Справа: № 826/11381/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
12 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів Кучми А.Ю. та Аліменка В.О.,
за участю секретаря Шутовської І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного Управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного Управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного Управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині.
Постановою Окружного Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року позов задоволено:
визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03.04.2015 № 0000892204 щодо податку на прибуток в частині нарахування за основним платежем у сумі 33 843 809 грн. і штрафними санкціями на суму 16 921 905 грн.;
визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03.04.2015 № 0000882204 щодо податку на додану вартість за основним платежем у сумі 33 245 805 грн. і штрафними санкціями на суму 16 622 903 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій між Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» та ТОВ «Омега-2010», ТОВ «Промсервіс КОА», ТОВ «Дусон» і ТОВ «Пріор-КС» за перевіряє мий період.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.01.2015 по 10.03.2015 згідно норм статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка, на підставі наказу від 16.01.2015 № 26 та направлень на перевірку, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТІДІСІ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 17.03.2015 № 1715/26-52-22-04-14/33780248 (том 1 а.с. 18-81).
Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
- п. 44.1, ст.44, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «РЕД Оптімал» занижено податок на прибуток підприємства всього у сумі 34 219 394 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 4 903 502 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 6 422 671 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 3 373грн., за 2013 рік в сумі 17 054 848 грн.
- п.198.3, п 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «РЕД Оптімал» занижено податок на додану вартість всього у сумі 33 585 026 грн., в тому числі за квітень 2012 року - 1 544 261 грн., травень 2012 року в сумі 1 220 561 грн., червень 2012 року - в сумі 1 840 858 грн., липень 2012 року - 1 424 156 грн., серпень 2012 року - 2 077 972 грн., вересень 2012 року в сумі 2 095 085 грн., жовтень 2012 року - 2 426 671 грн., листопад 2012 року - 975 949 грн., за грудень 2012 року - 1 959 340 грн., січень 2013 року - 673 996 грн., лютий 2013 року - 1 303 752 грн., березень 2013 року - 1 838 045 грн., квітень 2013 року - 1 407 755 грн., травень 2013 року - 1 361 014 грн., червень 2013 року - 1 436 772 грн., липень 2013 року -1 761 300 грн., серпень 2013 року - 1 508 562 грн., вересень 2013 року 1 550 257 грн., жовтень 2013 року - 2 121 064 грн., листопад 2013 року - 1 547 514 грн., грудень 2013 року - 1 510 144 грн.
- п.164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168, п.п.14.1.180, п.п.14.1.47 п.14.1 ст. 14, п. 167.1 ст. 167, п. 164.5 ст. 164 та ст. 51, п. 70.16., ст. 70, пп. 176.2.«б», п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходу фізичних осіб з суми доходу, отриманого у вигляді додаткового блага в 11 803 грн.
На підставі акту податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 03 квітня 2015 року № 0000892204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 329 091 грн., з яких 34 219 394 грн. - основний платіж та 17 109 697 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 377 539 грн., з яких 33 585 026 грн. - основний платіж, 16 792 513 грн. - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 17-18).
Під час адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень ТОВ «ТІДІСІ Україна» подало до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву від 16.04.2015 № 73 про намір досягнення податкового компромісу по вказаним податковим повідомленням-рішенням, в частині донарахувань за епізодами фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «ТІДІСІ Україна» з ПП «Діслав» і ТОВ «Стиль Медіа» (том 12 а.с. 116).
Рішенням ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.04.2015 № 4159/10/26-52-22-04-20 погоджено застосування податкового компромісу та визначено ТОВ «ТІДІСІ Україна» суми занижених податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000892204 по податку на прибуток у розмірі 375 585 грн., сума грошового зобов'язання до сплати 18 779,25 грн., та податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000882204 по податку на додану вартість у розмірі 399 221 грн., сума грошового зобов'язання до сплати 19 961,05 грн. (том 12 а.с. 117 - 119).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними в частині нарахованих податкових зобов'язань по господарським операціям ТОВ «ТІДІСІ Україна» з ТОВ «Омега-2010», ТОВ «Промсервіс КОА», ТОВ «Дусон» і ТОВ «Пріор-КС», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача про нереальність господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та з ТОВ «Омега-2010», ТОВ «Промсервіс КОА», ТОВ «Дусон» і ТОВ «Пріор-КС» та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Омега-2010» (постачальник) було укладено договір поставки від 29.04.2011 року № 29/04, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари, згідно асортименту вказаного у видаткових накладних, а покупець зобов'язується придбати замовлений товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору (том 1 а.с. 135-137).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії оборотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, товарно-траспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень (том 1 а.с. 138-252, том 2 а.с. 1-56).
Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Промсервіс КОА» (постачальник) було укладено договір поставки від 01 лютого 2012 року № 02/12, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари (том 2 а.с. 57-59).
На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивач надав суду копії видаткових накладних, товарно-траспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень (том 2 а.с. 60-251, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-46).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дусон» (постачальник) також було укладено договір поставки від 06 лютого 2013 року № 02/13, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари (том 4 а.с. 47-49).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем також надано суду копії видаткових накладних, товарно-траспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень (том 4 а.с. 51-247).
Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Пріор-КС» було укладено аналогічний договір поставки від 25 червня 2012 року № 25/06, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари (том 4 а.с. 248-250).
На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивач надав суду копії видаткових накладних, товарно-траспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень (том 5 а.с. 1-250, том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-251, том 8 а.с. 1-248).
Також, на підтвердження виконання умов вищевказаних договорів поставки, позивачем було надано суду копії договору суборенди від 04.05.2011 № 04/05/4, укладеного з ТОВ «Л.К.О.» (орендодавцем) щодо надання в оренду автомобілів марки (моделі) ГАЗ-3307-12Ф2, ГАЗ-3309-354, ГАЗ-3309-355 і ГАЗ-3309-356 з відповідними державними номерними знаками, та додаткової угоди № 1 від 03.05.2012 до нього, договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 04.05.2011 № Р-04/05/8, укладеного з виконавцем ТОВ «Л.К.О.», договору про надання послуг з перевезення вантажів від 02.01.2013 № 02/01, укладеного з виконавцем ТОВ «Л.К.О.», договору про надання послуг з перевезення вантажів від 01.04.2013 № 13/05/1, укладеного з виконавцем ТОВ «Бєлтранс», та додаткових угод до нього № 1 від 01.04.2013 і № 2 від 23.10.2013 і первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень на оплату послуг), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що використовувалися при перевезеннях (том 8, а.с. 217 - 250, том 9 а.с. 1 - 20, том 12 а.с. 13-115).
На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами поставки, укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договорів ТОВ «Омега-2010», ТОВ «Промсервіс КОА», ТОВ «Дусон» і ТОВ «Пріор-КС» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не заперечувалось відповідачем.
Колегія суддів також бере до уваги показання допитаних у суді першої інстанції свідків, а саме колишнього директора ТОВ «Омега-2010» ОСОБА_2, колишнього директора ТОВ «Промсервіс КОА» ОСОБА_3, колишнього директора ТОВ «Дусон» ОСОБА_4 та заступника директора ТОВ «Пріор-КС» ОСОБА_5, які підтвердили факти укладання договорів поставок з ТОВ «ТІДІСІ Україна».
Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.
Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").
Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного Управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 15 липня 2016 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Судді А.Ю Кучма
В.О. Аліменко
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.