79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" липня 2016 р. Справа № 909/850/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
при секретарі Фака С.П.
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” №11/2-1182В від 21.06.16р. (вх. №ЛАГС 01-05/3156/16 від 30.06.16р.)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016р. (головуючий суддя Скапровська І.М, судді: Неверовська Л.М., Грица Ю.І.)
у справі №909/850/14
за позовом: ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Станіславська теплоенергетична компанія”, м.Івано-Франківськ.
про стягнення 14 468 464,45 грн. - основної заборгованості, 1 715 347, 09 грн. - інфляційних , 340 279,01 грн. - три відсотки річних, 1 402 017, 62 грн. - пені, 73 080 грн. - судового збору,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники (довіреності в матеріалах справи),
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2016р. призначено розгляд справи на 13.07.2016р.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 р. (гол. суддя Скапровська І.М., судді: Неверовська Л.М., Грица Ю.І.) задоволено заяву ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» про відстрочку виконання судового рішення та відстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 р. у даній справі про стягнення 14468464,45 грн. - основного боргу, 1715347,09 грн. - інфляційних процесів, 340279,01 грн. - три відсотки річних, 140201,76 грн. - пені, 73080 грн. судового збору до 30 квітня 2017 року.
Судове рішення мотивоване ст.121 ГПК України, рішенням Європейського суду з прав людини у справі Ліпісвіцька проти України nо.11944/05 від 12.05.2011 та взято до уваги надані боржником докази в підтвердження заяви про надання відстрочки виконання судового рішення такі, як: звіт про фінансовий стан за 2015 рік, звіт про сукупність доходів за цей же період, довідку ПАТ «Ощадбанк» від 12.05.16 р., довідку ТОВ «СТЕК» про залишок коштів, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача (боржника) від 30.05.163 р.
Місцевим господарським судом зроблено висновок, що відсутність активів у відповідача (боржника) робить фактично неможливим виконання судового рішення і призведе до банкрутства підприємства.
Позивач оскаржує судове рішення з тих підстав, зокрема, що відповідач не подав докази в обґрунтування відповідно до норм процесуального закону наявності виключних обставин для застосування судом відстрочки виконання рішення суду, а саме: доказів загрози банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке могло би бути звернення стягнення. Скаржник так само звертає увагу, що відповідачеві суд уже надавав відстрочку виконання судового рішення, однак основний борг так і не погашено майже 2,5 роки. Також, на думку апелянта, суд не врахував наявність інфляційних процесів та статус позивача як державного підприємства яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Позивач вважає оскаржуване судове рішення таким, що суперечить ст.121 ГПК України, через що просить задоволити його апеляційну скаргу та скасувати оскаржуваний судовий акт.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СТЕК» заперечує доводи апелянта, стверджуючи, зокрема, про наявність та доказаність існування щодо нього об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення , яке є обов'язковим до виконання згідно з нормами Конституції України, оскільки він забезпечує тепловою енергією населення, підприємства, установи та бюджетні організації, а виключні обставини носять тривалий характер і навіть надана судом відстрочка не є достатньою для відновлення платоспроможності відповідача. Оскільки засновником позивача є держава, то остання приймає останнім часом ряд нормативно-правових документів, направлених на стабілізацію і вагому підтримку позивача у фінансовому відношенні. Так, нова редакція Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України 18.12.15 р. № 1086, дозволила повне вилучення коштів відповідача на користь позивача та оператора газорозподільної системи та позбавила можливості відповідача не лише виконати судове рішення, але й зашкодила повноцінній господарській діяльності відповідача. Річний баланс та звіт про фінансові результати за 2015 р. свідчать про непокритий збиток 23738 тис грн. Станом на 01.01.2016 р дебіторська заборгованість населення, бюджетних установ та організацій та інших споживачів перед відповідачем за поставлену теплову енергію склала 24664810,97 грн. В місцевому господарському суді відповідач також надав докази відсутності нерухомого майна у нього. Відповідач неодноразово звертався до позивача, про що є докази в справі, з проханням укласти договір реструктуризації боргу, однак той відмовляв. Також відповідач пояснює, що наявна невідповідність тарифів реальним витратам на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії; в аналогічній ситуації знаходяться майже усі теплопостачальні організації України. Відповідач просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи разом з відзивом на неї, судова колегія прийшла до висновку про можливість прийняття в даному судовому засіданні постанови, при цьому судовою колегією встановлено наступне.
ТОВ «СТЕК» 05.05.2016 р. подало до суду заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 р. у даній справі, яке набрало законної сили, пославшись при цьому на наявність обставин, які утруднюють або роблять неможливим його виконання з об'єктивних причин, долучивши до заяви та в ході судового розгляду її відповідні докази згідно із ст.121 ГПК України.
Згідно ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п.п.7.1, 7.1.1. п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 (зі змінами) «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 (зі змінами) «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Як вбачається зі справи, позивач заперечує проти застосування відстрочки, стверджуючи, зокрема, що його господарська діяльність також заподіює йому збитки та він має станом на 31.12.15 р. дебіторську заборгованість в розмірі 33999240 тис грн.., що загальна сума за виконавчими документами (290 виконавчих документів), що підлягає стягненню, складає більш 11 мільярда грн. з боржників, розташованих на території Луганської, Донецької областей та АР Крим тощо. Також позивач зазначив, що останній платіж відповідач здійснив 31.08.15 року. Надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення, на думку позивача, призведе до істотного порушення його майнових інтересів.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (ч.5 ст.124 Конституції України). Як видно зі справи, відповідач у відповідності до цієї норми Основного Закону держави Україна вживав заходи до виконання рішення, про відстрочку виконання якого заявив, однак його намагання знайти кошти та механізм погашення боргу, не досягли позитивного результату як для нього, так і для позивача, який не отримав те, що йому присуджено за судовим рішенням, що набрало законної сили. Зі справи вбачається, що ТОВ «СТЕК» звертався до уряду країни та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до Міністерства енергетики та вугільної промисловості з метою віднайти механізм погашення заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за попередні опалювальні сезони, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України як головного розпорядника та відповідального виконавця бюджетної програми, про що свідчать наявні у справі фіскальні чеки поштових відділень зв'язку. В справі також містяться докази відсутності коштів на рахунках відповідача, відсутності у нього нерухомого майна, на яке би можна було звернути стягнення; беззаперечним та загальновідомим є факт існування Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 18.12.2014 р. № 217 (зі змінами від 18.12.2015 р.), яким визначено алгоритм розрахунків розподілу коштів для позивача та газорозподільної системи, і на що (алгоритм) відповідач жодним чином не може впливати, що і ця обставина не заперечується позивачем. В свою чергу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не подало доказів існування в певний період часу обігових коштів на рахунках ТОВ «СТЕК», які би він зміг спрямувати на виконання зобов'язань, однак не спрямував. Досліджені місцевим господарським судом докази та обставини виникнення спору між сторонами справи свідчать про наявність виключних підстав для застосування відстрочки виконання судового рішення, оскільки, насамперед, в матеріалах справи відсутні докази вини відповідача у невиконанні рішення суду, так і відсутні докази можливості його виконання на час звернення відповідача з даною заявою.
На підставі викладеного, з врахуванням норми ст.121 ГПК України, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд скарги на ухвалу суду слід покласти на ПАТ НАК «Нафтогаз України».
Керуючись ст. ст. 103, 105, 106 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2016р. у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 15.07.2016р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Матущак О.І.