18.07.2016 р.Справа № 818/230/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Байеро ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2016р. по справі № 818/230/16
за позовом Байеро ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, Байеро ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 19.02.2016 року №16 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про визнання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, від 01.02.2016р. №0001.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2016 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.
Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не прибув у судове засідання.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) (далі - Конвенція).
Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Колегія суддів також бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов.
Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
Колегія суддів бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Порядок розгляду та вирішення справ адміністративним судом визначений КАС України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не прибув у судові засідання, призначені на 26.04.2016 року та 19.05.2016 року відповідно, факт повідомлення позивача про час та місце судових засідань підтверджують поштові повідомлення про направлення повісток на адресу позивача (а.с. 84, 88).
Однак, колегія суддів, у відповідності до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України звертає увагу та надає належну юридичну оцінку обставині щодо поважності причин неприбуття позивача у судове засідання.
Згідно пояснень Байеро ОСОБА_1 викладених у апеляційній скарзі, останній на час розгляду справи у Сумському окружному адміністративному суді перебував на лікуванні у м. Харкові (а.с.106).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не був завчасно повідомлений та фактично був позбавлений можливості з'явитись у судові засідання 26.04.2016 року та 19.05.2016 року з поважних причин.
Зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття та без його заяви про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно застосовано положення п.4 ч.1 ст.155 КАС України.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції неправомірно залишив позовну заяву Байеро ОСОБА_1 без розгляду, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, тому ухвала від 19.05.2016 р. підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Байеро ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2016р. по справі № 818/230/16 скасувати.
Справу за позовом Байеро ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4