На підставі викладеного вимоги, викладені в п.7 припису № 02-25/30, відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо пункту 8 оскаржуваного припису колегія суддів зауважує, що Держекоінспекцією під час перевірки встановлено, що п. 3.2.2 умов до виробничого контролю встановлених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20.10.2014 року за № 6310138200-1466 є: майстер повинен забезпечувати постійний та безпечний доступ к точкам відбору проб для контролю викидів в атмосферне повітря, а також безпечний доступ до будь - яких інших точок пробовідбору та моніторингу, відповідно до вимог встановлених Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації у дозволі.
Однак Держекоінспекцією зафіксовано відсутність місць відбору проб по всіх джерелах викидів паливовикористовуючого обладнання згідно КНД 211.2.3.063 - 98 та не обладнані площадки для відбору проб згідно КНД 211.2.3.063 - 98., що є порушенням також ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 2557,80 грн., підтверджений платіжними дорученнями від 28.09.2015 року (т. 1 а.с. 3) та від 30.03.2016 року (т. 3 а.с. 19).
З огляду на вищезазначену норму законодавства, підлягає стягненню на користь позивача судовий збір відповідно до задоволених вимог в розмірі 852,60 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 820/10376/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 5 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 02-25/30 від 18.08.2015 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 5 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 02-25/30 від 18.08.2015 року.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року по справі № 820/10376/15 залишити без змін.
Стягнути на користь Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (пр-т Московський, 299, м. Харків, 61089, код 00213121) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) витрати зі сплати судового збору в розмірі 852, 60 грн. (вісімсот п'ятдесят дві грн. шістдесят коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст постанови виготовлений 19.07.2016 р.