12 травня 2016 р. Справа № 804/231/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «СТАНДАРТ» ОСОБА_2, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «СТАНДАРТ» ОСОБА_2, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_3 щодо не включення ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» ОСОБА_3 безпідставно не було включено позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договорами банківських вкладів (рахунку), оскільки, як вважає відповідач, вказані правочини вчинено виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів та такі правочини спрямовані на незаконне заволодіння державними коштами. У позовній заяві також зазначено, що договір банківського рахунку, укладений між позивачем та ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ», не може вважатись нікчемним на підставі ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 36, п. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, просив позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідачем були надані письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Комерційний Банк «СТАНДАРТ» було здійснено перевірку Договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій з використанням спеціального платіжного засобу № РС-010495/17-00093 від 06.01.2015р., на предмет виявлення договору (правочину), що є нікчемним з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб». Даного висновку комісія з перевірки правочинів (договорів) дійшла у зв'язку з тим, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на поточні рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Комерційний Банк «СТАНДАРТ», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів-ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ «Комерційний Банк «СТАНДАРТ», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ «Комерційний Банк «СТАНДАРТ» та реалізації його майна. Окрім того за наслідками перевірки уповноважена особа звернулась до Подільського РУ ГУ МВС в м. Києві з відповідною заявою, з метою підтвердження або спростування правомірності отримання коштів Позивачем та відповідного виникненням права на відшкодування коштів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «СТАНДАРТ» було укладено Договір банківського вкладу №72406 від 09.12.2014 року та Договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій з використанням спеціального платіжного засобу №РС-010495/17-00093 від 06.01.2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015р. №116 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 р. №38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «СТАНДАРТ», згідно з яким з 20.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» ОСОБА_3. Тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «СТАНДАРТ» запроваджено строком на три місяці з 20.02.2015р. до 19.05.2015р. включно.
18.05.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №101 про продовження строку дії тимчасової адміністрації до 18.06.2015 року.
Позивачем направлена заява (лист від 20.05.2015 р. №20/05-454) про виплату заборгованості за договором за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Листом вих. № 05/06-982 від 05.06.2015 р. за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_3, зазначено: «Задля виконання вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» було прийнято рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по певних рахунках. До вказаного переліку рахунків в тому числі увійшов і рахунок №26205104959801 який було укладено між банком і Вами». Також повідомлено про те, що за наслідками проведеної перевірки уповноважена особа фонду звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою, з метою спростування/підтвердження обставин, що викликають сумнів у добросовісності дій ОСОБА_1
Відповідно до постанови Правління НБУ від 18 червня 2015 р. № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 червня 2015 р. № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 19 червня 2015 р. до 18 червня 2016 р. включно.
Задля виконання вимог ст. 38 Закону уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «СТАНДРАТ», керуючись Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, було прийнято рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по певних рахунках. В тому числі до вказаного переліку рахунків увійшов і рахунок, що належить ОСОБА_1.
На підставі статті 215 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», керуючись статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» наказом №11 від 09.09.2015р. визнав в тому числі і зазначений переказ (транзакцію) нікчемним.
Окрім того, за наслідками перевірки уповноважена особа звернулась до Головного Управління МВС в м. Києві з відповідною заявою, з метою підтвердження або спростування правомірності отримання коштів Позивачем та відповідного виникненням права на відшкодування коштів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З метою проведення досудового розслідування справу передано до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 208 від 12 листопада 2015 року замінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ КБ «СТАНДАРТ». Так, всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «СТАНДАРТ» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділку запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків» ОСОБА_2 з 16 листопада 2015 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірним у даній справі є питання наявності бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Спірні відносини регулюються, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.
Частиною 1 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
За правилами ст. 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду (відповідач).
Статтею 46 вказаного Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.37 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
Згідно ст.26 Закону № 4452-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Статтею 27 Закону № 4452-VI встановлений порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Суть такого порядку полягає в тому, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до п.3 розділу ІІІ вказаного вище Положення № 14 уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
З приписів наведених норм вбачається, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку складає переліки:
- перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду,
- перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
На підставі наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників Фонд складає загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (п.2 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами № 14).
Як встановлено судом, позивача не віднесено до жодного з вказаних вище переліків.
Закон № 4452-VI, покладаючи на Уповноважену особу Фонду обов'язок складення Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, наділяє Уповноважену особу певними повноваженнями.
Так, відповідно до ст.37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема,: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
В свою чергу, стаття 38 Закону № 4452-VI зобов'язує Уповноважену особу застосувати заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.
Відповідно до ч. 2 ст.38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банко м протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Отже уповноважена особа наділена повноваженнями лише стосовно перевірки правочинів на наявність ознак нікчемності.
В свою чергу у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
За приписами абз.1 ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 4 ст.38 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами: 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно ч. 5 ст.38 Закону № 4452-VI у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
В даному випадку обставини справи свідчать про тимчасове блокування виплат коштів позивачу з огляду на вчинення Уповноваженою особою дій по складанню бази даних про вкладників, виплати за вкладами яких підлягають тимчасовому обмеженню через виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, за результатами яких (у т. ч. і стосовно позивача) встановлено ознаки злочинів, і, по зверненню в зв'язку з цим до правоохоронних органів, і по складенню Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, до яких за наведених обставин не був включений позивач.
Відповідачем не спростовується не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і відсутність її у Переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом і таке не включення пояснюється вчиненням Уповноваженою особою дій щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних, за результатами яких (у т. ч. і стосовно позивача) встановлено ознаки злочинів, і, як наслідок, мало місце звернення до правоохоронних органів відповідно до повноважень, наданих Уповноваженій особи п.6 ч.2 ст.37 Закону № 4452-VI.
Така нікчемність, на думку відповідача, полягає у тому, що мало місце перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку ОСОБА_1 на поточні рахунки інших осіб з призначенням платежу «поповнення карткового рахунку» без надання Банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на дані кошти; переказ здійснено в сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому в силу п.7 ч.2 ст.38 Закону № 4452-VIта ч.2 ст.215 ЦК України вказаний правочин є нікчемним.
Проте, як вбачається з вищенаведених норм, пункт 7 частини 2 статті 38 Закону №4452-VI не містить такої підстави для визнання правочину недійсним як ненадання Банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на кошти, та здійснення переказу в сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Відповідачем не надано суду і доказів наявності обставин, зазначених як підстава для визнання нікчемним правочину у п.7 ч.2 ст.38 Закону № 4452-VI, тобто того, що Банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Також слід зазначити, що ані Закон № 4452-VI, ані Положення № 14 не наділяють Уповноважену особу Фонду функціями щодо встановлення нікчемності правочинів, а лише надають Уповноваженій особі право забезпечити перевірку правочинів на ознаки нікчемності та повідомити сторони за договорами про нікчемність договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків такої нікчемності.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» № 629-VІІІ від 16.07.2015 (який набрав чинності 12.08.2015р., тобто до прийняття відповідачем наказу № 11 від 09.09.2015р.) частину третю статті 38 Закону № 4452-VI доповнено абзацом наступного змісту: порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Проте доказів наявності таких нормативно-правових актів Фонду, а також того, що дії відповідача відповідали цим актам, останнім до суду не надано.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_3 протиправно не включив ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже необхідним захистом порушеного права є зобов'язання уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вище вказаного, оскільки, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» ОСОБА_3, як суб'єкт владних повноважень, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «СТАНДАРТ» ОСОБА_3, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_3 щодо не включення ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ КБ «СТАНДАРТ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «СТАНДАРТ» ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 974,40 (дев'ятсот сімдесят чотири грн. 40 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) ОСОБА_4