"12" липня 2016 р.Справа № 915/392/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,
при секретарі судового засідання Шитря О.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю, ОСОБА_2 - за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_3 - за довіреністю, ОСОБА_4 - за довіреністю,
ОСОБА_5 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2016 року
у справі №915/392/16
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «ГРІНТУР-ЕКС»
про стягнення 2527947,91 грн. заборгованості,
встановив:
У квітні 2016р. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТУР-ЕКС» (далі-відповідач) про стягнення з 2527947,91 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.06.2016р. (суддя С.М. Коваль) у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на недоведеність позивачем належними доказами заявлених вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу її не визнав, вважаючи її доводи безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У господарському віданні Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» знаходяться причали №№13, 14, які розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 11671223 від 28.10.2013р.
ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «ГРІНТУР-ЕКС» є портовим оператором морського порту ОСОБА_5, про що свідчить витяг з Реєстру морських портів України, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013р. №496. Вказаний Реєстр розміщений на офіційному сайті державного підприємства «Адміністрація морських портів України», доступ до відомостей Реєстру є відкритим та безоплатним.
10.07.2013р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - «адміністрація») та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТУР-ЕКС» (далі - «користувач») було укладено договір про встановлення сервітуту А7-А (далі - договір сервітуту).
Згідно з преамбулою договору сервітуту цей договір укладено у зв'язку з необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №10 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові колії), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою.
Відповідно до пункту 1.1 договору від 10.07.2013р. сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, який розташований за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.
Сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури. Видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з «Планом-схемою причалу №14 та причальної інфраструктури» (додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною:
- причал №14 (інв. №1031041) - 238,0 м.п, технологічна ширина 19,80 м.п;
- залізничні колії №№53, 54 (інв. №№1031089, 1031090) - 519,59 м.п;
- підкранові колії (інв. №1031070) - 222,7 м.п у дві нитки (п.п.2.1, 3.1 договору від 10.07.2013р.).
Пунктом 3.2 договору сервітуту визначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1 даного договору.
У пунктах 4.1, 4.2 договору від 10.07.2013р. передбачено, що зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з пунктом 3.1 договору; сервітут є строковим та оплатним.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору від 10.07.2013р. сервітут встановлений за даним договором є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України; сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.
Сторонами у пунктах 5.1-5.7 договору сервітуту узгоджено розмір плати за користування сервітутом причалом №14 та причальною інфраструктурою, а також порядок проведення розрахунків.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін та діє протягом 10 (десяти) років з набуття чинності (п.14.1 договору від 10.07.2013р.).
Додатковою угодою №1 від 08.08.2013р. до договору від 10.07.2013р. №А7-А сторонами внесено зміни в частині розміру та порядку внесення плати за сервітут, порядку проведення розрахунків, режиму експлуатації тощо.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується жодним учасником судового процесу, що в січні 2016 року відповідач перевантажив на судна 187207,715 тонн вантажу (кукурудзи, сої, рослинної олії, шрот) через причали №№13, 14.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» 2527947,91 грн. вартості наданих у січні 2016 року послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалів №13, 14.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами надання останнім послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, замовлення такої послуги та потреби в її споживанні.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У п.2 ч.1 ст.395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).
За змістом ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною 1 ст.402 ЦК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до ст.403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Господарським судом не встановлені обставини припинення договору сервітуту від 10.07.2013, визначені ст.406 ЦК України, а саме: дія сервітуту не припинялася, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; строк, на який було встановлено сервітут не сплив; обставини, які були підставою для встановлення сервітуту не припинені; за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення, сервітут також не припинявся.
Отже, договір сервітуту від 10.07.2013р. є чинним, а тому в силу положень ст.ст.525, 526 ЦК України сторони можуть користуватися наданими за цим договором правами та повинні виконувати взяті на себе зобов'язання.
Як зазначалося вище, сервітут полягає в праві відповідача користуватися причалами №№13, 14 підкрановою колією, залізничними коліями №№53, 54 з метою виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто він надає відповідачу не тільки можливість користування причалом, а й також причальною інфраструктурою для задоволення своїх господарських потреб.
Законодавцем не надано визначення поняття спеціалізована послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу, тобто не врегульовано, що саме включає в себе вказана послуга.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про морські порти України» у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
Частиною 2 ст.21 вказаного Закону передбачено, що перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №405 (перелік таких послуг наведений в додатку до зазначеної постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015р. №483 внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №405 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню», доповнено його абзацом такого змісту: «забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства».
Наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України» від 18.12.2015р. №541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2015р. за №1608/28053, затверджено відповідні тарифи, розрахунок плати тощо.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про погодження тарифів на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України» №1331-р від 14.12.2015р. погоджено встановлені Міністерством інфраструктури в установленому порядку тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.
