Справа: № 826/24165/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
18 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна фішка" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна фішка" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2015 № 0004622202.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Рекламна фішка" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Вімаква", ТОВ "Аніан", ТОВ "Рент Ріелт Компані", ТОВ "Українська торгово-інвестиційна компанія" за період з 01.01.2014р. по 01.072014р., за результатами якої складено акт повірки від 11.09.2015 № 3601/26-56-22-02-03/39622808 (далі - Акт перевірки).
08 жовтня 2015 на підставі акта перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004622202, яким позивачу за порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" всього сумі 1 319 580 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 055 664 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 263 916 грн.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Рекламна Фішка", надалі "Замовник", з одного боку, та ТОВ "Рент Ріелт Компані", надалі "Виконавець", з другого боку, уклали Договір №104015 від 01.04.2015р. про наступне: "п.1 Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати комплекс послуг/робіт по організації супроводження заходів клієнта Замовника, які проводяться у вигляді прийому лояльних повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Marlboro із використанням конструкції під назвою "Ferrari F2012", а замовник зобов'язується прийняти послуги/роботи згідно умовам цього договору".
Згідно п 1.2.1 Договору №104015 від 01.04.2015, Виконавець повинен в рамках цього договору забезпечити використання під час проведення заходу конструкції під назвою "Ferrari F2012", закріпленої на спеціальній конструкції "платформі" для перевезення і використання під час проведення заходу, що включає в себе:
- доставку конструкції для дизайнерського оформлення місць проведення заходу, на транспортному заході, що належить Виконавцю по затвердженому маршруті;
- монтаж/демонтаж конструкції та ін.
Крім того, між ТОВ "Рекламна Фішка" - Замовник та ТОВ "Рент Ріелт Компані" - Виконавець укладено Договір №2505/2015 від 30.04.2015, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: здійснити технічне забезпечення звукового оформлення заходу замовника. В договорі перераховано вид та марка обладнання.
Згідно пп. 4.2.2 Договору виконавець зобов'язаний виконувати роботи згідно з вимогами Договору, стандартами, а також гарантувати, що співробітники і фахівці, залучені до виконання робіт володіють необхідними знаннями, навичками і професійними досвідом.
На підтвердження належного виконання умов даних договорів позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано належним чином оформлені акти виконаних робіт та податкові накладні.
Суд звертає увагу, що акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документі. Не містить також акт перевірки і зауважень до змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних документах.
Посилання відповідача на те, що в ході проведення перевірки не встановлено: хто конкретно займався виготовленням конструкції під назвою "Ferrari F2012" (ПІБ працівника, його кваліфікація, де проходило виготовлення конструкції тощо), хто займався дизайнерським оформленням місць проведення заходу, хто займався монтажем/демонтажем конструкції, судом відхиляються, адже позивач не є виконавцем послуг, внаслідок чого не володіє інформацією про осіб, відповідальних на виготовлення, монтаж, тощо конструкції "Ferrari F2012".
При цьому, контролюючий орган не позбавлений можливості провести перевірку постачальника - ТОВ "Рент Ріелт Компані", під час якої встановити хто конкретно займався виготовленням конструкції під назвою "Ferrari F2012", хто займався дизайнерським оформленням місць проведення заходу, хто займався монтажем/демонтажем конструкції, адже дані роботи виконувались безпосередньо ТОВ "Рент Ріелт Компані", а не позивачем.
Доводи контролюючого органу з приводу того, що до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування конструкції, судом відхиляються, адже відповідно до умов договору доставка конструкції до місць проведення заходу, передбачена на транспортному засобі Виконавця, внаслідок чого обов'язок позивача отримувати та зберігати транспортні документи відсутній.
Посилання відповідача на те, що Договір №0204 від 02.04.2015, згідно якого виписано податкову накладну №5 від 14.04.2015, до перевірки - не надано, судом відхиляються як належна підстава для донарахування позивачу ПДВ, адже відповідно до ст. 44 ПК України, договір не є первинним документом, що підтверджує формування показників бухгалтерської та, як наслідок, податкової звітності.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Українська торгово-інвестиційна компанія", судом встановлено наступне.
