14.07.16р. Справа № 904/344/16
За заявою: Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області
про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 у справі:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Авдіївка Донецької області
до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області
про стягнення 4 967 236, 11 грн
Головуючий колегії: суддя - Воронько В.Д.
Члени колегії: судді - Фещенко Ю.В., Бондарєв Е.М.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача (заявника): юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 299-4016 від 31.12.2014.
Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (відповідач) про стягнення 4 967 236, 11 грн неустойки за несвоєчасну оплату товару за договором поставки № 1044/13Сб/1400542.
09.03.2016 позивачем подано заяву "про уточнення розміру позовних вимог" від 29.02.2016 за вих. № 11/04/92, якою він фактично змінив предмет позову та заявив до стягнення 4 312 373,31 грн пені, 312 802,85 грн 3% річних та 2 084 465,99 грн інфляційних нарахувань на суму боргу. Враховуючи той факт, що зміна предмету позову подана до суду в силу приписів ст. 22 ГПК України до початку розгляду спору по суті, то така заява була прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду від 09.06.2016 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2 628 923,21 грн, 3% річних у сумі 272 130,05 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1 433 185,83 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 81 913,80 грн.
Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
З метою примусового виконання судового рішення на користь стягувача судом 22.06.2016 видано відповідний наказ.
05.07.2016 відповідач - ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернувся до господарського суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 за графіком: 2 208 076,44 грн до 12.08.2016 та 2 208 076,45 грн до 13.09.2016.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач послався на скрутне фінансове становище та відсутність можливості сплатити одразу заборгованість у повній сумі.
11.07.2016 відповідач надав до суду додаткові документальні докази свого скрутного матеріального становище, зокрема, довідку про значну поточну кредиторську заборгованість, довідку про відсутність коштів на поточному стану рахунку, наказ про вимушений простій на дому окремих працівників заводу.
Представник позивача до судового засідання, призначеного на 14.07.2016, не з'явився, але 13.07.2016 на електронну скриньку суду надіслав відгук на заяву, у якому заперечив проти надання судом розстрочки відповідачу, посилаючись на те, що позивач також знаходиться в досить складному економічному становищі, що значним чином впливає на його господарську діяльність.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подану ним заяву про розстрочку виконання рішення суду у повному обсязі.
Оцінивши матеріали справи, доводи сторін, суд вважає заяву ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" про надання розстрочки виконання рішення такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з пп. 7.2 п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач повинен довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відносно доводів Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про те, що наявність інфляційних процесів в економіці держави та складна ситуація у промисловій сфері, зокрема, в металургії, безпосередньо вплинуло на діяльність і фінансовий стан підприємства, господарський суд зазначає наступне.
Наказами голови правління ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" про організацію роботи підприємства у травні-грудні 2015 року та у січні 2016 року був оголошений вимушений простій на дому працівникам заводу у зв'язку із зниженням обсягу виробництва.
Зі звіту про фінансові результати за 2015 рік вбачається, що чистим фінансовим результатом за 2015 рік є збиток 8 471 000 грн (код рядка 2355).
Станом на 01.01.2016 кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 1 367 866,00 грн, що підтверджується довідкою головного бухгалтера ПАТ НЗФ № 4017-254 від 14.03.2016 про стан загальної заборгованості перед постачальниками.
З довідки головного бухгалтера ПАТ НЗФ № 5973-4016 від 18.05.2016 про стан заборгованості перед постачальниками та підрядниками слідує, що станом на 01.05.2016 кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає вже 1 727 996,00 грн (1,7 млрд. грн).
Судом встановлено, що станом на 26.04.2016 залишок коштів на поточному рахунку відповідача у банку становить 0,00 грн, що підтверджується довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк".
Таким чином, наведені документи свідчать про наявність скрутного фінансового становища підприємства та, як наслідок - неможливості одразу повного виконання рішення господарського суду від 09.06.2016 у справі № 904/344/16, оскільки стягнення такої суми може призвести до повної зупинки підприємства, на якому працюють 6 170 працівника (облікова чисельність станом на 31.03.2016). При цьому, ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" є значно великим працюючим промисловим підприємством у місті Нікополі з населенням 117,8 тис. осіб (постійних мешканців за офіційною статистикою, станом на 01.11.2015), яке своєчасно сплачує заробітну плату та податки до бюджетів всіх рівнів.
Отже, як підсумок негативних наслідків щодо неможливості відповідача до повного виконання ним рішення суду є падіння виробництва ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", вимушений простій на дому працівників підприємства та фінансові збитки.
З огляду на викладене, беручи до уваги той факт, що на даний час боржником проводяться заходи щодо стабілізації власної господарської діяльності, зокрема, на квітень-липень 2016 року отриманий певний обсяг замовлень від покупців на феросплави, що свідчить про нарощування обсягу виробництва та підтверджується наказом голови правління № 74 від 22.03.2016 "Про тимчасове збільшення обсягів виробництва феросплавів", то таким чином надання розстрочки надасть можливість відповідачу після виробництва і реалізації власної продукції отримані певні кошти направити, зокрема, на виплату боргу за рішенням господарського суду від 09.06.2016 у справі № 904/344/16. До того ж, врахувавши прохання відповідача розстрочити виконання рішення всього на два місяці, що є невеликим терміном, суд дійшов висновку про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та розстрочення виконання рішення в частині стягнення пені у сумі 2 628 923,21 грн, 3% річних у сумі 272 130,05 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1 433 185,83 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 81 913,80 грн за графіком, викладеним у заяві.
Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 у справі №904/344/16 задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 у справі №904/344/16 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ідентифікаційний код 00191075) пені у сумі 2 628 923,21 грн, 3% річних у сумі 272 130,05 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1 433 185,83 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 81 913,80 грн (всього - 4 416 452,89 грн) наступним чином:
- 2 208 076,44 грн по 12.08.2016;
- 2 208 076,45 грн по 13.09.2016.
3. Виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 №904/344/16 здійснювати з урахуванням цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом п'яти днів до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Головуючий колегії ОСОБА_2
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Е.М. Бондарєв