12.07.16р. Справа № 904/4187/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №18164 від 31.12.2015 року
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність №23 від 23.03.2016 року
Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення 21 799,55 грн. пені, 3% річних в розмірі 2326,43 грн. та 41 981,49 грн. інфляційних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №11/15/25 від 01.12.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягненню пеня, 3% річних та інфляційні.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.07.2016 року.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.07.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01.12.2014року між Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі - Покупець) укладено договір поставки №11-15/25.
Відповідно до п. 1.1. договору, з метою здійснення господарської діяльності Покупець зобов'язується прийняти і сплатити, а Постачальник поставити продукцію виробництва ПАТ "Запорізький завод феросплавів".
Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначеними у специфікаціях і включають в себе всі збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковка, маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою товару (п. 2.1 договору).
Загальна сума договору складається з загальної вартості постачань, здійснених на підставі специфікацій в період дії цього договору, які є невід'ємною частиною договору (2.4 договору).
Згідно з п. 5.1 договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару. Вартість відвантаженого товару в Специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України.
Відповідно до п. 6.1 договору, умови поставки - FCA склад Постачальника (згідно ІНКОТЕРМС 2010).
Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця (пункт 6.2 договору).
Моментом переходу права власності на товар вважається момент приймання товару авто-перевізником або Покупцем до транспортування. (п. 6.4 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року (п. 11.1 договору).
Умовами специфікацій №№1-7 (а.с.14-18) сторони узгодили вид, кількість, ціну та загальну вартість товару.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар, що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію, з вимогою сплатити заборгованість (а.с.25).
Відповідач розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Погашення заборгованості здійснено відповідачем з простроченням платежів, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні стягнення яких і є причиною спору.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Умовами п. 8.2. Договору, сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 21799,55 грн.
Слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені невірно визначено періоди прострочення, оскільки не прийнято до уваги, що відповідно до п.5.1. договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 саме банківських днів, а відтак не слід враховувати вихідні та святкові дні, які не є банківськими та з урахуванням того, що нарахування пені здійснюється за наступного дня після дня в який сторонами було визначено останній термін оплати.
Таким чином, здійснивши розрахунок, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 20434,65 грн. за період з 09.12.2015 року по 23.12.2015 року. В решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити, оскільки початок прострочення платежу за рахунком №488790 від 30.11.2015 року - 15.01.2016 року, платіжним дорученням від 15.01.2016 року сума боргу погашена відповідачем, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 2326,43 грн. за період з 12.11.2015 року по 15.01.2016 року та інфляційні втрати в розмірі 41981,49 грн. за період з 12.11.2015року по 23.12.2015 року.
За змістом абзацу пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.
Вищезазначені рекомендації постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року та листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 позивачем не враховані, а відтак господарським судом здійснено розрахунок інфляційних та встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 7910,69 грн. за грудень 2015 року по рахунку №488790 від 30.11.2015 року та накладній №3091 на суму 1130098,13грн. Слід зазначити, що у суду відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат на суми 529480,22 грн. на 1174060,98грн., відповідно за накладними №№ 30864 та 30865, оскільки період прострочення складає менше 15 днів.
З урахуванням перерахунку 3% річних, які підлягають стягненню складають 2233,37грн. за період з 12.11.2015 року по 23.12.2015 року.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача 20 434,65 пені, 2233,37 грн. 3% річних та 7910,69 грн. інфляційних В решті позовних вимог слід відмовити.
Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) пеню в розмірі 20 434,65грн., 2233,37 грн. 3% річних,7910,69 грн. інфляційних та 637,41 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.07.2016р.
Суддя ОСОБА_3