Постанова від 13.07.2016 по справі 922/4231/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа № 922/4231/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 за довіреністю №01-16юр/3214 від 25.04.2016 р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №297 від 05.01.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вх.№1340Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016р. у справі № 922/4231/15

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків,

про стягнення 1326445,30 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", у липні 2015 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення 1326445,30 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії №60-99902 від 30.11.2006р., з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди про внесення змін від 02.11.2009 року, з урахуванням чого позивачем заявлено до стягнення: 1044066,06 грн. вартості електричної енергії (що складається: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20 % - 174011,17 грн.); 19768,74 грн. заборгованості по оплаті з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) (що складається: тарифна складова - 16473,95 грн., ПДВ 20 % - 3294,79 грн.); 141791,20 грн. інфляційних; 5783,19 грн. 3 % річних та 115035,11 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року (суддя Жиляєв В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р., позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 19768,74 грн. заборгованості за компенсацію перетікання реактивної енергії (КРЕ) (що складається: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.); 115035,11 грн. пені; 141791,20 грн. індексу інфляції та 5783,19 грн. 3% річних. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 26529,00 грн. судового збору. В частині 1044066,06 грн. заборгованості з вартості електричної енергії провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015р. у справі №922/4231/15 скасовано. Справу №922/4231/15 направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи зазначені судові акти, зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги та не надали належної оцінки тому, що оплата вартості використаної електричної енергії за березень - квітень 2015р. була здійснена відповідачем позивачу на виконання Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 15.04.2015 та від 18.05.2015.

Таким чином, уклавши Спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 03.11.2006.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пп. 4.2.1. п. 4.2. договору про постачання електричної енергії від 03.11.2006, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Спільними протокольними рішеннями від 15.04.2015та 18.05.2015.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували викладеного, не з'ясували, чи був проведений розрахунок за поставлену електроенергію за березень - квітень 2015 р. своєчасно, тобто, у строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями від 15.04.2015 та 18.05.2015, та, відповідно, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

У зв'язку з наявністю Спільних протокольних рішень суди також передчасно дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми за перетікання реактивної електричної енергії. Судами не було з'ясовано, чи повинна вказана оплата проводиться на виконання умов Спільних протокольних рішень, чи відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 №60-99902. Не встановивши вказаних обставин, суди не з'ясували, чи є підстави для нарахування сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму заборгованості за перетікання реактивної електроенергії за березень - квітень 2015 р.

Крім того, суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки та не дослідили наявний в матеріалах справи Договір про організацію взаєморозрахунків №375Е/55 від 04.08.2015.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 20.04.2016р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області із заявою (вх.№13345), в якій, посилаючись на часткову сплату відповідачем суми заборгованості, просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії у розмірі 1044066,06 грн., за період з березня по квітень 2015р., та плати з компенсації перетікання реактивної енергії (далі КРЕ) у розмірі 19768,74 грн. Також, позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та, з урахуванням перерахунку інфляційних втрат за період виникнення боргу з листопада 2014р. по лютий 2015р., просив суд стягнути на свою користь суму заборгованості у розмірі 212912,11 грн., з яких: 115035,11 грн. - пеня, за період з березня по квітень 2015р., 5783,19 грн. - 3% річних, за період виникнення боргу з січня по березень 2015р., 92093,81 грн. - інфляційні втрати, за період виникнення боргу, з листопада 2014р. по лютий 2015р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2016р. (суддя Аюпова Р.М.) у позові відмовлено частково; стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" - 8376,58 грн. пені; 44730,40 грн. індексу інфляції; 852,33 грн. 3% річних, 22975,25 грн. судового збору; в частині стягнення 1008174,42 грн. заборгованості з вартості електричної енергії та 19768,74 грн. вартості перетікання реактивної енергії - провадження у справі припинено.

Акціонерна компанія "Харківобленерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016р. у справі № 922/4231/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги АК "Харківобленерго" задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 35891,64 грн., порушив ст.629, ст.526 ЦК України та не взяв до уваги п.4.4.постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18. Крім того, апелянт вважає, що господарським судом Харківської області невірно застосовано норми ст.ст.526, 625 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 08.06.2016р. об 11:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

20.05.2016р. від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№5121) на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до розпорядження від 07.06.2016р. у справі №922/4231/15, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

У судовому засіданні 08.06.2016р. оголошено перерву до 06.07.2016р. до 10:30 год.