Згідно з вказаними Тарифами ставка для перевантаження:
- кукурудзи та сої ставка для групи 1 морських портів, до якої входить морський порт ОСОБА_5, складає 0,45 долара США за тонну;
- рослинної олії ставка для групи 1 морських портів, до якої входить морський порт ОСОБА_5, складає 0,59 долара США за тонну;
- шроту ставка для групи 1 морських портів, до якої входить морський порт ОСОБА_5, складає 0,24 долара США за тонну.
За наявності таких змін у чинному законодавстві позивач вважає, що у січні 2016 року він надав відповідачеві послуг із забезпечення доступу до причалів на загальну суму 2527947,91 грн.
Між тим зазначеними нормативно-правовими актами не передбачено, що правові механізми користування причалом та причальною інфраструктурою мають припинити свою дію або повинні змінити умови правовідносин сторін, не містять вони також вказівки щодо обов'язкового порядку надання цієї послуги та справляння плати за неї всіма портовими операторами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України «Про морські порти України» господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту; власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалів, проте відповідач у відповіді повідомив про відсутність у нього потреби у споживанні вказаної послуги та укладенні такого договору.
Посилання позивача стосовно замовлення відповідачем спеціалізованої послуги на підставі вчинених відповідачем на листах ТОВ «НОРТРОП ЛОДЖИСТІК» резолюцій на підтвердження можливості прийняття судна, обґрунтовано не прийнято місцевим господарським судом до уваги з огляду на те, що дії портового оператора щодо надання підтвердження позивачу готовності прийняття судна для обробки вантажів обумовлені положеннями пунктів 5.6, 5.7 Зводу Звичаїв Морського порту ОСОБА_5, відповідно до яких прийом суден у морський порт ОСОБА_5 під обробку та інші операції проводиться на підставі укладених договорів (угод) та здійснюється тільки після попереднього узгодження з портовим оператором та Адміністрацією порту, підтверджені судна включаються головною диспетчерською Адміністрації порту в графік підходу суден під обробку виходячи із заявленої дати приходу суден і запланованого часу обробки суден.
Вказане свідчить про те, що позивач отримував вказані документи в порядку повідомлення про можливість здійснення відповідачем робіт по обробці вантажу. Такий порядок здійснення відповідачем підтвердження можливості приймання судна діяв і в попередні періоди проведення ним вантажних робіт на причалах №№13, 14 тобто до того часу, коли законодавець розширив перелік спеціалізованих послуг, які надаються у морському порту, про що свідчать листи ТОВ «НОРТРОП ЛОДЖИСТІК».
Доводи скаржника про те, що здійснення вантажних операцій відповідачем на причалах №№13, 14 після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №483 від 07.07.2015р. не дає йому змоги забезпечити рівний доступ всіх суб'єктів господарювання до причалів колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються з підстав недоведеності апелянтом того, що здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт відповідачем на підставі чинного договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013р. будь-яким чином порушує права інших осіб та не дає можливості Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії забезпечувати рівний доступ суб'єктів господарювання до причалів.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач не може користуватись причалами №№13,14, оскільки не вжив заходів згідно чинного законодавства, необхідних для експлуатації причалів (не отримав паспорт на гідротехнічну споруду), є помилковими, так як договір про встановлення сервітуту від 10.07.2013р. не містить положень, які б вказували на те, що ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» відповідає за технічний стан споруди або є експлуатуючею організацією, на балансі якої перебувають причали №№13, 14.
Відхиляються Одеським апеляційним господарським судом і посилання скаржника на різну правову природу речового права, яке відповідач отримав на підставі договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013р., та змісту спеціалізованої послуги, як на підставу задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Різна правова природа правовідносин, що виникають із договору про надання послуг, та договору про встановлення сервітуту, є очевидною і не оспорюється відповідачем.
Між тим, зазначене не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог, оскільки обсяг набутих відповідачем прав за договором від 10.07.2013р. включає в себе можливість здійснення вантажних операцій через причали та причальну інфраструктуру, не потребує вчинення будь-яких додаткових дій, тому в нього відсутня потреба в замовленні і споживанні спецпослуги по забезпеченню доступу до причалу.
При цьому, позивачем не надано належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, які б свідчили про надання відповідачу послуги та її замовлення останнім.
Не доведено належним чином скаржником і того, що вказана послуга, як податки й збори, носить обов'язковий характер, оскільки положення Закону України «Про морські порти України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №405, наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015р. №541 лише встановлюють факт державного регулювання ціноутворення спеціалізованої послуги забезпечення доступу портового оператора до причалу, тобто ціна на таку послугу не може бути вільною, а не визначають умови, обставини, підстави її надання та не зобов'язують отримувати таку послугу.
Враховуючи вищевикладене, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем належними та допустимими доказами надання останнім послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів, замовлення такої послуги та потреби в її споживанні, а також з огляду на те, що право користування причалами та причальною інфраструктурою і здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт відповідач набув не у зв'язку із наданням позивачем спеціалізованої послуги з надання доступу до причалів, а на підставі укладеного між сторонами договору сервітуту від 10.07.2013р.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідачем не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2016 року у справі №915/392/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2016р.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Мишкіна М.А.
ОСОБА_7