13 липня 2016 р. Справа № 643/72/16-ц
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі № 643/72/16-ц
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про стягнення середньої заробітної плати,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1О.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Харківській області середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку, починаючи з 02.12.2015 та по день фактичного розрахунку - 13.04.2016.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 по справі № 643/72/16-ц адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середньої заробітної плати залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 по справі № 643/72/16-ц та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на положення Наказу МВС України від 31.12.2007 № 499, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, ст.ст. 3, 7, 8, 19 Закону України «Про національну поліцію», ст. ст. 116, 117 ОСОБА_3 законів про працю України, стверджує, що має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначає, що на даний час відповідачем не виплачено ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку, починаючи з 02.12.2015 року та по день фактичного розрахунку - 13.04.2016. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідач, у надісланому запереченні на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 по справі № 643/72/16-ц залишити без змін.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 13.08.2015 № 410 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду старшого інспектора взводу № 4 роти патрульної служби міліції особливого призначення “Харків-2” ГУМВСУ в Харківській області (а.с.13).
На підставі Закону України “Про Національну поліцію” і постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” всі посади ГУМВС скорочено, створено новий територіальний публічний орган виконавчої влади - Головне управління Національної поліції в Харківській області, який не є правонаступником ГУМВС України в Харківській області, що ліквідується.
Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 672 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС на підставі п. 64 “З” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
Наказом ГУ НП в Харківській області від 07.11.2015 № 37 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Харків” ГУНП в Харківській області (а.с.6-10).
Наказом ГУ НП в Харківській області від 01.12.2015 № 63 о/с на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.11.2015, останнього звільнено згідно з ч.7 п.1. ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
Не погодившись з діями Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо виплати середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, починаючи з 02.12.2015 та по день фактичного розрахунку - 13.04.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення останньої.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, то до нього застосовуються норми спеціального законодавства (Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 №499), якими не передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 вказаної Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
ОСОБА_3 законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ).
Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Разом із цим, частиною 1 ст. 19 Закону № 565-ХІІ передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, на що вказано і в Постанові Верховного суду України від 17.02.2015 року по справі №21-8а15.
Відповідно абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього ОСОБА_3, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Спеціальним законодавством, також не передбачено виплату грошового забезпечення при звільненні працівника міліції (поліції) в інші строки, ніж це передбачено КЗпП України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні йому суми в день звільнення та в зв'язку з несвоєчасною сплатою зазначених сум необхідно застосувати вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України.
Судовим розглядом встановлено, що у день звільнення позивач працював, проте, оскільки розрахунок з позивачем не був здійснений, ОСОБА_1 11.12.2015 звернувся до відповідача із заявою про отримання розрахунку ( а.с. 11).
Таким чином, отримавши від позивача вимогу про розрахунок відповідач мав зробити остаточний розрахунок в перший робочий день після отримання від позивача заяви про розрахунок. Однак, розрахунок був проведений відповідачем 13.04.2016.
Так, середній заробіток працівника згідно з частиною 1статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Із пункту 5 Порядку вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абзац 2 пункту 8 Порядку).
За правилами абзацу 3 пункту 3 Порядку, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано копію розрахунку середньоденної заробітної плати, нарахованої відповідно до Порядку, згідно якого нарахована середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 01.12.2015 складала 157,16 гривень.
Таким чином, сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні, розрахована з розмірі середньоденного заробітку (грошового забезпечення) позивача складає 14458,72 грн. (3457,52 грн.+2986,04 грн.+3300,36 грн. + 3457,52 грн. + 1257,28 грн.):
- за період з 12 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року (22 робочі дні*157,16 грн.) = 3457,52 грн.;
- за січень 2016 року ( 19 робочих днів*157,16 грн.) = 2986,04 грн.;
- за лютий 2016 року (21 робочий день*157,16 грн.) = 3300,36 грн.;
- за березень 2016 року (22 робочих дня *157,16 грн.) = 3457,52 грн.
- за квітень 2016 року (8 робочих днів*157,16 грн.).=1257,28 грн..
Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Харківській області середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, починаючи з 02.12.2015 та по день фактичного розрахунку - 13.04.2016 в сумі 14458,72 грн. є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 по справі № 643/72/16-ц, не відповідає вимогам ст. 159 ОСОБА_3 адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 ОСОБА_3 адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 205 ОСОБА_3 адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 ОСОБА_3 адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі № 643/72/16-ц скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) з Головного управління Національної поліції в Харківській області ( код ЄДРПОУ - 40108599) середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку, починаючи з 02.12.2015 та по день фактичного розрахунку в сумі 14458, 72 грн..
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови виготовлений 18.07.2016 р.