04.07.2016р. від апелянта до суду надійшли пояснення (вх.№6697) по справі.

Відповідно до розпорядження від 04.07.2016р. у справі №922/4231/15, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Шевель О.В., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні 04.07.2016р. оголошено перерву до 13.07.2016р. до 10:00 год.

12.07.2016р. відповідач супровідним листом (вх.№6960) надав суду копію постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2016р. у справі №922/6469/15.

Після перерви у судовому засіданні 13.07.2016р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016р. у справі № 922/4231/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи позивача та відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 30.11.2006 року між позивачем - Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та відповідачем - Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" укладено договір на постачання електричної енергії №60-99902.

02.11.2009 року до вищевказаного договору між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електроенергії №60-999.02 від 03.11.2006р., відповідно до умов якої постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі знадно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов п. II вищевказаної додаткової угоди після підписання цієї додаткової угоди сторонами попередня редакція договору про постачання електричної енергії втрачає чинність.

Згідно з п. 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний місяць, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з огляду на наявні матеріали справи та, виходячи з пояснень сторін, вищевказаний договір пролонгований на 2015 рік.

Відповідно до умов п.2.3.3 договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

Згідно з пп.2.3.4 договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з вимогами ПКЕЕ та додатком №4А "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 5 додатку № 2 “Порядку розрахунків” остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 “ОСОБА_2 про використану електричну енергію”, який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО “Харківенергозбут” рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року надав відповідачу електричну енергію, у свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання за договором повністю та оплатив за отриману електричну енергію, однак оплату здійснив несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням основного боргу, штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочку платежів.

Відповідно до ст.ст.526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 35891,64 грн. за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року, вказавши при цьому, що розбіжності виникли між сторонами у даній справі у зв'язку з тим, що позивачем нараховано відповідачу додаткові обсяги електричної енергії за період з березня 2015 року по квітень 2015 року включно, данні обсяги у актах про використану електричну енергію значаться під графою “перерахунок”, та відповідно до пояснень позивача є не балансовими витратами позивача, які були розподілені між субспоживачами пропорційно до частки споживання електричної енергії субспоживачів у відповідності до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії від 29.09.2014 року.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про необґрунтованість таких висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом розбіжностей між сторонами є визначення об'ємів та методу розрахунку втрат електроенергії при її передачі постачальником (АК “Харківобленерго”) споживачеві (ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території”), що мають місце на ділянці технологічних мереж, що належать ВАТ “Куп'янський цукровий завод” у розмірі 35891,64 грн.

Додатковою угодою від 29.09.2014р. до договору про постачання електричної енергії № 60999,02 від 30.11.2006р. сторони дійшли згоди доповнити договір про постачання електричної енергії № 60999,02 від 30.11.2006р. між постачальником та споживачем п.8.6 наступного змісту: «У разі повного відключення від електропостачання струмоприймачів основного споживача (ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат») розрахунки за спожиту електричну енергію з постачальником здійснюються згідно показників приладів обліку споживача, як субспоживача основного споживача (ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат»). Крім того, втрати в мережах основного споживача пропорційно до частки споживання ними електричної енергії». У п.2 додаткової угоди зазначено, що ця додаткова угода укладена у двох примірниках, по одному для кожної сторони, та є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії №60999,02 від 30.11.2006р. Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками.

Як убачається з матеріалів справи, розбіжності по сумі боргу 35891,64 грн., які виникли у зв'язку з відключенням ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат» від електропостачання і заперечувалися відповідачем під час розгляду справи, а також вимога про припинення провадження у даній справі в частині основного боргу у розмірі 35891,64 грн. були предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду здійснено оплату за використану електричну енергію, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень №1 від 20.08.2015р., №525 від 02.09.2015р. (а.с.129, а.с.175, том 1) тому, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 1044066,06 грн., до складу яких входить і заборгованість за спожиту електричну енергію, у тому числі у розмірі 35891,64 грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Вищий господарський суд України у постанові від 16.03.2016р. у даній справі вказав, що вартість використаної електричної енергії, виставлена до сплати відповідачу, частково оплачена ним після порушення провадження у справі, що підтверджується копіями примірників платіжних доручень, в зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 1044066,06 грн. (що складається з: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20% - 174011,17 грн.) на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Отже, суд касаційної інстанції у цій справі визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно припинили провадження у справі, в тому числі і в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 35891,64 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, помилково не взявши до уваги висновок Вищого господарського суду України в оскаржуваному рішенні, безпідставно вдався до аналізу визначення об'ємів та методу розрахунку втрат електроенергії при її передачі постачальником (АК “Харківобленерго”) споживачеві (ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території”) донарахування заборгованості у розмірі 35891,64 грн., яка включена до суми заборгованості за спірний період як тарифна складова на підставі додаткової угоди від 29.09.2014р., визнана боржником, оскільки включена ним до суми заборгованості в розмірі 1044066,06 грн., яка погашалася на підставі взаєморозрахунків, та сплачена позивачу.