В перевіряємому періоді між TOB "Рекламна Фішка" - Покупець та ТОВ "Українська торгово-інвестиційна компанія" - Продавець укладено ряд однотипних Договорів №110 від 27.04.2015, №111 від 06.05.2015, № 113 від 07.05.2015, № 116 від 24.06.2015, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити (надати) Покупцю товар (електронні номінали вартості товару, передані засобами електронного зв'язку у форматі XML), який містить код у вигляді 5 значного коду, який дає право його власнику здійснити обмін товару у сторони - 1 на суму 500 грн. з ПДВ за одиницю товару у кількості, яка погоджена сторонами у додатку 1 до цього договору.
Як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, до перевірки позивачем надано акти наданих послуг та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та укладені між ТОВ "Рекламна Фішка" та ТОВ "Українська торгово-інвестиційна компанія".
Слід зазначити, що акт перевірки жодних зауважень до змісту та оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів в собі не містить.
Посилання відповідача на те, що Договори №109 від 10.04.2015, №114 від 19.05.2015, №115 від 27.05.2015, до перевірки на надано, судом відхиляються, адже як вже зазначалось відповідно до ст. 44 ПК України, договір не є первинним документом, що підтверджує формування показників бухгалтерської та, як наслідок, податкової звітності. Крім того, матеріали справи не містять в собі запитів щодо витребування відповідачем вказаних договорів у позивача (в разі їх необхідності під час перевірки), в задоволенні яких позивачем було б відмовлено.
З аналогічних підстав підлягають відхиленню доводи відповідача про те, що згідно наданих до перевірки видаткових накладних, встановлено, що товар зі сторони Покупця, отримував керівник - ОСОБА_3 згідно довіреностей, які вказані в видаткових накладних (№67 від 04.06.2015, №16 від 16.04.2015, №32 від 30.04.2015, №48 від 19.05.2015, №51 від 22.05.2015), проте самі довіреності до перевірки не надано, адже контролюючим органом не надано доказів витребування цих довіреностей.
При цьому, в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів повноваження керівника позивача ОСОБА_3, внаслідок чого посилання на ненадання до перевірки довіреностей є недоречними.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що в наданих до перевірки видаткових накладних, місце складання не вказано, а тому встановити місце складання видаткових накладних не представляється за можливе, адже відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, формування показників звітності не залежить від місця складання первинного документу, а підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій ( п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Доводи відповідача з приводу того, що: 1) згідно наданих до перевірки договорів, встановлено, що в додатках до них були казані виграшні коди (шифри), які підлягали обміну на товар, проте встановити, хто конкретно отримував виграшні номінали (ПІБ особи) - не є можливим; 2) відповідачем не встановлено, як саме оформлювалась передача виграшного номіналу (акт передачі виграшного номіналу тощо), судом відхиляються, враховуючи наступне.
Як пояснив представник позивача, вручення номіналів вартості товару, згідно вище зазначених Договорів, відбувалось наступним чином: на кожному товарі, який брав участь у розіграші, було зазначено шифр, що складався із цифр та букв. Після придбання товару, покупець відправляє за допомогою CMC повідомлення вказаний на товарі шифр. Якщо шифр був виграшним, покупець мав право на отримання товару.
При цьому, позивач в рамках досліджуваних правовідносин не наділений правом на збір персональних даних фізичних осіб, їх зберігання та оброблення (в рамках рекламної акції), внаслідок чого доводи відповідача про відсутність інформації про осіб, які конкретно отримувати виграшні номінали є безпідставними.
З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ "Вімаква", суд зазначає наступне.
