14 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1155/15
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
Судді Одеського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П. щодо постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 815/1155/15.
Заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, третя особа приватне підприємство «Фірма «Родон», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, виданого за індексним номером 5232070 від 22 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством «Фірма «Родон» на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, визнання протиправним та скасування рішення, виданого за індексним номером 5582180 від 04 вересня 2013 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою від 02 червня 2015 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Одеської області від 22 липня 2013 року по справі № 916/1603/13 за позовом приватного підприємства «Фірма «Родон» до Одеської міської ради, приватного підприємства «Аріанта», визнано за приватним підприємством «Фірма «Родон» право власності на нежитлові будівлі загальною площею 82,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з літ. «А» площею 62,2 кв.м., літ. «Б» площею 6,0 кв.м., літ. «В» площею 6,0 кв.м., літ. «Г» площею 8,5 кв.м., літ. №№1-3 огорожа загальною довжиною 99,21 кв.м. та розміщені на земельній ділянці площею 1077 кв.м.
Суд першої інстанції встановив, що 22 серпня 2013 року за № 5232070 державним реєстратором прав на нерухоме майно Сіволіним М.Ю., на підставі рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року по справі № 916/1603/13, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна, розмір частки 1/1) за приватним підприємством «Фірма «Родон» (податковий номер 32067369) на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та які складаються з літ. «А» площею 62,2 кв.м., літ. «Б» площею 6,0 кв.м., літ. «В» площею 6,0 кв.м., літ. «Г» площею 8,5 кв.м., літ. №№ 1-3 огорожа загальною довжиною 99,21 кв.м.
До реєстру речових прав на нерухоме майно, 22.08.2014 року внесено відповідний запис про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості, а саме нежитлові будівлі загальною площею 82,7 кв.м., які складаються з літ. «А» площею 62,2 кв.м., літ. «Б» площею 6 кв.м., літ. «В» площею 6 кв.м., літ. «Г», огорожа №№ 1-3.
Суд першої інстанції встановив, що 04 вересня 2013 року за № 5586180 державним реєстратором прав на нерухоме майно Сіволіним М.Ю. прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 139499751101 та внесено у відомості про складові частини площі літ. «Г» - 8,5 кв.м., літ. №№ 1-3 - огорожа загальною довжиною 99,21 м.
Також, суд першої інстанції встановив, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року по справі № 916/1603/13 апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року скасовано, а в задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Фірма «Родон» про визнання права власності відмовлено.
В свою чергу, постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 року касаційну скаргу ПП «Фірма «Родон» залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року по справі № 916/1603/13 залишено без змін.
В оскарженій постанові суд першої інстанції, з посиланням на ч. 4 ст. 15, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2.6 розділу ІІ Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011 року, абз. 1 п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року, дійшов висновку, що оскільки рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року по справі № 916/1603/13, на підставі якого державним реєстратором Сіволіним М.Ю. прийняті спірні рішення про реєстрацію права власності, скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року, тому рішення державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, видане за індексним номером 5232070 від 22.08.2013 року про державну реєстрацію права власності за приватним підприємством «Фірма «Родон» на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та рішення за індексним номером 5586180 від 04.09.2013 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підлягають скасуванню.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги заступника прокурора Одеської області та дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Родон» задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заявленого позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольняючи позов заступника прокурора Одеської області, єдиною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (з відкриттям розділу), індексний номер 5232070 від 22.08.2013 року і рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 5582180 від 04.09.2013 року, суд першої визначив скасування постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року по справі № 916/1603/13 рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року, на підставі якого прийняті спірні рішення відповідача та проведено відповідну реєстрацію.
Однак, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не врахував, що чинним законодавством України не передбачено скасування законно та правомірно проведеної державної реєстрації через скасування в судовому порядку документа, який посвідчував виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, та став підставою для прийняття рішень про проведення державної реєстрації.
Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що положення п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, на які посилається позивач та суд першої інстанції, передбачають можливість внесення державним реєстратором запису про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію, що є відмінним від скасування рішень про проведення державної реєстрації у зв'язку з скасуванням рішення суду, яке стало підставою для такої реєстрації.