Відповідно до п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині суми боргу у розмірі 35891,64 грн. за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року, оскільки дана сума сплачена відповідачем після подання позову до суду.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення плати з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 19768,74 грн. колегія суддів виходить з того, що дана сума заборгованості не є спірною, не включена відповідачем до взаєморозрахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України №375, №20, визнана та сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням №957 від 27.10.2015 року (а.с.15, том 2), тому господарський суд Харківської області дійшов законного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 19768,74 грн. - плати з компенсації перетікання реактивної енергії, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Щодо нарахованих позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.04.2016р. (а.с.145-а.с.146, том 2)) та заявлених до стягнення пені у розмірі 115035,11грн., 3% річних у розмірі 5783,19 грн. та інфляційних витрат у розмірі 92093,81 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суми 3% річних, інфляційні втрати та пеня нараховані виключно на підставі умов договору про постачання електричної енергії №60-999,02 від 30.11.2006р. Наявність спільних протокольних рішень не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін відповідно до договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України.

З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Частиною першою ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 2.2.5. договору передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 “Порядок розрахунків”.

Пунктом 6 додатку № 2 “Порядку розрахунків” передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу;

- 3 % річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За неналежне виконання зобов'язань за спірним договором позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 115035,11 грн. за період з березня 2015 р. по квітень 2015 року, 3% річних у розмірі 5783,19 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2015 року та інфляційні витрати у розмірі 141791,20 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2015 року.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем нараховані суми пені, інфляційних втрат та 3% річних на суми боргу (електроенергія з ПДВ) без урахування заборгованості з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 19768,74 грн.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, частина розрахунків за період, заявлений у позові по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року, на яку позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні витрати були проведені на підставі:

- договору про організацію взаєморозрахунків № 375Е/55 від 4.08.2015 р. на суму 18461722,00 грн. платіжним дорученням №1 від 20.08.2015 р.;

- спільних протокольних рішень: №20/551 від 16.02.2015 року на суму 12368,00 грн. платіжним дорученням №224 від 02.04.2015р.; №20/938 від 17.03.2015 року на суму 7298,00 грн. платіжним дорученням №228 від 20.04.2015р.; №20/1347 від 15.04.2015 року на суму 7468,00 грн. платіжним дорученням №229 від 7.05.2015р.; №20/1685 від 18.05.2015 року на суму 7528,00 грн. платіжним дорученням №231 від 5.06.2015р.; № 20/2124 від 16.06.2015р. на суму 2968,00 грн. платіжним дорученням № 233 від 26.06.2015р.;

- інша частині заборгованості погашена грошовими коштами безпосередньо відповідно до умов договору № 60-999.02 від 30.11.2006 року.

Матеріали справи свідчать, що 04.08.2015р. між головним управлінням Державної казначейської служби в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", Акціонерною компанією "Харківобленерго", Державним підприємством "Енергоринок" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №375Е/550. (далі - договір про організацію взаєморозрахунків).

Предметом вказаного договору про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 04.06.2015 №375 (пункт 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Сторони в пунктах 3-11 договору про організацію взаєморозрахунків погодили порядок проведення взаєморозрахунків. Зокрема, відповідно до пункту 7 цього договору відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1846172,00 грн. для погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту у 2014-2015р.р. згідно з договором № 60999.02 від 30.11.2006.

У межах договору про організацію взаєморозрахунків відповідач перерахував 20.08.2015 на рахунок позивача суму заборгованості за договором №60999.02 від 30.11.2006 за електроенергію, спожиту у 2014-2015р.р. у розмірі 1846172,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 20.08.2015р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.175, том 1).

