"12" липня 2016 р.Справа № 916/4948/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лавриненко Л.В.
суддів: Пироговського В.Т., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання - Мельник Ю.М.
розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса та апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 р.
у справі №916/4948/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ
до Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса
про стягнення
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса
до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ
про припинення правовідносин за договором
за участю представників сторін:
від Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса: ОСОБА_1 - за довір.
від Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ: ОСОБА_2 - за довір.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р. прийняті до провадження та призначені до розгляду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса та апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, встановленого ст. 102 ГПК України, з урахуванням положень ст. 69 цього Кодексу.
В грудні 2015 р. Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса, в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості, що виникла за договором від 04.01.2013 р. №13-306-ТКЕ(Н) у розмірі 20270579,76 грн., з яких:
- 835 613,81 грн. - основний борг,
- 7 138 575,65 грн. - пеня,
- 10 974 851,37 грн. - інфляційні витрати,
- 1 321 538,93 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) не розрахувався в повному обсязі у встановлені договором строки за придбаний природний газ.
13.01.2016 р. Публічне акціонерне товариство “Одесагаз” м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ, в якій просить суд визнати правовідносини сторін з купівлі - продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб населення за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) припиненими з 19.11.2015 р.
Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса ґрунтуються на необхідності припинення правовідносин за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н), у зв'язку з повним погашенням заборгованості ще 19.11.2015 р., що свідчить про припинення будь яких зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 р. первісні позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, пеню у розмірі 3 530 207 грн. 53 коп., 3% річних у сумі 1 321 538 грн. 93 коп., інфляційні у сумі 10 974 851 грн. 37 коп. та 174 478,50 грн. 50 коп. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Також відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Наведене рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса.
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд зазначив, що Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса неналежним чином виконано прийняті на себе зобов'язання за умовами договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) в частині своєчасної оплати отриманого газу у строки, що визначені п. 6.1 договору.
Відповідно, за неналежне виконання договірних зобов'язань, положеннями договору та діючого законодавства передбачено стягнення з особи, яка допустила правопорушення, пені, 3% річних та інфляційних.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що правових підстав вважати припиненими правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) у розмінні ст. 599 Цивільного Кодексу України не має.
Не погодившись з наведеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство “Одесагаз” м. Одеса та Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
В своїх апеляційних скаргах Публічне акціонерне товариство “Одесагаз” м. Одеса просить суд, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 р. в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ відмовити.
В обґрунтування своїх вимог, відповідач за первісним позовом посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а також зазначає, що судом першої інстанції неповно оцінив наявні в матеріалах справи докази, у зв'язку з чим дійшов хибного висновку щодо задоволення первісних позовних вимог.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ в своїй апеляційній скарзі також посилається на порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального права та просить суду скасувати оскаржуване рішення та стягнути з відповідача за первісним позовом 3 530 207,53 грн. пені, в стягненні яких відмовлено Господарським судом Одеської області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників стороні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
04 січня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" м. Київ та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13-306-ТКЕ(Н).
Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 22.12.2014 р. №6, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котельнь, установлених на дахові та прибудованих, в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії для потреб населення.
У пункті 2.1. договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.03.2015 р. № 7, сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2015 р. газ обсягом до 160 032,160 тис. куб. м.
Згідно з п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язався надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 6.1. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 28.04.2014 р. № 3, сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.
Згідно з п.7.2 договору зі змінами, викладеними у додаткові угоді від 31.12.2013 р. № 2, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 11 договору, у редакції додаткової угоди від 19.06.2015 р. № 8, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 р., і діє у частині реалізації газу до 30 червня 2015 р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Договір від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) та Додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання-передачі від 31.01.2013 р., від 28.02.2013 р., від 31.03.2013 р., від 30.04.2013 р., від 31.05.2013 р., від 30.06.2013 р., від 31.07.2013 р., від 31.08.2013 р., від 30.09.2013 р., від 31.10.2013 р., 24.01.2014 р., від 31.01.2014 р., від 28.02.2014 р., від 31.03.2014 р., від 30.04.2014 р., від 31.05.2014 р., від 30.06.2014 р., від 31.07.2014 р., від 31.08.2014 р., від 30.09.2014 р., від 31.10.2014 р., від 30.11.2014 р., від 31.12.2014 р., від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.03.2015 р., від 30.04.2015 р., від 31.05.2015 р., від 30.06.2015 р. Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" м. Київ передано, а Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса прийнято газ вартістю 121 581 503,18 грн.
