79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" липня 2016 р. Справа № 907/236/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
Орищин Г.В.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", смт. Воловець, вх. №01-05/2733/16 від 06.06.2016 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 року
у справі №907/236/16
за позовом: Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", смт. Воловець
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3, с.Задільське Воловецького району
про: стягнення заборгованості на суму 36300,54 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 року у справі №907/236/16 (суддя Йосипчук О.С.) у позовних вимогах Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, про стягнення заборгованості на суму 36300,54 грн. - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 року у справі №907/236/16, позивач - Державне підприємство „Воловецьке лісове господарство"- подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що сторонами не було узгоджено термінів оплати поставленого товару. Лише 14.01.2016 р. скаржником було направлено відповідачу претензію з вимогою добровільно оплатити суму заборгованості. При цьому у претензії в зв'язку арифметичною бухгалтерською помилкою було зазначено невірну суму заборгованості 36024,70 грн., замість дійсної 36109,80 грн. Згідно вимоги претензії сума заборгованості повинна була бути погашена негайно. Таким чином з 27.01.2016 р. відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання, а тому, на думку апелянта, позовна давність не сплила.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 р. у справі № 907/236/16 та задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016 року справу № 907/236/16 визначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Орищин Г.В..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.07.2016 р..
В судове засідання 12.07.2016 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановив суд першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з продажем відповідачу протягом квітня-вересня 2012 року лісопродукції в кількості 234,10 куб. м. що регламентуються правилами глави 54 ЦК України. Протягом квітня-вересня 2012 року позивач відпустив відповідачу лісопродукцію на підставі товарно-транспортних накладних загальною кількістю 234,10 м. куб. на загальну суму 103623,85 грн., за яку відповідач частково розрахувався на суму 60000 грн. Також, в рахунок оплати купленого товару, позивачем було зараховано кредиторську заборгованість перед повідачем на суму 7514,05 грн.. Тому заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, становить 36109,80 грн.. Зазначені фактичні обставини сторонами не оспорюються і це підтверджується матеріалами справи: товарно-транспортними накладними та ордерами.
Як вбачається із матеріалва справи, договір між сторонами у письмовій формі не укладався. Відповідно до ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.01.2016р. № 38 про оплату вартості отриманого товару, однак відповідач не відреагував на вимогу позивача щодо сплати боргу за поставлену йому лісопродукцію. З цих підстав скаржник вважає, що позовна давність, про застосування якої просить відповідач, не сплила.
Однак, суд першої інстанції підставно вказав, що відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, обов'язок покупця оплатити товар за обумовленою ціною передбачено ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, правовий аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого та прийнятого відповідачем товару у примусовому порядку.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Згідно з приписамист.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Порушення цього припису наділяє кредитора правом захищати свої майнові права у судовому порядку.
Згідно з ст. ст. 256, 257 ЦК України позовнадавність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, яка встановлюється тривалістюу три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Суд першої інстанції підставно констатував, що позовна давність по заявленим вимогам сплила, оскільки в силу положень ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, грошові зобов'язання відповідача у спірній ситуації виникли з моменту отримання товару: з 26.04.2012р. (ТТН 084830 та 084833), 27.04.2012р. (ТТН 084831 та 084832), 14.05.2012р. (ТТН 060682), 17.05.2012р. (ТТН 031721), 25.06.2012р. (ТТН 051191, 0051192 та 006161), 11.07.2012р. (ТТН 006162 та 006163), 17.07.2012р. (ТТН 006164),18.07.2012р. (ТТН 006165 та 006152), 11.08.2012р. (ТТН 006181) та з 12.09.2012р. (ТТН 010577). Зважаючи на таке, перебіг строку позовної давності по вимогам щодо оплати за отриманий товар відповідно розпочався з 26.04.2012р., 27.04.2012р., 14.05.2012р., 17.05.2012р., 25.06.2012р., 11.07.2012р., 17.07.2012р., 18.07.2012р., 11.08.2012р. та 12.09.2012р., а закінчився відповідно 26.04.2015р., 27.04.2015р., 14.05.2015р., 17.05.2015р., 25.06.2015р., 11.07.2015р., 17.07.2015р., 18.07.2015р., 11.08.2015р. та 12.09.2015р. (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 р. у справі № 907/236/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство", смт. Воловець, вх. №01-05/2733/16 від 06.06.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 року у справі № 907/236/16 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 15.07.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Орищин Г.В.