Відповідно до пункту 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У пункті 17 договору про організацію взаєморозрахунків сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ №20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями (п.1.1. Порядку).

У пунктах 4, 5 вище наведених спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема, визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

За змістом п.п.2 п.12 договору про організацію взаєморозрахунків №375Е/55 від 04.08.2015р. сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року.

У п.17 договору про організацію взаєморозрахунків №375Е/55 від 04.08.2015р. сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 6 додатку №2 “Порядку розрахунків” до договору про постачання електричної енергії від 30.11.2006 року, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаним договором про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 922/2339/14 (№ 3-132гс14).

Як свідчать матеріали справи, частина заборгованості за договором №60999.02 від 30.11.2006р. погашена відповідачем грошовими коштами, а саме: платіж здійснено у сумі 170000,00 грн. за платіжним дорученням №261 від 05.06.2015р. (а.с.133, том 1).

Інша частина боргу за договором №60999.02 від 30.11.2006р. погашена згідно умов договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень.

Щодо строків проведення розрахунків за поставлену електроенергію за березень-квітень 2015 року за спільними протокольними рішеннями від 15.04.2015р., від 18.05.2015р., як пояснив у ході судового розгляду справи відповідач, таке перерахування здійснювалося своєчасно, виключно органами казначейства.

Приймаючи оскаржуване судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних, інфляційних втрат, місцевий господарський суд вірно взяв до уваги той факт, що заборгованість по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року була частково погашена на підставі договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, а тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат зроблені позивачем на суму заборгованості, що була погашена у відповідності до договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, є безпідставними.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційні, які здійснені позивачем та конррозрахунок відповідача, зазначає, що суд першої інстанції, погоджуючись з розрахунком пені відповідача, не перевірив та помилково стягнув з відповідача на користь позивача пеню у сумі 8376,58 грн.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). При цьому суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутись з новим позовом до господарського суду про стягнення річних та інфляційних за іншої підстави позову.

Здійснивши розрахунок суми пені за березень - квітень 2015р. на суму заборгованості за договором №609999.02 від 30.11.2006р. у розмірі 170000,00 грн., з урахуванням того, заборгованість по договору про постачання електричної енергії № 60-999.02 від 30.11.2006 року була частково погашена на підставі договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, колегія суддів зазначає, що пеня за вказаний період становить 16753,15 грн. та підлягає стягненню.

Стосовно 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Вищого

господарського суду України №6 від 10.07.2014р., № 2 від 16.12.2015р.).

Враховуючи викладені обставини справи та норми чинного законодавства, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за договором №609999.02 від 30.11.2006р. у розмірі 170000,00 грн. за березень-квітень 2015 року, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 852,33 грн. та 44730,40 грн. інфляційних втрат.

Виходячи зі змісту ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016р. у справі № 922/4231/15 - зміні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню, то судовий збір підлягає розподіленню пропорційно відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.4 ст.103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016р. у справі №922/4231/15 змінити, виклавши в новій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м.Харків, Держпром, 3 під., 5 пов., код ЄДРПОУ: 03361721, п/р 260023011273 у 1-й ХФАКБ "Базис", МФО 351599) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037,м.Харків, вул.Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ: 00131954, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен банк ОСОБА_2" м.Київ, МФО 380805) - 16753,15 грн. пені; 44730,40 грн. індексу інфляції; 852,33 грн. 3% річних, 22523,40 грн. судового збору.

У частині стягнення 1044066,06 грн. заборгованості з вартості електричної енергії та 19768,74 грн. вартості перетікання реактивної енергії - провадження у справі припинити.

В іншій частині позову - відмовити».

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м.Харків, Держпром, 3 під., 5 пов., код ЄДРПОУ: 03361721, п/р 260023011273 у 1-й ХФ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037,м.Харків, вул.Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ: 00131954, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен банк ОСОБА_2" м.Київ, МФО 380805) 24775,99 судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 18.07.2016 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя В.О.Фоміна

Суддя О.В.Шевель

Попередній документ
59006380
Наступний документ
59006382
Інформація про рішення:
№ рішення: 59006381
№ справи: 922/4231/15
Дата рішення: 13.07.2016
Дата публікації: 21.07.2016
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Харківський апеляційний господарський суд
Категорія справи: енергоносіїв