Як свідчать матеріали справи, протягом дії договору вартість прийнятого газу сплачувалась Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору.
Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій спільних протокольних рішень, укладених між Головним управління Державної казначейської служби України у Одеській області, Департаментом фінансів Одеської облдержадміністрації, Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса та Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ про організацію проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 „Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України „Про державний бюджет на 2014 рік”, копій платіжних доручень на сплату за природний газ, поставлений за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н), частина грошових коштів сплачувалась Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" м. Київ з залученням коштів державного та місцевого бюджетів.
Як вбачається з сальдової відомості операцій за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2015 р., кошти, що сплачувались Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса враховувались Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ у розрахунках заборгованості по мірі надходження таких коштів.
Станом на 20.08.2015 р. за Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" м. Одеса рахувалась несплачена заборгованість у розмірі 835 613,81 грн., що становила вартість частини прийнятого газу у червні 2015 р.
Відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та листа Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ (а. с. 143-145 т.1), наявна заборгованість за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) погашена шляхом зарахування зустрічних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Одеської області, щодо відсутності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині заявленої до стягнення основної заборгованості по договору від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н).
Щодо задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ пені у розмірі 3 530 207 грн. 53 коп., 3% річних у сумі 1 321 538 грн. 93 коп., інфляційні у сумі 10 974 851 грн. 37 коп. та 174 478,50 грн. 50 коп. судового збору, Одеський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством „Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" м. Київ пред'явлено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса заборгованість, що виникла за договором від 04.01.2013 р. №13-306-ТКЕ(Н) у розмірі 20270579,76 грн., з яких:
- 835 613,81 грн. - основний борг,
- 7 138 575,65 грн. - пеня,
- 10 974 851,37 грн. - інфляційні витрати,
- 1 321 538,93 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з ст. 549 наведеного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 цього Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріли справи, 20.11.2013 р., 20.12.2013 р., 27.02.2014 р., 16.04.2014 р., 20.05.2014 р., 19.06.2014 р., 17.12.2014 р., 21.01.2015 р., 19.02.2015 р., 17.04.2015 р., 21.05.2015 р. Головне управління Державної казначейської служби України у Одеській області, Департамент фінансів Одеської областної державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» м. Одеса, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ підписали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №№ 2055, 2408, 468, 469, 886, 1213, 1413, 2437, 2440, 124, 387, 388, 855, 856, 857, 1249, 1250, 1251, 1252.
Згідно з п.1.1 предметом цих спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (із змінами і доповненнями).
За умовами розділу 3 сторони зобов'язуються з метою реалізації цього спільного протокольного рішення:
- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ та Державного казначейства України від 03.02.2009 р. № 55\57\43, (із змінами і доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 342\16358;
- перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;
- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення;
- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково - касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
03.11.2014 р. Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово - комунального господарства, Хлібодарським виробничим управлінням житлово - комунального господарства, Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ укладено договір № 955/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).
Відповідно до п. 1. договору № 955/30 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.
Згідно п. 8 договору Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ кошти в сумі 380 235,31 грн., у тому числі: 87 069,31 грн. у тому числі податок на додану вартість 14 511,55 грн. за природний газ 2012 р. згідно з договором від 30.09.2011 р. № 14/2185/11 та 293 166 грн. у тому числі податок на додану вартість 48 861 грн. за природний газ 2013 р. згідно з договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ (Н).
Відповідно до підпункту 2 п. 11 договору № 955/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Згідно з п.14 договору № 955/30 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У п.15 зазначено також, що договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Відповідно до п. 16 договору № 955/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Договір № 955/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 03.11.2014 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
10.11.2014 р. Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово - комунального господарства, Комунальним підприємством «Лиманськетеплокомуненерго», Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ укладено договір № 971/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).
Відповідно до п. 1. договору № 971/30 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.
Згідно п. 8 договору Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ кошти в сумі 161 122,28 грн., у тому числі податок на додану вартість 26 853,71 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2013 р. згідно з договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ (Н).