Між ТОВ "Рекламна Фішка" (Замовник) та ТОВ "Вімаква" (Виконавець) в перевіряємому періоді укладено ряд однотипних Договорів: №129 від 30.04.2015, №135 від 01.05.2015р., №136 від 01.05.2015р., №137 від 01.05.2015р., №125 від 05.05.2015р., №119 від 06.05.2015р., №120 від 06.05.2015р., №117 від 08.05.2015р., №132 від 18.05.2015р., №118 від 20.05.2015р., №102 від 06.03.2015р., №113 від 06.03.2015р., №108 від 10.03.2015р., №106 від 10.03.2015р., №121 від 18.03.2015р., №109 від 24.03.2015р., № 115 від 31.03.2015р., №128 від 30.04.2015р., №124 від 20.04.2015р., №123 від 28.04.2015р., №122 від 15.04.2015р., №146 від 24.04.2015р., №144 від 27.04.2015р., №143 від 30.04.2015р., №141 від 22.04.2015р., №139 від 10.04.2015р., №2-3-1 від 01.04.2015р., № 99 віл 27.04.2015р., №131 від 01.04.2015р., №133 від 01.04.2015р., №116 від 30.04.2015р., №4-1 від 16.04.2015р., №111 від 20.04.2015р., №112 від 01.04.2015р., №114 від 22.04.2015р., №2-2 від 01.04.2015р., №2-3 від 01.04.2015р., №2-4 від 02.04.2015р., №3-1 від 07.04.2015р., №101 від 01.04.2015р., №105 від 20.04.2015р., №103 від 01.04.2015р., №100 від 01,04.2015р., відповідно до умов яких Виконавець бере на себе обов'язок надання послуг в рамках організації комплексів інформаційних заходів/рекламних послуг, стосовно продукції торгових марок Marlboro, Gillette, Blend-a-med, Oral-B, Londa, Wella, Pantene, H&S, "Baby Care", CAMAY, Safeguard та ін.
Як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, до перевірки позивачем надано акти наданих послуг та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та укладені між ТОВ "Рекламна Фішка" та ТОВ "Вімаква".
Акт перевірки жодних зауважень до змісту та оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів в собі не містить.
Посилання відповідача на те, що акти надання послуг зі сторони Рекламодавця підписані не встановленою особою, судом відхиляються, адже певні недоліки в оформленні документів не можуть бути виключно-достатнім доказом безтоварності господарської операції.
Доводи з приводу відсутності у відповідача інформації про фізичних осіб, які безпосередньо надавали позивачу послуги мерчендайзингу від імені ТОВ "Вімаква", судом відхиляються, адже дані фізичні особи перебували у цивільно-правових взаємовідносинах саме з ТОВ "Вімаква", як фактичним роботодавцем, внаслідок чого у позивача відсутній обов'язок зберігати інформацію про осіб, якими надавались послуги з мерчендайзингу. До того ж, контролюючий орган не позбавлений можливості встановити дані обставини під час відповідної перевірки ТОВ "Вімаква".
З аналогічних причин судом відхиляються доводи контролюючого органу про те, що під час перевірки не встановлено за чий рахунок здійснювалась доставка рекламної продукції до місць її розміщення; не встановлено місце зберігання рекламної продукції, місця її виробництва, адже відповідачем залишено поза увагою той факт, що позивач є замовником послуг, внаслідок чого останній не зобов'язаний вести облік рекламної продукції та знати про місце її виготовлення або зберігання.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Аніан", суд зазначає наступне.
Між ТОВ "Рекламна Фішка" - Замовник та ТОВ "АНІАН" - Виконавець укладено Договір №98 від 10.04.2015 та Договір № 97 від 31.03.2015, відповідно до яких метою програми мерчандайзингу є просування товарів під торговими марками, що належать групі компаній клієнта Замовника "Проктер енд Гембл" на українському ринку, а саме: ТM CAMAY, ТМ Safeguard та інші.
Як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, до перевірки позивачем надано акти наданих послуг та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та укладені між ТОВ "Рекламна Фішка" та ТОВ "Аніан".
Суд приймає до уваги те, що акт перевірки жодних зауважень до змісту та оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів в собі не містить.
Посилання відповідача на те, що встановити, хто саме брав участь у проведенні мерчендайзингу (ПІБ працівника, його кваліфікація тощо) не можливо; акти надання послуг зі сторони Рекламодавця підписані не встановленою особою, судом відхиляються з підстав, зазначених вище.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, так і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні його контрагентом підтверджуються належним чином складеними первинними документами.
Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки визначені ними грошові зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.
Відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Водночас, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року було задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а тому колегія суддів відповідно до приписів ЗУ «Про судовий збір» дійшла висновку про необхідність стягнення з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 21773, 07 грн. (п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2016 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (р/р №31211206781007 , отримувач - УДКСУ у Печерському районі, код отримувача - 38004897, МФО - 820019) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 21773, 07 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 07 копійок).
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.