Оскільки державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за приватним підприємством «Фірма «Родон» проведено державним реєстратором на підставі рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 року по справі № 916/1603/13, яке містило відомості про набрання ним законної сили і яке, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», було підставою для державної реєстрації прав, у державного реєстратора, який діяв у межах наданих йому законодавством повноважень, були відсутні підстави для відмови у проведенні реєстрації, апеляційний суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача відповідають критеріям, встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України, і підстав для їх скасування немає.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області визнано судом апеляційної інстанції помилковим.
Частиною 3 статті 25 КАС України передбачено, що суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
З огляду на не згоду з висновками, викладеними в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року зазначаю наступне.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (чинного та в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
За правилами ч.ч. 3, 7 ст. 16 наведеного Закону, у вказаній редакції, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Згідно вимог абз. 2 ч. 2 ст. 15 цього ж Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктами 26, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (чинного та в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора), передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, якими, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 16 наведеного Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
За правилами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (в редакції на момент заявлення даного позову) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Аналогічні вимоги містить і п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, відповідно до якого державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Аналіз наведених вище положень Закону № 1952-IV, Порядку № 3502/5 та Порядку № 1141 свідчить, що державний реєстратор повноважний приймати рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав та про скасування записів Державного реєстру прав, тобто державний реєстратор може прийняти рішення про скасування записів Державного реєстру прав; водночас він не уповноважений приймати рішення про скасування рішення про реєстрацію, зокрема, права власності, а лише вносить відповідний запис до Державного реєстру прав.
Підставою для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.
Таким чином, законодавець встановив, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію такого права власності.
Для скасування запису про реєстрацію права власності в будь-якому випадку, попередньо до звернення до реєстратора, необхідно звертатися з окремим позовом до суду.
При цьому, сама по собі така реєстрація може бути правомірною.
Тобто, законодавець встановив судовий контроль за вищенаведеною процедурою.
Внесення запису про скасування державної реєстрації в реєстрі без наявності судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав неможливе.
Тому, у позивача відсутні передбачені законодавством можливості звернення до реєстраційної служби із заявою про внесення запису до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно без скасування у судовому порядку такого рішення про державну реєстрацію.
В свою чергу, за відсутності обов'язково необхідного рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, державний реєстратор не має повноважень на внесення запису про скасування реєстрації права власності.
Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній, зокрема, у рішенні від 27.10.2015 року № 21-1501а15. Так, у вказаному рішенні Верховний суд України зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності від 29 жовтня 2013 року на спірну квартиру за ТОВ «ІК «Укркапітал» право власності на останню вже було зареєстроване за ОСОБА_2, рішення суду, яким би було скасовано саму державну реєстрацію права власності відсутнє, тобто не було скасовано рішення про таку реєстрацію, а отже, Держреєстратор фактично прийняла рішення про скасування державної реєстрації прав без наявності обов'язково необхідного рішення суду, чим порушила статтю 26 Закону № 1952-ІV та пункт 41 Порядку ведення Державного реєстру, відповідно до яких державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав тільки у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Тобто, оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру прийнято та здійснено з порушенням частини другої статті 9, частини другої статті 26 Закону № 1952-ІV, а також пункту 12 Порядку державної реєстрації прав, пункту 3 Порядку використання даних та пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру. Враховуючи зазначене, Верховний суд України у вказаній справі прийшов до висновку, що суд першої інстанції без належного з'ясування фактичних обставин справи передчасно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими.
За таких обставин, оскільки рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 у справі № 916/1603/13, на підставі якого державним реєстратором Сіволіним М.Ю. були прийняті оскаржувані рішення про реєстрацію права власності, скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року, вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, видане за індексним номером 5232070 від 22.08.2013 року про державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Фірма «Родон» (податковий номер 32067369) на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та рішення за індексним номером 5586180 від 04.09.2013 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню.
Суддя М.П. Коваль