Відповідно до підпункту 2 п. 11 договору № 971/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Згідно з п.14 договору № 971/30 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У п.15 зазначено також, що договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Відповідно до п.16 договору № 971/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Договір № 971/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 10.11.2014 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
15.12.2014 р. Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово - комунального господарства, Комунальним підприємством «Біляївський водоканал», Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ укладено договір № 1424/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).
Відповідно до п. 1. договору № 1424/30 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.
Згідно п. 8 договору Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» м. Одеса перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ кошти в сумі 35 557,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 926,31 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2013 р. згідно з договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ (Н).
Відповідно до підпункту 2 п. 11 договору № 1424/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Згідно з п. 14 договору № 1424/30 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У п.15 зазначено також, що договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Відповідно до п.16 договору № 1424/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Договір № 1424/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 10.11.2014 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
На виконання умов цього договору та п.7. договорів № 955/30 та № 971/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 03.11.2014 р. та 10.11.2014 р. та на виконання спільних протокольних рішень відповідач перерахував позивачу 2 098 073,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Підставою платежів у зазначених платіжних дорученнях визначено оплату за спожитий природний газ (за різні конкретні періоди) згідно з постановами КМУ, п. 24 ст. 14, п. 2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та з посиланням на договір від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ (Н).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що спільними протокольними рішеннями та укладеними договорами про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а також сторонами в такий спосіб змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ (Н).
З урахуванням вищезазначених норм законодавства України, суд апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду про стягнення з боржника пені, 3 % річних та інфляційних втрат передчасним, оскільки при укладанні Договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природній газ, а тому правові підстави, для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.
Судом першої інстанції не надано правової оцінки правовідносинам позивача і відповідача з урахуванням порядку проведення взаєморозрахунків, передбачених договорами про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до п. 2 ст. 11 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Крім того, як зазначено вище, пунктом 16 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмету договору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у подібних спорах ( по справам № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30.09.2014 року, № 5011-35/1271-2012 від 23.09.2014 року, № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16.09.2014 року та № 924/1230/14 від 01.07.2015 року), при розгляді яких Верховний суд України зазначив, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково застосовані наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову Публічному акціонерному товариству «Одесагаз» м. Одеса у застосуванні до спірних правовідносин загальних та спеціальних строків позовної давності, оскільки відповідно до п. 9.2 договору від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ (Н) сторонами погоджено строки позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань тривалістю 3 роки.
Відносно відмови у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеса про визнання правовідносин сторін з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб населення за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) припиненими з 19.11.2015 р., Одеський апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком Господарського суду Одеської області, проте вважає, що Публічному акціонерному товариству «Одесагаз» м. Одеса у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити, але з інших підстав.
Як вбачається з зустрічної позовної заяви, звернувшись до Господарського суду Одеської області, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" м. Одеса своєю правовою вимогою визначило: «визнання правовідносин сторін з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб населення за договором від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) припиненими».
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до приписів наведеної норми кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, предметом зустрічного позову є правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, в якому ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечать основним засадам господарського процесу та його формам, визначеним у ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік спорів, підвідомчих господарським судам України.
Позовна вимога про визнання правовідносин сторін припиненими є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення.
Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Факт здійснення між сторонами договору від 04.01.2013 р. № 13-306-ТКЕ(Н) розрахунків у повному обсязі встановлено судом під час розгляду даної справи.
Крім того, пунктом 16 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмету договору.
Таким чином, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання правовідносин сторін припиненими, є вимогою про визнання факту, що суперечить приписам ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, та не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України.
За приписами п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На підставі вищевикладеного, рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 р. по справі № 916/4948/15 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає частковому скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса та Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 р. по справі № 916/4948/15 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Одесагаз” м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ пені в сумі 3 530 270,53 грн., 3 % річних в сумі 1 321 538,93 грн., інфляційних в сумі 10 974 851,37 грн. скасувати.
Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ у задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 р. по справі 916/4948/15 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2016 р.
Головуючий суддя: Л. В. Лавриненко
Судді: В. Т. Пироговський
ОСОБА_3